Постанова № 35966018, 12.12.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.12.2013 р. справа №908/2892/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А.секретаря Братченко О.В.від позивача:Тодоров І.П., представник за дов. від 05.11.12р. №2від відповідача:Гетманенко Б.С., представник за дов. від 01.03.13р. № 217/2 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» м. Бердянськ, Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької областівід26.09.2013 рокуу справі№908/2892/13 (суддя Зінченко Н.Г.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» м. Бердянськ, Запорізької області до відповідача Комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс-2А» м. Бердянськ, Запорізької областіпростягнення вартості безпідставно спожитої теплової енергії у розмірі 36764,18грн.ВСТАНОВИВ:

29.08.2013 року Публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж» м. Бердянськ Запорізької області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс-2А» м.Бердянськ, Запорізької області про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з 01 жовтня 2012р. по 07 квітня 2013р. у розмірі 36764,18грн. (а.с.5-8).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.09.2013р. у задоволені позову відмовлено (а.с.97-100).

В обґрунтування прийнятого рішення господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем безпідставно та необґрунтовано нарахована відповідачу сума боргу за поставлену теплову енергію за період з 01 жовтня 2012р. по 07 квітня 2013р. з посиланням на ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж» м. Бердянськ, Запорізької області, не погодившись з винесеним рішенням, звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 26.09.2013р. по справі №908/2892/13, оскільки вказане рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають матеріалам справи, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 106-111).

В якості доводів апелянт зазначає про те, що місцевим господарським судом не взято до уваги факти, встановлені у рішенні господарського суду Запорізької області від 10.04.2013р. по справі №908/958/13, а саме встановлена наявність опалення в приміщенні, яке було на балансі відповідача та факт того, що споживачем теплової енергії визнано саме відповідача.

Зокрема, в апеляційній скарзі заявник стверджує, що за період з 01.10.2012р. по 07.04.2013р. відповідачем отримано теплову енергію на загальну суму 36764,18грн., що підтверджується списками споживачів теплової енергії за спірний період.

Крім того, апелянт зазначає, що не укладення договору не звільняє відповідача від сплати заборгованості за спожиту теплову енергію.

Також, апелянт звернув увагу, що розрахунок теплового навантаження виконаний позивачем в рамках наявної ліцензії АГ №577298 від 10.05.2011р., який жодним чином не спростований ані судом ані відповідачем.

10.12.2013р. до Донецького апеляційного господарського суду надійшли заперечення відповідача від 06.12.2013р. № 1086, в який останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення господарського суду Запорізької області від 26.09.2013р. залишити без змін.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення господарського суду, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж» є юридичною особою (ідентифікаційний код 05541120), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, довідкою з ЄДР, здійснює свою діяльність на підставі Статуту (а.с.64, 65, 66-79).

Одним із видів діяльності позивача є постачання пари та гарячої води (п.2.2.1 Статуту).

Відповідач, Комунальне підприємство Бердянської міської ради «Житлосервіс-2А» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 33318125), що підтверджено випискою з ЄДРПОУ, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та Статутом (а.с.82-86, 87, 88).

Згідно з пунктами 2. 1 і 2.2 Статуту Комунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс-2А", затвердженого наказом Управління комунальної власності Бердянської міської ради № 175 від 20.12.2004р., КП "Житлосервіс-2А" створено з метою найбільш ефективного використання майна Бердянської міської ради та одержання максимального прибутку, організації комплексу робіт по ремонту та експлуатації житлового фонду територіальної громади міста. Основними напрямками діяльності підприємства є організація експлуатації, утримання та проведення поточного ремонту житлового фонду територіальної громади міста; утримання прибудинкових територій у будинках державного, комунального та іншого житлового фонду.

Позивач, звертаючись з позовною заявою про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії посилався на ті обставини, що він здійснював постачання теплової енергії відповідачу в будинок № 65 по вул. Дюміна в м. Бердянську Запорізької області, в тому числі і до нежитлового вбудованого приміщення площею 271,4 кв. м.

Колегією суддів встановлено, згідно з наказом Управління комунальної власності Бердянської міської ради № 111 від 22.08.2012 р. та актом приймання-передачі основних засобів від 05.09.2012 р. вбудоване нежитлове приміщення площею 271,4 кв.м. в будинку № 65 по вул. Дюміна в м. Бердянську Запорізької області було передано в господарське відання Комунальному підприємству Бердянської міської ради «Житлосервіс-2А» (а.с. 16,17).

11.09.2012р. позивач звернувся до відповідача з листом №2746 щодо надання документів для укладення договору купівлі-продажу теплової енергії (а.с 12).

