Ухвала суду № 35967294, 27.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 р.Справа № 820/1248/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.,

за участю: представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" компанія з управління активами" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2013р. по справі № 820/1248/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" компанія з управління активами"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ореола" компанія з управління активами" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, у якому просило: скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС № 0000512211 від 25 вересня 2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 р. в задоволенні позовних вимог відмолено у повному обсязі.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС було проведено позапланову перевірку позивача з питання правильності визначення об'єкта оподаткування за період з 16 червня 2010 року по 30 червня 2012 року.

Результати перевірки оформлено актом № 1780/22-8/37094052 від 07 вересня 2012 року, яким зафіксовано порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме встановлено завищення суми валових витрат за І квартал 2011 року на 62240 грн. та порушення підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення позивачем суми витрат за ІІ квартал 2011 року на 15462 грн. та за ІІІ квартал 2011 року на 1800 грн. 99 коп.

На підставі висновку зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000512211 від 25 вересня 2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 79 503 грн.

Не погодившись з висновками податкового органу, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарг позивача оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є обґрунтованим та законним, прийнятим відповідно до фактичних обставин справи

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що згідно договору від 01 жовтня 2010 року б/н виконавець (ФОП ОСОБА_1) зобов'язувався надати ТОВ "Ореола" КУА" (замовник) консультаційні послуги з питань функціонування фондового ринку в період з 01 жовтня 2010 року до 08 жовтня 2010 року включно, а саме: розробка організаційно-функціональної схеми керування діяльністю з управління активами ТОВ "Ореола" КУА"; підготовка проекту внутрішнього положення ТОВ "Ореола" КУА" про професійну діяльність з управління активами; підготовка проекту правил проведення фінансового моніторингу в ТОВ "Ореола" КУА", підготовка програми здійснення фінансового моніторингу в ТОВ "Ореола" КУА".

Згідно договору від 11 листопада 2010 р. б/н ФОП ОСОБА_1 зобов'язується надати ТОВ "Ореола" КУА" консультаційні послуги з питань функціонування фондового ринку в період з 11 листопада 2010 року до 30 листопада 2010 року, включно, а саме: огляд законодавчих змін з питань функціонування компаній з управління активами та інститутів спільного інвестування станом на 11 листопада 2010 року; підготовка трьох проектів документів для реєстрації регламентів пайових венчурних диверсифікованих закритих інвестиційних фондів.

За договором від 01 грудня 2010 року б/н ФОП ОСОБА_1 зобов'язується надати ТОВ "Ореола" КУА" консультаційні послуги з питань функціонування фондового ринку в період з 01 грудня 2010 року до 10 грудня 2010 року, включно, а саме: огляд законодавчих змін з питань функціонування компаній з управління активами та інститутів спільного інвестування станом на 01 грудня 2010 року; підготовка трьох проектів документів для реєстрації проспектів емісії інвестиційних сертифікатів пайових венчурних недиверсифікованих закритих інвестиційних фондів.

Загальна вартість наданих ФОП ОСОБА_1 послуг склала 61812 грн., розрахунки за надані послуги проведені позивачем повністю.

В підтвердження виконання умов договорів про надання консультаційних послуг позивачем до перевірки надані акти прийому-передачі від 11 жовтня 2011 року, від 01 грудня 2010 року та від 10 грудня 2010 року.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що замовлені позивачем у ФОП ОСОБА_1 відносяться до безпосередньої діяльності позивача, для здійснення якої він отримав відповідну ліцензію, має в наявності трьох сертифікованих працівників, до прямих обов'язків яких, відносяться здійснення такої діяльності. Крім того, судовим розглядом не було встановлено яким чином позивач отримував послуги від свого контрагента, оскільки акти прийому-передачі лише перелічують види послуг згідно договорів про їх надання, жодних доказів (проектів документів, звітів про виконання замовлень, ін.) та пояснень щодо механізму отримання послуг позивач не зазначив.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зауважує, що В силу пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Під господарською діяльністю в цьому Законі розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. (пункт 1.32. статті 1)

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 статті 4 Закону України, "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" діяльність з управління активами - професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від власного імені або на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інституційним інвесторам на праві власності.

