Рішення № 3596444, 27.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/131

27.04.09

За позовом

До

Про

Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергобуд»

стягнення 169131,70 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В засіданнях брали участь представники сторін :

від позивача Михалюк К.О.- представник за довіреністю № 3-13 від 12.01.09 р.;

від відповідача Гринчук О.Ю.- представник за довіреністю № 24/04 від 24.04.09;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергобуд»про стягнення 169131,70 грн. збитків від інфляції та 3 % річних у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2009 року порушено провадження у справі № 37/131, розгляд справи було призначено на 14.04.2009 року о 14-45.

Представник відповідача в судове засідання 14.04.2009 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі не виконав, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача вимоги ухвали Господарського суд міста Києва про порушення провадження у справі № 37/131 від 23.03.2009 року виконав частково, зокрема, не надав довідку (витяг, виписку) від органу статистики або державного реєстратора про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на день розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2009 року розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 1 статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Враховуючи вищезазначені приписи ст. 81 1 Господарського процесуального кодексу України, а також й те, що повне фіксування технічними засобами є однією з конституційних засад судочинства, перелічених у ст. 129 Конституції України, а організація фіксування судового процесу технічними засобами є прерогативою суду, суд задовольнив заявлене клопотання відповідача.

Крім того, представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в позові в повному обсязі, посилаючись на те, що станом на день розгляду справи № 37/131 у відповідача відсутній обов’язок по оплаті невірно нарахованих позивачем інфляційних втрат та річних.

Представник позивача в судовому засіданні 27.04.2009 року підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.04.2009 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Протягом 2001-2003 рр. Відкрите акціонерне товариство «Більшовик», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Техенергобуд» декілька партій товару на загальну суму 768 184,69 грн.

Поставки товарів здійснювалися по наказам (товарно-розпорядчим накладним), що видавалися позивачем відповідачу. Товари приймалися повноважними представниками відповідача на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, що є документами суворої звітності.

Так позивач здійснив наступні поставки товарів: 1. За наказом № 70, 20.04.2001 року - Плівка, автопокришки на суму 10’404,44 грн.; 2. За наказом № 71, 24.04.2001 року - Плівка, автопокришки на суму 13’740,06 грн. 3. За наказом № 75, 26.04.2001 року - Плівка, автопокришки на суму 24’000,20 грн.; 4. За наказом № 85, 16.05.2001 року - Автошина суму 14’400,00 грн.; 5. За наказом № 88, 18.05.2001 року - Автошини на суму 24’000,00 грн.; 6. За наказом № 90, 23.05.2001 року - Автошини на суму 94’409,41 грн.; 7. За наказом № 97, 01.06.2001 року - Автошини на суму 11’400,12 грн.; 8. За наказом № 102, 14.06.2001 року - Автошини на суму 19’000,20 грн.; 9. За наказом № 114, 04.07.2001 року - Автошини на суму 7’680,00 грн.; 10. За наказом № 118, 10.07.2001 року - Автошини на суму 4’800,00 грн.; 11. За наказом № 139, 10.08.2001 року - Автошини на суму 38’000,40 грн.; 12. За наказом № 137, 10.08.2001 року - Автошини на суму 98’610,57 грн.; 13. За наказом № 135, 07.08.2001 року - Автошини на суму 17’285,88 грн.; 14. За наказом № 156, 17.09.2001 року - Автошини на суму 6 227,28 грн.; 15. За наказом № 179, 23.11.2001 року - Листи на суму 1’866,02 грн.; 16. За наказом № 192, 29.12.2001 року - Автошини на суму 20’176,50 грн.; 17. За наказом № 191, 25.12.2001 року - Автошини на суму 26’388,00 грн.; 18. За наказом № 183, 06.12.2001 року - Автошини на суму 5’188,14 грн.; 19. За наказом № 194, 29.12.2001 року - Автошини на суму 5’188,07 грн.; 20. За наказом № 4, 18.01.2002 року - Автошини на суму 68’939,38 грн.; 21. За наказом № 5, 21.01.2002 року - Автошини на суму 60’407,10 грн.; 22. За наказом № 6, 22.01.2002 року - Автошини на суму 1’759,20 грн.; 23. За наказом № 14, 31.01.2002 року - Автошини на суму 84’117,36 грн.; 24. За наказом № 26, 27.03.2002 року - Автошини на суму 18’558,02 грн.; 25. За наказом № 5, 29.03.2002 року - Автошини на суму 1’152,00 грн.; 26. За наказом № 28, 29.03.2002 року - Автошини на суму 18’480,60 грн.; 27. За наказом № 29, 29.03.2002 року - Автошини на суму 69’800,04 грн.; 28. За наказом № 13, 16.04.2003 року - Блоки на суму 2’205,70 грн.