Листом №540 від 08.10.2012р. відповідач повідомив позивачу, що нежитлове приміщення по вул.Дюміна,65 дійсно передано на баланс КП «Житлосервіс- 2А», але згідно договору оренди приміщення використовується іншою особою (а.с.13).

11.02.2013р. відповідачу було направлено лист №383 з пропозицією укласти договір та 2 примірники договору №34-24/1 від 11.02.2013р. купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення приміщень, розташованих за адресою: м. Бердянськ Запорізької області, вул. Дюміна, 65, що підтверджується штампом КП «Житлосервіс- 2А» №146 від 12.02.2013р. про отримання (а.с.14).

Листом №164 від 18.02.2013р. відповідач відмовився від укладення договору з посиланням на те, що це приміщення ним не використовується, а лише знаходиться на його балансі (а.с.15).

У зв'язку із ухиленням відповідача від укладення договору купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення, в лютому 2013 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про зобов'язання КП "Житлосервіс-2А" укласти договір купівлі-продажу теплової енергії.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.04.2013р. у справі № 908/958/13 ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" було відмовлено у задоволенні позову на підставі того, що на момент вирішення спору відповідач вже не був балансоутримувачем вбудованого нежитлового приміщення, щодо якого був заявлений спір про укладення договору купівлі-продажу теплової енергії (а.с.20-28).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу Управляння комунальної власності Бердянської міської ради №41 від 08.04.2013р. «Про передачу майна» нежитлове приміщення площею 271,4 кв.м. в будинку № 65 по вул. Дюміна в м. Бердянську Запорізької області вилучено з господарського відання КП «Житлосервіс- 2А» та передано КП "Міськспецексплутація" (а.с.18).

Факт передачі від КП "Житлосервіс-2А" у господарське відання КП "Міськспецексплуатація" вбудованого приміщення площею 271,4 кв.м. по вул. Дюміна, 65 в м. Бердянськ Запорізької області підтверджується Актом приймання-передачі основних засобів від 08.04.2013р. (а.с.19).

Рішенням виконкому Бердянської міської ради № 456 від 26.10.2012р. «Про початок опалювального сезону 2012-2013 років» вирішено теплопостачальним організаціям розпочати надання теплової енергії на опалення споживачам міста при досягненні середньодобової температури зовнішнього повітря не вище +8 С протягом трьох днів поспіль, але не пізніше 26.10.2012р. (а.с.36).

Отже, як зазначає позивач за період з 01.10.2012р. по 07.04.2013р. відповідачем отримано від позивача теплову енергію на загальну суму 36764,18 грн.

У підтвердження факту відпуску відповідачу теплової енергії у зазначений період позивач посилається на Списки споживачів теплової енергії по котельні № 6 за жовтень 2012 року - квітень 2013 року, які затвердженні Головою правління ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" (а.с.49-62).

Як пояснює позивач, вказаний розрахунок виконано відповідно до величини розрахованого теплового навантаження на об'єкт відповідача та діючих двоставкових тарифів на послуги позивача.

При розрахунку вартості безпідставно набутої теплової енергії позивачем використовувався тариф, встановлений рішенням виконкому Бердянської міської ради №95 від 14.02.2012р. (введений в дію з 01.03.2012р.), а саме: плата за приєднане теплове навантаження (абонентська плата), що сплачується щомісяця протягом року в розмірі 52,34 грн. за 1000 ккал/год та плата за спожиту теплову енергію, що сплачується в опалювальний період у розмірі 717,16 грн. за 1 Гкал.

30.04.2013р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №1074 з вимогою про сплату 36764,18грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії, яка останнім була отримана 13.05.2013р., проте залишена без відповіді та задоволення.

Позивач наполягає на тому, що у зв»язку з невиконанням своїх обов»язків по сплаті спожитої теплової енергії за відповідачем утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01 жовтня 2012р. по 07 квітня 2013р. у розмірі 36764,18грн.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з вимогою до відповідача про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з 01 жовтня 2012р. по 07 квітня 2013р. у розмірі 36764,18грн., з посиланням на ст. ст.1212, 1213 ЦК України.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності нарахування та стягнення з відповідача суми боргу за теплову енергію як безпідставне набуте майно з посиланням на ст. ст.1212, 1213 ЦК України.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005р. № 2633-1У (далі - Закон № 2633), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №1875-1У (далі -Закон № 1875), Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 (далі - Правила).