Пункт 8 статті 1 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", визначає, що компанія з управління активами інституційних інвесторів (далі - компанія з управління активами) - господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія).

Згідно з пунктом 7 глави 1 Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), затверджених рішенням Комісії від 26.05.2006 року, № 341, компанія з управління активами повинна мати при отриманні ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами) не менше трьох сертифікованих фахівців (у тому числі керівник), які безпосередньо здійснюють діяльність з управління активами, а для провадження діяльності з управління активами інституційних інвесторів відокремленими підрозділами - не менше двох сертифікованих фахівців у кожному відокремленому підрозділі (у тому числі керівник відокремленого підрозділу).

Сертифікований фахівець - працівник юридичної особи, що здійснює діяльність з управління активами інституційних інвесторів, який отримав сертифікат з управління активами у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (пункт 2 розділу 1 Ліцензійних умов).

Судом встановлено, що позивачу 07 грудня 2010 року Комісією видана ліцензія на зайняття професійною діяльністю на фондовому ринку - діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами) та в наявності він має трьох сертифікованих фахівців.

Як вбачається з матеріалів справи 25 січня 2011 року Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку зареєстровано три пайові венчурні недиверсифіковані закриті інвестиційні фонди позивача: "Титул" (свідоцтво № 1561), "Ореола" (свідоцтво № 1560), "Статус фінанси" (свідоцтво № 1559).

Одночасно, зі змісту пунктів 9, 10, 11, 12 Ліцензійних умов вбачається, що ліцензіат (компанія з управління активами) повинен розробити та затвердити внутрішні документи, що регулюють здійснення професійної діяльності з управління активами інституційних інвесторів, розробити та затвердити правила проведення фінансового моніторингу та програми його здійснення не пізніше першої проведеної операції або укладеного договору. Правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення розробляються та змінюються відповідно до законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Ліцензіат повинен призначити працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу, протягом одного робочого дня з дати отримання ліцензії та затвердити його посадову інструкцію.

До обов'язків компанії з управління активами, також відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Положення про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів, затвердженого рішенням Комісії від 02.11.2006, № 1227 1, відноситься, зокрема: управління активами інституційного інвестора відповідно до вимог законодавства; розробка правил проведення фінансового моніторингу та програми його здійснення з урахуванням вимог законодавства, яке регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (при цьому КУА визначає працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу); підготовка проектів інформаційних повідомлень про випуск цінних паперів ІСІ; подання на реєстрацію регламенту, проспекту емісії акцій та зміни до них, укладання та розривання договорів з аудитором (аудиторською фірмою), торговцем цінними паперами, реєстратором, незалежним оцінювачем майна - для корпоративного інвестиційного фонду та для пайового інвестиційного фонду; організація розміщення та викупу розміщених цінних паперів ІСІ відповідно до регламенту ІСІ та проспекту емісії цінних паперів ІСІ.

Судовим розглядом в суді першої інстанції та при апеляційному перегляді справи не доведено факту понесення витрат позивача по взаємовідносинам з ПП ОСОБА_1, в зв'язку з чим обґрунтованим є висновок податкового органу про завищення позивачем суми валових витрат за І квартал 2011 року на 61812 грн.

Стосовно висновків суду першої інстанції про порушення позивачем норм податкового законодавства в зв'язку з віднесенням до складу валових витрат вартість послуг отриманих від ВАТ "Національний депозитарій України" по зберіганню та обслуговуванню сертифікатів фондів у І кварталі 2011 року на загальну суму 427 грн. 59 коп., та вартість послуг отриманих від ВАТ "Національний депозитарій України" по роботі з кодифікації іменних сертифікатів фонду, відкриття рахунків у цінних паперах ІСІ, по зберіганню глобального або тимчасового сертифікату ІСІ, нерозміщених цінних паперів, послуг отриманих від ФОП ОСОБА_2 по оформленню документів: заявки на одержання реєстраційного свідоцтва України на знак товарів та послуг "Титул", аудиторських послуг щодо реєстрації емісії цінних паперів інститутів спільного інвестування, отриманих від ФОП ОСОБА_3 та від сплати винагороди АТ "Банк "Золоті ворота" за купівлю цінних паперів для ІСІ, всього на загальну суму 17263 грн. у ІІ та ІІІ кварталах 2011 року, колегія суддів також вважає такі висновки обґрунтованими.