Всього позивачем було поставлено відповідачу товарів на загальну суму 768 184,69 грн. Приймання поставленого товару відповідачем здійснювалося через представників за довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, що є документами суворої звітності, а саме довіреність КАЗ № 137585 від 12.04.01, довіреність КАЗ №137587 від 18.04.01, довіреність КАЗ № 137589 від 26.04.01, довіреність КАН №588707 від 16.05.01, довіреність КАН №588710 від 18.05.01, довіреність КАН №588711 від 23.05.01, довіреність КАН № 588723 від 01.06.01, довіреність КАН № 588739 від 14.06.01, довіреність КАН №588758 від 04.06.01, довіреність КАН №588764 від 10.06.01, довіреність КАН № 588777 від 10.08.01, довіреність КАН №588776 від 30.07.01, довіреність КАН №588788 від 06.08.01, довіреність КАН № 588843 від 17.09.01, довіреність ЯДО №833647 від 23.11.01, довіреність ЯДО №833660 від 29.12.01, довіреність ЯДО №833656 від 24.12.01, довіреність ЯДО №833649 від 06.12.01, довіреність ЯДО №833667 від 29.12.01, довіреність ЯДО № 833673 від 18.01.02, довіреність ЯДО №833675 від 21.01.02, довіреність ЯДО №833691 від 01.02.02, довіреність ЛАЙ №020855 від 25.03.02, довіреність ЛАЙ №020865 від 29.03.02, довіреність ЛАЙ №020864 від 29.03.02, довіреність ЯЖИ №059135від 11.04.03.

У вересні 2008 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 768184,69грн. заборгованості за поставлену протягом 2001-2002рр. продукцію.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.02.2009 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2009 року позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Техенергобуд»на користь ВАТ «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»стягнуто 768184,69 грн. заборгованості.

Враховуючи те, що відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання щодо оплати вартості поставленої продукції позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з ТОВ «Техенергобуд»3 % річних в розмірі 22414,16 грн. за період прострочення з 14.03.2008 року по 04.03.2009 року та інфляційних нарахувань в розмірі 146717,54 грн., які нараховані позивачем за період прострочення з 14.03.2008 року по 31.01.2009 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не визнає позовні вимоги та просить суд відмовити у позові, посилаючись на те, що позивач невірно визначив період нарахування інфляційних витрат та 3 % річних. Крім того за переконанням відповідача, позивач зобов’язаний був надіслати вимогу про оплату індексу інфляції та 3 % річних, оскільки останній не звертався з даною вимогою до відповідача, ТОВ «Техенергобуд»вважає, що у нього відсутній обов’язок по оплаті невірно нарахованих позивачем інфляційних втрат та річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановленні рішенням господарського суду (іншого органу ,який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Відповідно факти про наявність заборгованості та про термін виконання зобов'язання не потребують нового доведення.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.05.2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2009 року встановлений факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 768184,69 грн. за поставлену протягом 2001-2002рр. продукцію.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо зобов’язання виконане неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов’язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник, який прострочив грошове зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки основне зобов’язання щодо оплати вартості продукції 768184,69 грн. не було виконане відповідачем до моменту звернення позивача до суду, суд вважає, що за позивачем збереглося право на нарахування інфляційних витрат та процентів за прострочення виконання зобов’язання.

Судом встановлено, що строк виконання зобов’язання з оплати поставленої продукції сторонами не був визначений. При цьому позивач звернувся з вимогою про оплату такої продукції 28.02.2008 року. Цінний лист з описом від 28 лютого 2008 року № 6780602 із ВПЗ Київ-57 на адресу: провулок Чугуївський, 21, м. Київ, 03067, одержувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Техенергобуд», надійшов до ВПЗ Київ-67 01 березня 2008 року. Зазначений лист був виданий 14 березня 2008 року уповноваженій особі Гринчук О.Ю. Даний факт встановлений постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008 року № 22/2, визнається та не оспорюється сторонами. Згідно наданих сторонами пояснень судом встановлено, що між сторонами існують розбіжності щодо періоду нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, зокрема, відповідач вважає, що прострочення виконання зобов’язання у нього виникло з 22.03.2008 року, оскільки вимогу від 28.02.3008 року останній отримав лише 14.03.2008 року. Розглянувши заперечення та пояснення сторін суд відзначає наступне.

Згідно з частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд відзначає, що в розумінні частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків (ст. 253 Цивільного кодексу України). При цьому судом враховано, що цивільним законодавством не встановлено форми, змісту та порядку пред'явлення кредитором вимоги до боржника, а також не зазначено, що відлік семиденного строку починається у семиденний строк від дня отримання вимоги.

