Постанова № 35967811, 12.12.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.12.2013 р. справа №908/2155/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойка О.В.при секретарі Довгалюк К.Г. від позивача:Перепилиця О.Ю. - за дов. б/н від 02.12.2013р. від відповідача:не з»явивсяРозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибальське підприємство «БРИЗ», м. Бердянськ Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької областівід30.07.2013 рокуу справі№ 908/2155/13 (суддя Мойсеєнко Т.В.)за позовомДержавного підприємства «СЕРВІС», м. Севастопольдо відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Рибальське підприємство «БРИЗ», м. Бердянськ Запорізької областіпростягнення 429 182 грн. 29 коп. основного боргу, 22 149 грн. 31 коп. відсотків, 16 064 грн. 73 коп. пені, 27 739 грн. 70 коп. штрафу, 436 грн. 10 коп. інфляційних ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Державне підприємство «СЕРВІС», м. Севастополь звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибальське підприємство «БРИЗ», м. Бердянськ Запорізької області про стягнення 429 182 грн. 29 коп. основного боргу, 22 149 грн. 31 коп. відсотків, 16 064 грн. 73 коп. пені, 27 739 грн. 70 коп. штрафу, 436 грн. 10 коп. інфляційних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.07.13 р. позовні вимоги Державного підприємства «СЕРВІС», м. Севастополь до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибальське підприємство «БРИЗ», м. Бердянськ Запорізької області про стягнення 429 182 грн. 29 коп. основного боргу, 22 149 грн. 31 коп. відсотків, 16 064 грн. 73 коп. пені, 27 739 грн. 70 коп. штрафу, 436 грн. 10 коп. інфляційних було задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибальське підприємство «БРИЗ», м. Бердянськ Запорізької області на користь Державного підприємства «СЕРВІС», м. Севастополь 429 182 грн. 29 коп. основного боргу, 22 119 грн. 63 коп. 10% річних. В іншій частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибальське підприємство «БРИЗ», м. Бердянськ Запорізької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 30.07.13 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача усно висловив свої заперечення щодо апеляційної скарги.

В судове засідання представник відповідача не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію судовою колегією отримано клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з участю представника відповідача в іншому судовому процесі, яке судовою колегією розглянуто та відхилено оскільки участь у справі приймають юридичні особи, а не фізичні і відповідач мав можливість направити до судового засідання іншого представника, явка сторін ухвалою суду про порушення апеляційного провадження від 19.11.2013 року (яка отримана особисто відповідачем ще 26.11.13р.) не була визнана обов»язковою і сторони були попереджені, що у випадку неявки їх представників, справа буде розглянута за наявними в ній матеріалами, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 908/2155/13 та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2010 року між Державним підприємством «СЕРВІС» (судновласник, який здає в оренду) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибальське підприємство "БРИЗ" (фрахтувальник/орендар) було укладено договір стандартного бербоутного чартеру, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в оренду риболовецький малий риболовний траулер-сейнер "Капітан Богомазов" строком до 31.12.2015 р.

Згідно з пунктом 41 додаткових статей до частини 1 бербоутного чартеру МРТС "Капітан Богомазов" виплата орендної плати здійснюється шляхом банківського переводу, без знижки, в гривнях, за кожний місяць на підставі виставлених рахунків до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, валютою та способом, вказаним у боксі 24 частини 1, і в місці, вказаному в боксі 25 частини 1. Розмір місячної орендної плати в національній валюті України, вказаний у статті 23, має постійно корегуватися залежно від діючого індексі інфляції. Кінцевий розрахунок з виплати орендної плати за весь період фрахту фрахтувальник має здійснити на день його закінчення, тобто, включаючи день підписання між фрахтувальником та судновласником акту приймання-передачі риболовецького судна, протягом не більше трьох діб.

У підпункті "а" пункту 9 договору сторони погодили, що фрахтувальник сплачує судновласнику оренду судна на умовах люмпсум за календарний місяць, як вказано в боксі 23, починаючи з дати та часу здачі судна фрахтувальнику та сплачує погоджену паушальну суму за будь-яку частину місяця. Оплата продовжується до дати та часу, коли судно повертається фрахтувальником судновласнику.

Згідно боксу 23 частини 1 договору, орендна ставка складає 31 000 грн. 00 коп. на місяць.

За умовами пункту 2 договору, судно має бути здано в оренду не пізніше дати, вказаної в боксі 16.

Згідно з боксом 16 частини 1 договору, часом здачі судна в оренду відповідачу є 01.10.2010 р.

Відповідно до боксу 22 частини 1 договору, період оренди до 31.12.2015 року.

Як зазначає позивач у своєму позові, відповідачу виставлені рахунки та акти здачі - приймання робіт на загальну суму 429 182 грн. 29 коп., а саме: № ОУ-0000005 від 31.03.2012р. - на суму 33217 грн. 06 коп. (за березень 2012 р.); № ОУ-0000007 від 30.04.2012р. - на суму 33417 грн. 06 коп. (за квітень 2012 р.); № ОУ-0000009 від 31.05.2012 р. - на суму 33117 грн. 56 коп. (за травень 2012 р.); № ОУ-0000010 від 30.06.2012 р. - на суму 33018 грн. 36 коп. (за червень 2012 р.); № ОУ-0000011 від 31.07.2012 р. - на суму 32952 грн. 42 коп. (за липень 2012 р.); № ОУ-0000012 від 31.08.2012 р. - на суму 32853 грн. 72 коп. (за серпень 2012 р.); № ОУ-0000013 від 30.09.2012 р. - на суму 32886 грн. 52 коп. (за вересень 2012 р.); № ОУ-0000014 від 31.10.2012 р. - на суму 32886 грн. 52 коп. (за жовтень 2012 р.); № ОУ-0000015 від 30.11.2012 р. - на суму 32853 грн. 68 коп. (за листопад 2012 р.); № ОУ-0000016 від 31.12.2012 р. - на суму 32919 грн. 29 коп. (за грудень 2012 р.); № ОУ-0000001 від 31.01.2013 р. - на суму 32985 грн. 02 коп. (за січень 2013 р.); № ОУ-0000002 від 28.02.2013 р. - на суму 33174 грн.10 коп. (за лютий 2013 р.); № ОУ-0000003 від 31.03.2013 р. - на суму 32900 грн. 98 коп. (за березень 2013 р.), які залишилися не сплаченими відповідачем.

