Рішення № 3596527, 05.05.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

05 травня 2009 р. Справа 7/58-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроУкраїна", м. Київ.

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське", м. Погребище, Вінницька область.

про стягнення 75411,97 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

позивача : Войтович А.В. - представник, довіреність № 65-юр від 07.04.2009 року.

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з ТОВ "Погребищенське" на користь ТОВ "АгроУкраїна" 75411,97 грн., у тому рахунку 51141,92 грн. основного боргу, 20814,82 грн. інфляційних втрат, 3455,23 грн. 3% річних за поставлену 30.11.2006 року продукцію.

Ухвалою суду від 20.03.2009 року порушено провадження у справі № 7/58-09 та призначено до розгляду на 14.04.2009 року.

Відповідач в судове засідання 14.04.2009 року не з'явився та не виконав вимог ухвали суду від 20.03.2009 року відносно надання доказів. При цьому суд відзначає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, оскільки ухвалу про порушення провадження у справі він отримав 31.03.2009 року, що вбачається з поштового повідомлення № 133757 (одержувач - директор Михальченко).

З урахуванням неявки відповідача та ненаданням сторонами витребуваних доказів, з метою забезпечення принципів змагальності судового процесу та рівності його сторін розгляд справи було відкладено до 05.05.2009 року.

Однак відповідач в судове засідання повторно не з'явився та не надав документів, які витребовувались від нього ухвалами суду від 20.03.2009 року та від 14.04.2009 року.

Слід зауважити, що ухвалу від 14.04.2009 року відповідачу надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві. Разом з тим згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 607895 серія АВ місцезнаходженням ТОВ "Погребищенське" є наступна адреса: вул. Богдана Хмельницького, 3, м. Погребище, Погребищенський район, Вінницька область, 22200, яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій надсилались процесуальні документи відповідачу.

При повторній неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 20.03.2009 року про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи від 14.04.2009 року, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач в позовній заяві на підставі усної домовленості між сторонами позивач поставив відповідачу товар (засоби захисту рослин). В підтвердження поставки позивач надав видаткову накладну № РН-01106 від 30.11.2006 року на загальну суму 111141,92 грн. та відповідну довіреність ЯМЗ № 770290 від 30.11.2006 року на ім'я Кучер М.Є., в якій є посилання на зазначену вище накладну.

Крім того, як встановлено судом, позивачем було виставлено рахунок-фактуру № СФ-Л00219 від 25.09.2006 року згідно якого відповідач повинен був сплатити вартість отриманого товару. Вказаний рахунок-фактура був дійсний до сплати до 30.09.2006 року.

Відповідач провів частковий розрахунок за поставлений товар на суму 60000,00 грн.. На підтвердження проведених розрахунків суду надано довідку АБ "Національні інвестиції", в якій вказано, що за період з 30.11.2006 року до 13.03.2009 року на рахунок позивача надійшли кошти від відповідача у розмірі 60000,00 грн.. Призначення платежу, яке вказав відповідач перераховуючи кошти "За гербіциди згідно рах.№ 219 від 25.11.2006 року".

Позивачем було вжито заходів для досудового врегулювання спору, а саме - 19.01.2009 року було заявлено претензію ТОВ "Погребищенське" № 08-ЮР з вимогою оплатити існуючу заборгованість за отримані згідно накладної від 30.11.2006 року № РН-01106 засоби захисту рослин. Вказана претензія була отримана відповідачем 26.01.2009 року, що вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення № 4713204 долученого до позовної заяви (оригінал оглядався в судовому засіданні 14.04.2009 року - а.с.12, т.1).

За твердженням позивача відповіді на претензію від ТОВ "Погребищенське" не було отримано. Після заявлення претензії відповідач не провів розрахунків, що змусило позивача звернутись до суду.

Виходячи з викладеного борг відповідача перед позивачем складає 51141,92 грн. (111141,92 -60000,00). Вказаний розмір боргу, також підтверджується наданим позивачем актом звірки взаємних розрахунків станом на 28.04.2009 року підписаним та засвідченим печатками двох сторін.

Виходячи із встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст.11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов’язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар у повному обсязі.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 20814,82 грн. інфляційних втрат заявлених за період з 01.12.2006 року по 31.01.2009 року та 3455,23 грн. 3% річних заявлених за період з 01.12.2006 року по 02.02.2009 року в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки строк оплати отриманого товару сторонами не був встановлений (передача товару здійснювалась після спливу строку оплати визначеному у рахунку-фактурі № СФ-Л00219 від 25.09.2006 року) суд приймає до уваги вимоги встановлені ч.2 ст.530 ЦК України, виходячи з чого суд вважає, що в даному випадку боржник повинен був розрахуватись за отриманий товар на протязі 7 днів з дня отримання претензії від 19.01.2009 року № 18-ЮР. Таким чином, днем з якого б розпочалось прострочення виконання зобов'язання для відповідача є 03.02.2009 року.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних в межах заявлених останнім періодів не підлягають задоволенню, оскільки суд вважає, що в такому випадку відсутній факт прострочення боржника.

Принагідно суд зауважує, що позивач не позбавлений права заявити в окремому порядку вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення, який розпочинається з 03.02.2009 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 51141,92 грн. підтверджуються наявними у справі первинними бухгалтерськими документами та крім того зафіксовано в обопільнопідписаному акті звіряння суд вважає суму боргу в розмірі 51141,92 грн. доведеною позивачем.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 20.03.2009 року та від 14.04.2009 року відповідач, не являючись в судові засідання, не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, інфляційних та 3% річних в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови в стягненні інфляційних втрат та 3 % річних.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

За письмовим клопотанням позивача 05.05.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 11, ст.ст. 509, 525, 526, 527, ч.2 ст.530, ст. 610, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 631, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське", вул. Богдана Хмельницького, 3, м. Погребище, Погребищенський район, Вінницької області, 22200 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 32701610, р/р - 2600813467 в ВОД АППБ "АВАЛЬ", МФО - 302247, р/р - 6004055302309 в Вінницькій ФКБ "Приватбанк", МФО - 302689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Україна", вул. Дегтярівська, 25/1, м. Київ, 04119 - (інформація про реквізити - р/р - 260023013708 в АБ "Національні інвестиції", МФО-300498, ідентифікаційний код - 31351291) - 51141 грн. 92 коп. боргу, 511 грн. 42 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 80 грн. 02 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в стягнені 3455 грн. 23 коп. 3% річних, 20814 грн. 82 коп. інфляційних втрат.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 08 травня 2009 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - ТОВ "АгроУкраїна", вул. Дегтярівська, 25/1, м. Київ, 04119.

3 - відповідачу - ТОВ "Погребищенське", вул. Б.Хмельницького, 3, м. Погребище, Вінницька область, 22200.