Відповідно до частини 1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ст.179 Господарського кодексу України зазначено, що укладення господарського договору є обов»язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов»язковим для суб»єкта господарювання у випадках, передбаченим законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов»язковості укладення договору для певних категорій суб»єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 1 Закону України №2633 теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Пунктом 4 ст. 19 Закону України № 2633-1У передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (ст.24 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до п.3 ст.20 Закону України № 1875 споживач зобов»язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Стаття 19 Закону України № 1875 передбачає, що відношення між учасниками договірних відношень у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних началах.

Правила користування тепловою енергією затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198 та визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії ( далі - Правила).

Пунктом 3 цих Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією (п. 4 Правил).

У разі викупу частини приміщень в окремо розташованому будинку теплопостачальна організація укладає договір з кожним власником (п. 5 Правил).

Згідно з п. 40 Правил споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Відповідно до п. 4 Правил № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Абзацом 5 п. 5 зазначених Правил встановлено, що теплопостачальна організація укладає договори з власниками (балансоутримувачами) теплових мереж на транспортування теплової енергії за тарифами, встановленими відповідно до законодавства.

До обов»язків споживача теплової енергії, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил ( абз.6 п. 40 Правил)

Враховуючи наведені норми, колегія суддів вважає, що наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов»язковою та такою, що встановлена Законом.

Питання щодо укладення обов'язкового у силу Закону договору між ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" та КП "Житлосервіс-2А" не було врегульовано відповідно до приписів, передбачених ст., ст.179, 181, 184 ГК України і в спірний період договірні правовідносини між сторонами відсутні.

З матеріалів справи вбачається, предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача вартості безпідставно набутого майна - теплової енергії.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Колегія суддів зазначає, що позивач не надав жодних доказів щодо підключення та відключення теплопостачання у приміщення відповідача, які б підтверджували подачу відповідачу теплової енергії в зазначеному позивачем розмірі у спірний період, а розрахунок боргу, наданий позивачем (а.с.32), не підтверджує обсяг та вартість фактично спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період, оскільки містить формули, які використані позивачем без будь-якого їх нормативного (методичного) обґрунтування, без посилання на джерело застосованих формул.

Позивачем не надано суду жодних документів у підтвердження фактичного обсягу відпущеної відповідачу протягом спірного періоду теплової енергії, як то актів приймання-передачі теплової енергії, рахунків на оплату спожитої теплової енергії тощо.

Крім того, факт споживання відповідачем теплової енергії не підтверджений жодним актом обстеження теплопостачання.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що списки споживачів теплової енергії по котельні № 6 за жовтень 2012 року - квітень 2013 року неможна вважати належними доказами у підтвердження заявлених позовних вимог, оскільки вони не підтверджують ані обсяги відпущеної протягом спірного періоду теплової енергії, ані факту того, що відповідачем споживалася теплова енергія за адресою вул. Дюміна, 65 в м. Бердянську.

Як вбачається, позовні вимоги про оплату безпідставно набутої теплової енергії обґрунтовані з посиланням на ст.ст.1212, 1213 ЦК України.

Слід зазначити, що ст.ст.1212, 1213 відносяться до глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» Підрозділу 2 «Недоговірні зобов»язання».

За приписом ч.ч.1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберігла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, вищевказана норма права встановлює підстави виникнення зобов»язання повернути безпідставно придбане майно або відшкодувати його вартість, якими є сукупність наступних умов:

- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- обов»язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов»язків, передбачених статтею 11 ЦК України.

Підставою виникнення зобов»язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (здійснення будь-яких неправомірних діянь з метою отримання безпідставного збагачення).

Враховуючи вищенаведене та фактичні обставини справи, а також те, що наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов»язковою в силу Закону, позивачем не доведено належними та допустимими доказами набуття відповідачем за рахунок позивача майна без належних правових підстав, колегія суддів вважає висновок суду про відмову у задоволені позовних вимог правомірним.

Посилання скаржника на правову позицію, викладену у Постанові ВСУ від 16.05.2011р. у справі №15/147/10, яка відповідно до положень ст.111-28 ГПК України є обов»язковою для всіх судів України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки правова позиція, викладена у зазначеній постанові стосується відносин, які виникають в умовах неукладеного договору про постачання електричної енергії.

З урахуванням вищевикладеного, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду, твердження заявника апеляційної скарги про порушення та неправильне застосування господарським судом Донецької області норм процесуального та матеріального права при прийнятті рішення не знайшло свого підтвердження, в зв»язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Донецької області.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» м. Бердянськ, Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 26.09.2013р. у справі №908/2892/13 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 26.09.2013р. у справі № 908/2892/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді

І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 2-позивачу;3 -відповідачу;4 -ДАГС;5-ГС Запоріз. обл.