При цьому, судовим розглядом в суді першої інстанції встановлено та підтверджено при апеляційному перегляді справи, що позивач здійснює управління трьома пайовими венчурними недиверсифікованими закритими інвестиційними фондами: "Титул", "Ореола", "Статус фінанси".

У відповідності до пункту 7 частини 1 статті 3 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" інститут спільного інвестування (далі - ІСІ) - корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд.

Відповідно до статті 22 цього Закону пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Статтею 23 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" визначено, що бухгалтерський та податковий облік операцій та результатів діяльності зі спільного інвестування, яка проводиться компанією з управління активами через пайовий інвестиційний фонд, здійснюється компанією з управління активами окремо від обліку операцій та результатів її господарської діяльності та обліку операцій та результатів діяльності інших пайових інвестиційних фондів, активи яких перебувають в її управлінні. Укладаючи договори за рахунок активів пайового інвестиційного фонду, компанія з управління активами діє від свого імені, з обов'язковим зазначенням в таких договорах реквізитів такого пайового інвестиційного фонду.

Згідно частиною 2 статті 31 цього Закону положення про склад та розмір витрат, що пов'язані з виконанням компанією з управління активами своїх функцій та відшкодовуються за рахунок активів ІСІ, затверджується Комісією (Державною комісії з цінних паперів та фондового ринку).

Так, на виконання вимог Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", рішенням Комісії від 02.07.2002 року № 196 затверджено Положення про склад і розмір витрат, що відшкодовуються за рахунок активів інституту спільного інвестування (далі - Положення).

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Положення за рахунок активів ІСІ сплачуються, зокрема: винагорода компанії з управління активами ІСІ; винагорода зберігачу ІСІ; - винагорода реєстратору ІСІ; винагорода аудитору ІСІ; винагорода оцінювачу майна ІСІ; винагорода торговцю цінними паперами; операційні витрати, пов'язані із забезпеченням діяльності ІСІ, у тому числі: реєстраційні послуги; виготовлення бланків цінних паперів ІСІ; розрахунково-касове обслуговування ІСІ банком; послуги депозитарію; оплата вартості публікації обов'язкової інформації щодо діяльності ІСІ; інформаційні послуги (оплата вартості придбання інформації щодо діяльності емітентів, у цінні папери яких розміщено або передбачається розміщувати активи ІСІ; оплата іншої інформації, необхідної для забезпечення спільного інвестування);

Згідно пунктом 2.10 пункту 2 вказаного Положення визначені в підпункті 1.1 Положення витрати (крім винагороди та премії компанії з управління активами, податків та інших обов'язкових платежів, передбачених чинним законодавством) не повинні перевищувати 5 відсотків середньорічної вартості чистих активів ІСІ протягом фінансового року, розрахованої відповідно до нормативно-правових актів Комісії.

Пунктом 1.3 пункту 1 Положення встановлено, що інші витрати, не передбачені пунктом 1.1 цього Положення, а також витрати, що перевищують розмір, установлений підпунктом 2.10 цього Положення, здійснюються компанією з управління активами за власний рахунок.

Зазначений перелік витрат інституту спільного інвестування є вичерпним.

Судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем (емітент) та ВАТ "Національний депозитарій України" (депозитарій) укладено договори № Е-2977Ю, Е-2978 та № Е-2979 від 02.02.2011 року про обслуговування емісії цінних паперів.

Предметом даних договорів було надання емітенту послуг з обслуговування випуску цінних паперів емітента: прийом на зберігання від емітента глобального (тимчасового), глобального сертифікату, випуску цінних паперів емітента, відкриття та ведення рахунку у цінних паперах, виконання операцій Емітента з випуском цінних паперів на підставі розпоряджень емітента або його представника - відповідно. Предметом угоди також можуть бути операції з надання послуг щодо: оплати доходів за цінними паперами у вигляді паперів та грошових коштів, переведення всього випуску цінних паперів з документарної форми існування у бездокументарну на підставі розпоряджень емітента.

