Постанова № 35966160, 12.12.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.12.2013 р. справа №5009/4839/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Колядко Т.М., Принцевської Н.М.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників: від позивача:не прибуввід відповідача:не прибуврозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуторгівельно-промислової транснаціональної корпорації «Кераміст», м. Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області від23.10.2013р.по справі№5009/4839/12 (головуючий суддя Хуторной В.М., судді Дьоміна А.В., Боєва О.С.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Капітал Груп», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу «Гарантований», м. Київ до відповідача:торгівельно-промислової транснаціональної корпорації «Кераміст», м. Запоріжжя про розірвання договору позики та стягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Капітал Груп», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу «Гарантований», м.Київ звернулось з позовом до торгівельно-промислової транснаціональної корпорації «Кераміст», м. Запоріжжя про розірвання договору позики від 09.06.2011р.та стягнення з відповідача 7800000грн. суми позики та 1228395,78грн. процентів за користування позикою.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.10.2013р. позовні вимоги задоволені, розірвано договір позики від 09.06.2011р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Гарантований" та торгівельно - промисловою транснаціональною корпорацією "Кераміст", стягнуто з торгівельно - промислової транснаціональної корпорації "Кераміст" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Гарантований" 1228395,78грн. процентів за користування позикою, 7800000грн. позики, 67062,50грн. судового збору.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 23.10.2013р. у справі №5009/4839/12 і прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову у повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає, що при прийнятті оспорюваного рішення судом не прийнято до уваги, що провадження у цій справі підлягало зупиненню з підстав того, що господарським судом м. Києва розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжитлоінвестбуд 2008» до ТПТНК «Кераміст» та КУА «Капітал Груп» про визнання недійсним договору позики від 09.06.2011р. Зазначає, що господарським судом безпідставно відхилені доводи ТПТНК «Кераміст» щодо відсутності підстав для розірвання договору позики від 09.06.2011р., оскільки несплата процентів за договором позики, на думку скаржника, не є підставою для розірвання договору, а стягнення суми позики здійснено без нормативно-правового обґрунтування.

Сторони у судове засідання не з'явились.

Позивач направив відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржуване рішення залишити без змін, а відповідач направив телеграму №1150 від 09.12.2013р., в якій просив оголосити перерву у судовому засіданні для визначення порядку та умов мирного врегулювання спору сторонами. Зазначене клопотання розглянуте судом та не задоволено, оскільки апеляційний суд не наділений правом затвердження мирових угод, а таке право покладено на суд першої інстанції.

Позивачем до суду направлено заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представників сторін, оскільки ухвалою про порушення провадження у справі від 08.11.2013р. сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Капітал Груп», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу «Гарантований», м. Київ про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить торгівельно-промисловій транснаціональній корпорації «Кераміст» та знаходиться в будинку за адресою:98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Карла Маркса, буд. 18-а, судова колегія вважає її такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, зі змісту цієї статті випливає, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову судом здійснюється оцінка обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, в силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України повинна довести необхідність такого забезпечення та його адекватність предмету спору, а суд, забезпечуючи позов, повинен відобразити в рішенні вищевказані обставини.

У даному випадку продаж майна призведе до отримання коштів, які в подальшому в порядку установленому виконанням будуть направлені на виконання рішення. Тобто, предметом позову у цій справі не є звернення на майно, а є стягнення коштів.

Крім того, відповідачем конкретно не визначено майно позивача, яке знаходиться в будинку №18а, що унеможливлює накладання арешту на майно.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Капітал Груп» (Ліцензія ДКЦПФР серія № 189924 від 15.01.2007 р. на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами), що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу «Гарантований» (Позикодавець, позивач у справі) та торгівельно-промисловою транснаціональною корпорацією «Кераміст» (Позичальник, відповідач у справі) укладено Договір позики, за умовами якого Позикодавець передає у власність Позичальникові грошові кошти в сумі 7800000 грн., а Позичальник зобов'язується повернути суму позики у строк та на умовах, передбачених Договором. Позика надається на поповнення обігових коштів для статутної діяльності (розділ 1 Договору позики).