При цьому судом враховано, що Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів цих послуг на час виникнення спірних правовідносин було визначено Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1155, які були чинними станом на 28.02.20098 року –14.03.2008 року (далі - Правила). Відповідно до Правил, реєстроване поштове відправлення - це будь-яке поштове відправлення, що приймається для пересилання з видачею відправнику розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку. Згідно пункту 36 Правил про прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Відповідно пунктів 111, 125, 131 Правил реєстровані поштові відправлення, адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти у приміщеннях об'єкта поштового зв'язку, на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія такої довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об'єкті поштового зв'язку. У разі коли адресат (одержувач) не з'явився за одержанням реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) протягом трьох робочих днів після доставки першого повідомлення, йому вручається повторне повідомлення під розписку. У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) внутрішні або міжнародні поштові відправлення (поштові перекази) зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Отже у відповідності до зазначених норм відповідач як одержувач поштового відправлення має право протягом одного місяця отримати відповідне поштове відправлення з дня його надходження на відповідний відділ поштового зв’язку, при цьому строки отримання поштового та відправлення залежать тільки від відповідача та не залежить від волі та дій позивача, що порушує його право на отримання вартості поставленого товару після закінчення семиденного строку від дня пред'явлення вимоги.

З урахуванням вищевикладеного, суд відзначає, що відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України обов'язок відповідача оплатити вартість поставленої продукції в розмірі 768184,69 грн. настав після закінчення семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, що містилася у листі від 28.02.2008 року, тобто з 11.03.2008 року, з урахуванням часу поштового обігу, враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 р. N 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 р. за N1383/14650, а також з урахуванням того, що 08.03.2008 року, 09.03.2008 року та 10.03.2008 року є неробочими днями у відповідності до чинного законодавства.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати.

В свою чергу, відповідно до обґрунтовано розрахунку суду, розмір 3 % річних, який підлягає стягненню з відповідача за заявлений позивачем період становить 22477,29 грн. та інфляційних витрат –146723,28 грн.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

768184.69

14.03.2008 - 04.03.2009

356

3 %

22477.29

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Середній індекс інфляції за період розраховується за формулою: ІІ ср. = ІІ1 х ІІ2... х ІІХ/100, де ІІ1 –індекс інфляції за перший місяць заборгованості; ІІ2 –індекс інфляції за другий місяць заборгованості; ІІХ –індекс інфляції за останній місяць заборгованості

Інфляційне збільшення суми боргу розраховується за формулою: С. інфл. = С х ІІср., де С –сума боргу; ІІср.- середній індекс інфляції

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції розраховується за формулою: С заг. = С + С інфл., де С –сума боргу; С інфл. - інфляційне збільшення суми боргу

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період?

Інфляційне збільшення суми боргу?

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

14.03.2008 - 31.01.2009

768184.69

1.191

146723.28

914907.97

Проте, частиною 1 п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Тобто, виходячи зі змісту зазначеної вище норми права, суд може реалізувати своє право лише при наявності двох умов одночасно, а саме, коли це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів та, коли про це є відповідне клопотання.

Враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних без відповідного клопотання позивача, а дії відповідача є порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для стягнення суму боргу з урахуванням 3 % річних від простроченої суми та з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме у сумі 22414,16 грн. та 146717,54 грн. відповідно.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що для стягнення індексу інфляції та 3 % річних в судовому порядку, позивач зобов’язаний був звернутись до відповідача з вимогою про сплату індексу інфляції та 3 % річних. Суд розглянувши заперечення відповідача відзначає наступне.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право звернення до господарського суду мають лише ті особи, права та охоронювані законом інтереси яких було порушено або з метою запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України наведено у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 N 15-рп/2002 зі справи N 1-2/2002, відповідно до п. 1 резолютивної частини якого право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносини не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Така ж позиція викладена і в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 01.11.96 р., згідно з якою суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

При цьому судом враховано, що у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив грошове зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. А отже не надсилання позивачем відповідачу вимоги про сплату інфляційних витрат та 3 % річних в досудовому порядку не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволені позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергобуд»(поштова адреса: 03067, м. Київ, пров. Чугуївський, 21, юридична адреса: 01034, м. Київ, вул.. Рейтарська, 35-А, Код ЄДРПОУ 25272797, р/р № 26008010038980 в Філії «Центральне РУ»ВАТ “Фінанси та кредит”м. Києва, МФО 300937, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»(03067, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. № 49/2, Код ЄДРПОУ 14308569, п/р 26004301230004 в Філії «Жовтневе відділення ПІБ» м. Києва, МФО 322067) 146717,54 грн. –сума, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації, 22414,16 грн. - 3% річних від простроченої суми, 1691,32 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 05.05.2009 року