При укладанні договорів про обслуговування емісії цінних паперів позивач діє в інтересах та за рахунок пайових венчурних недиверсифікованих закритих інвестиційних фондів: "Титул", "Ореола", "Статус фінанси" відповідно, - про що прямо зазначено у цих договорах.

Також судом встановлено укладення позивачем договору № 23 від 09.02.2011 року з ФОП ОСОБА_3, згідно якого останній зобов'язувався надавати аудиторські послуги щодо реєстрації проспектів емісії цінних паперів ІСІ, які створені позивачем.

Згідно акту перевірки № 1780/22-8/37094052 від 07.09.2012 року позивачем здійснено сплату винагороди за купівлю цінних паперів для ІСІ згідно договору доручення № Б-50 від 29.07.2011 року укладеного з ВАТ "Банк Золоті ворота" на виконання функцій позивача з управління пайовим венчурним недивесифікованим закритим інвестиційним фондом "Титул", що підтверджується платіжним дорученням від 04 серпня 2011 року № 71 на суму 500 грн.

Разом з тим, матеріали справи не містять копії платіжного доручення від 04 серпня 2011 року № 71, а також копії договору доручення № Б-27 від 11 травня 2011 року, укладеного з ВАТ "Банк Золоті ворота", про який зазначено в акті перевірки з посиланням на меморіальний ордер № 2803 від 31 серпня 2011 року на суму 100 грн., який підтверджує сплату винагороди за купівлю цінних паперів для ІСІ.

Натомість позивачем до суду надано копію меморіального ордеру № 2803 від 31 серпня 2011 року на суму 100 грн., згідно якого призначенням платежу є погашення простроченої заборгованості по договору І-252/11 від 14 лютого 2011 року.

Як вбачається зі змісту даного договору, він укладений позивачем з ВАТ "Банк золоті ворота" (зберігач) в інтересах та за рахунок пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Титул" (Фонд).

За умовами договору зберігач зобов'язується надавати Фонду послуги щодо прийняття та зберігання активів Фонду у формі цінних паперів та грошових коштів, здійснення обліку прав власності на цінні папери Фонду та контролю за відповідністю операцій з активами Фонду регламенту Фонду, Проспекту емісії інвестиційних сертифікатів Фонду.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що зазначені правочини, вчинені позивачем з ВАТ "Національний депозитарій України", ВАТ "Банк Золоті ворота", ФОП ОСОБА_3, в зв'язку з виконанням його функцій з управління створеними ним ІСІ та в інтересах цих ІСІ, а також в силу підпункту 1.1 пункту 1 Положення про склад і розмір витрат, що відшкодовуються за рахунок активів інституту спільного інвестування, витрати за надані послуги відшкодовуються за рахунок ІСІ.

Відтак, позивач, як компанія з управління активами, в даному випадку витрат за даними договорами не несе.

Судом першої інстанції також було встановлено, що позивачем 29 квітня 2011 року укладено договір з ФОП ОСОБА_2 на виконання робіт з оформлення заявки на одержання реєстраційного свідоцтва України на знак товарів та послуг "Титул" по класу МКТП 32.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано акт приймання-передання виконаних робіт від 05 травня 2011 року, в якому зазначено, що ФОП ОСОБА_2 оформив заявку на одержання реєстраційного свідоцтва України на знак товарів та послуг "Титул" по класу МКТП 32, сплатив збір за подання заявки та подав заявку до Державного Департаменту Інтелектуальної власності України.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту виконання даних послуг, зокрема: доказів реєстрації заявки, понесення витрат по сплаті збору за подання заявки, копії довіреності представника (ФОП ОСОБА_2), яка є обов'язковою при поданні заявки.

Колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в даній справі необґрунтовані, податковим органом права та охоронювані законом інтереси платника податків при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення порушено не було.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" компанія з управління активами" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2013р. по справі № 820/1248/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.