Відповідно до приписів розділу 2 Договору позики, Позичальник зобов'язався повернути Позикодавцеві суму позики в строк до 19.05.2015 р. шляхом перерахування її на поточний рахунок Позикодавця, вказаний у розділі 7 Договору; за фактичний період користування позикою, у т. ч. і понад строку, встановленого пп. 2.2.1 Договору, сплачувати Позикодавцеві проценти, із розрахунку 12,0 % річних.

Згідно з пунктами 3.3 та 3.4 Додаткової угоди № 2 від 11.10.2012 р., нарахування процентів здійснюється щомісячно станом на останній день поточного місяця. Сплата Позивальником процентів за користування позикою здійснюється щомісячно, не пізніше « 3» (третього) робочого дня місяця, наступного за звітним, а також в день повернення позики, виходячи з фактичної кількості днів користування позикою, фактичної кількості днів у місяці та у році, процентної ставки, передбаченої п. 2.2.2 Договору. При цьому день видачі та день повернення позики вважається одним днем.

Пунктом 3.2. Додаткової угоди № 2 від 11.10.2012р. позика вважається повернутою в момент її зарахування на поточний рахунок Позикодавця, вказаний в розділі 7 Договору.

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Днем підписання вважається дата, зазначена на початку Договору (п. 6.1 Договору позики).

На забезпечення вимоги Позикодавця до Позичальника між сторонами 06.12.2011р. було укладено три договори іпотеки на визначене майно, які були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстрованими номерами 1605, 1602, 1600.

10.10.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу нотаріально посвідчено Договори про припинення дії вищезазначених Договорів іпотеки.

На виконання приписів Договору позики позивач платіжним дорученням №1111991111 від 09.06.2011р. на розрахунковий рахунок відповідача перерахував грошові кошти в сумі 7800000 грн.

Предметом розгляду по даній справі є розірвання договору позики у зв'язку із порушенням умов договору в частині сплати процентів за користування позикою, що, на думку позивача, є істотним порушенням умов договору позики та позбавляє позивача того, на що він розрахував при укладанні договору.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Пунктом 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами пункту 1 статті 1048 Цивільного кодексу України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до приписів розділу 2 Договору позики Позичальник зобов'язався повернути Позикодавцеві суму позики в строк до 19.05.2015р. шляхом перерахування її на поточний рахунок Позикодавця, вказаний у розділі 7 Договору; за фактичний період користування позикою, у т. ч. і понад строку, встановленого пп. 2.2.1 Договору, сплачувати Позикодавцеві проценти, із розрахунку 12,0 % річних.

В порушення умов Договору позики, відповідач, починаючи з 01.09.2011р. по 23.12.2012р. включно, припинив сплачувати проценти за договором за користування позикою, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 1228395,78 грн.

В обґрунтування оспорюваного рішення суд першої інстанції послався на приписи статті 651 Цивільного кодексу України та дійшов висновку, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо сплати відсотків за користування позикою, що є істотним порушенням договору позики, укладеного між сторонами, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «КУА «Капітал-Груп» внаслідок такого порушення позбавлене можливості отримати суму відсотків за користування наданою сумою позики, на що позивач розраховував при укладанні договору.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

За приписами статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина 2 цієї статті визначає підставу для зміни або розірвання договору - істотне порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом. Істотність порушення договору є загальною підставою, яка може бути встановлена лише судом шляхом оцінки істотності у порушенні договору. Істотне порушення договору значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору. Об'єктивні ознаки істотності порушення договору зазначаються сторонами у договорі.

Порушення договору, що не є істотним, не може бути підставою для розірвання договору у судовому порядку. У даному випадку результат оцінки істотності порушення не є об'єктивно існуючим даним, а залежить від оцінки міри позбавлення можливості отримання очікуваних результатів виконання договору. Оціночний факт отримується шляхом оцінки та не встановлюється шляхом доказування. Оціночний факт доказуванню не підлягає так як його виникнення залежить лише від оцінки та об'єктивації його існування, зокрема у спосіб встановлення його рішенням суду. При визначенні істотності порушення договору необхідно визначати ті об'єктивні ознаки, що слугують свідченням його існування.