Позивач направив на адресу відповідача листи №04 від 12.02.2013р., №9 від 27.03.2013р., №16 від 26.04.2013р. з вимогами сплатити заборгованість за договором від 29.09.2010 р. за текучими платежами бербоут - чартеру, проте вказані претензії залишені відповідачем без відповіді і виконання.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибальське підприємство «БРИЗ», м. Бердянськ Запорізької області 429 182 грн. 29 коп. основного боргу, 22 149 грн. 31 коп. відсотків, 16 064 грн. 73 коп. пені, 27 739 грн. 70 коп. штрафу, 436 грн. 10 коп. інфляційних.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів ст. 912 Цивільного кодексу України, за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов»язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно - правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюється транспортними кодексами (статутами).

Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм - чартер) або споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут - чартер) та вказані види договору фрахтування є різновидом договору оренди транспортних засобів.

Правове регулювання найму транспортних засобів здійснюється на підставі глави 58 Цивільного кодексу України, загальними положеннями про оренду з урахуванням особливостей оренди певних видів транспортних засобів, встановлених транспортними статутами та кодексами.

Відповідно до частини 1 статті 798 Цивільного кодексу України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Відповідно до статті 215 Кодексу торговельного мореплавства України, власник судна (лізингодавець) зобов»язується передати фрахтувальнику (лізингоодержувачу) судно без екіпажу для використання з метою торговельного мореплавства на визначений термін, після закінчення якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2010 року між Державним підприємством «СЕРВІС» (судновласник, який здає в оренду) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибальське підприємство "БРИЗ" (фрахтувальник/орендар) було укладено договір стандартного бербоутного чартеру, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в оренду риболовецький малий риболовний траулер-сейнер "Капітан Богомазов" строком до 31.12.2015 р.

При зверненні до господарського суду із позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 429 182 грн. 29 коп. основний борг, 22 149 грн. 31 коп. відсотки, 16 064 грн. 73 коп. пеню, 27 739 грн. 70 коп. штраф, 436 грн. 10 коп. інфляційні.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав до господарського суду рахунки - фактури, на підставі яких відповідач мав здійснити оплату за бербоут - чартер МРТС «Капітан Богомазов», а також акти приймання - передачі робіт.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що акти приймання - передачі робіт, виписані на підставі рахунку по бербоут - чартеру МРТС «Капітан Богомазов», які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, підтверджують приймання відповідачем по справі рахунків на оплату саме за договором стандартного бербоутного чартеру від 29.09.2010 року.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу заборгованості за договором стандартного бербоутного чартеру від 29.09.2010 року, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог про стягнення суми заборгованості в розмірі 429 182 грн. 29 коп.

Позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків у розмірі 22 149 грн. 31 коп. та інфляційних у розмірі 436 грн. 10 коп.

Відповідно до п. "f" пункту 9 частини ІІ договору, будь-яка затримка в платежах за оренду дає право судновласнику на отримання 10% річних.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10% річних за період з 20.04.2012 р. по 26.04.2013 р. у розмірі 22 119 грн. 63 коп. з відмовою у стягненні 29 грн. 68 коп. у зв»язку з невірним розрахунком позивача, що ним не оскаржено в апеляційному порядку.

Позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних у розмірі 436 грн. 10 коп. за період з квітня 2012 року по березень 2013 року як плата за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання задоволенню не підлягають оскільки інфляція є девальвацією грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, що збільшує суму основного боргу, який повинен існувати протягом місячного періоду прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання, а в даному випадку має місце дефляція.

Також позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 16 064 грн. 73 коп. та штрафу за прострочення понад 30 днів у розмірі 27 739 грн. 70 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, передбачено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки в даному випадку має місце прострочення виконання саме грошового зобов»язання за договором стандартного бербоутного чартеру від 29.09.2010 року, то норма частини 2 статті 231 Господарського кодексу України до даних правовідносин не розповсюджується, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 16 064 грн. 73 коп. та штрафу у розмірі 27 739 грн. 70 коп. задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно частково задоволено позовні вимоги Державного підприємства «СЕРВІС», м. Севастополь до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибальське підприємство «БРИЗ», м. Бердянськ Запорізької області та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором стандартного бербоутного чартеру від 29.09.2010 року у розмірі 429 182 грн. 29 коп., 10% річних у розмірі 22 119 грн. 63 коп. з відмовою в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 16 064 грн. 73 коп., штрафу у розмірі 27 739 грн. 70 коп., інфляційних у розмірі 436 грн. 10 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 30.07.2013 року по справі № 908/2155/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибальське підприємство «БРИЗ», м. Бердянськ Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 30.07.2013 року у справі № 908/2155/13 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 30.07.2013 року у справі № 908/2155/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Зап. обл.

Довгалюк К.Г.