Отже, істотність порушення визначається значною мірою позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається з матеріалів справи предметом договору є передача однією стороною у власність другій стороні грошових коштів та зобов'язання повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Аналізом вищенаведених норм права, які регулюють спірні відносини, вбачається можливість укладання договору позики як з умовою одержання від позичальника процентів так і без одержання від позичальника процентів.

Враховуючи, що умови позики можуть бути безоплатними, колегія суддів дійшла висновку, що перерахування відсотків не є обов'язковою умовою договору цього виду.

За приписами частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

З умов спірного договору вбачається, що цим договором не передбачено розірвання договору, у тому числі з підстав несплати процентів.

Наслідки порушення договору позичальником визначені статтею 1050 Цивільного кодексу України і законодавець пов'язує ці наслідки з неповерненням безпосередньо суми позики.

Виходячи з того, що сплата процентів, як зазначалось вище, не є обов'язковою ознакою договорів позики, то у даному випадку несплата процентів не є істотним порушенням умов договору або завданою шкодою у розумінні статті 651 Цивільного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що несплата процентів не є підставою для розірвання договору в розумінні статті 651 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для розірвання спірного договору позики, а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи, що відсутні підстави для розірвання договору позики, а стягнення суми позики у розмірі 7800000грн. є похідними вимогами від вимоги про розірвання договору, суд апеляційної інстанції вважає, що не підлягає стягненню сума позики у розмірі 7800000грн. відповідачем на користь позивача.

Разом з тим, статтями 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання мають виконуватись у визначений договором строк.

Пунктами 3.3 та 3.4 Додаткової угоди № 2 від 11.10.2012р. сторони погодили, що нарахування процентів здійснюється щомісячно станом на останній день поточного місяця. Сплата Позивальником процентів за користування позикою здійснюється щомісячно, не пізніше « 3» (третього) робочого дня місяця, наступного за звітним, а також в день повернення позики, виходячи з фактичної кількості днів користування позикою, фактичної кількості днів у місяця та у році, процентної ставки, передбаченої п. 2.2.2 Договору. При цьому день видачі та день повернення позики вважається одним днем.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 1228395,78грн. суми процентів за користування позикою.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В силу приписів частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При таких обставинах, позивач не довів належними та допустимими доказами правомірність вимог про розірвання договору позики від 09.06.2011р. та стягнення суми позики у розмірі 7800000грн., у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд дійшов помилкового висновку про задоволення позову у цій частині.

Виходячи з наведеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 23.10.2013р. у справі №5009/4839/12 підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга торгівельно-промислової транснаціональної корпорації «Кераміст», м. Запоріжжя - частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу торгівельно-промислової транснаціональної корпорації «Кераміст», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 23.10.2013р. у справі №5009/4839/12 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.10.2013р. у справі №5009/4839/12 - скасувати частково.

У задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Капітал Груп», що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу «Гарантований», м.Київ до торгівельно-промислової транснаціональної корпорації «Кераміст», м. Запоріжжя про розірвання договору позики від 09.06.2011р.та стягнення з відповідача 7800000грн. суми позики відмовити.

Стягнути з торгівельно - промислової транснаціональної корпорації "Кераміст" (69015, м. Запоріжжя, вул. Трегубова, 1, код ЄДР 13620827) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Гарантований" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, код ЄДР 32307531) судовий збір за подання позову у розмірі 8759,49грн.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 23.10.2013р. у справі №5009/4839/12 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Капітал Груп", що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу "Гарантований" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, код ЄДР 32307531) на користь торгівельно - промислової транснаціональної корпорації "Кераміст" (69015, м. Запоріжжя, вул. Трегубова, 1, код ЄДР 13620827) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 27180,26грн.

Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

Н.М. Принцевська

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3. У справу, 4. ДАГС, 5. ГСЗО