Ухвала суду № 35962947, 10.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 р.Справа № 2а-820/396/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013р. по справі № 2а-820/396/13-а

за позовом ТОВ "РЕАЛ - ТРЕЙДІНГ"

до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року адміністративний позов ТОВ "РЕАЛ-ТРЕЙДІНГ" до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000021503 від 11 січня 2012 року на збільшення (сплату до бюджету) основного платежу - суми податку на додану вартість у розмірі 139 447,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 69 723,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛ-ТРЕЙДІНГ" судові витрати в розмірі 2091,70 грн.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 14.12.2012 року Відповідачем було складено Акт № 5695/15-314/36459035 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «РЕАЛ-ТРЕЙДІНГ» за вересень 2012 року. Як свідчить зміст Акту при перевірці Відповідачем було використано надіслану (подану) позивачем 22.10.2012 року засобами електронного зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2012 року (№ 9065208769) з додатками: №5 «розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» (№ 9065208460), № 1 «Розрахунок коригування сум ПДВ», № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних»). № 6 «Довідка подається платниками, які заповнюють р.3, та/або 4, та/або 5 декларації, та підприємствами інвалідів (організаціями)».

Згідно даних перевірки Відповідачем встановлено та підтверджено в судових засіданнях, що ТОВ «Реал-Трейдінг» до складу податкового кредиту включено податкові накладні отримані від ПП «Будар» за вересень 2012 року на загальну суму 139 446,46 грн.

Суд звертає увагу, що згідно висновків вказаного Акту перевірки, Відповідач, посилаючись на ненадходження відповіді від Позивача на надісланий запит щодо взаємовідносин з ПП «Будар» та ненадання підтверджуючих документів, вказує на порушення Позивачем вимог п. 44.1. ст.. 44 Податкового кодексу України в частині нібито формування позивачем показників податкової звітності, не підтверджених відповідними первинними бухгалтерськими та фінансовими документами, а відтак стверджує про завищення Позивачем сум податкового кредиту з ПДВ за вересень 2012 року та відповідно заниження податкових зобов'язань.

На підставі акту перевірки № 5695/15-314/36459035 від 14.12.2012 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000021503 від «11» січня 2012 року на збільшення (сплату до бюджету) основного платежу - суми податку на додану вартість у розмірі 139 447,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 69 723,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, суд першої інстанції виходив з того , що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України в частині нібито формування позивачем показників податкової звітності, не підтверджених відповідними первинними бухгалтерськими та фінансовими документами, а відтак про завищення позивачем сум податкового кредиту з ПДВ за вересень 2012 року та відповідно заниження податкових зобов'язань не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом встановлено, та не оспорюється відповідачем, що 19.11.2012 року позивачем отримано запит ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 18695/10/15-322 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам позивача з контрагентом ПП "Будар" за вересень 2012 року.

У строки, передбачені п. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України, позивач листом вих.№ 19/2 від 18.12.2012 року надав ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на такі запити відповідь та відповідні підтверджуючі документи.

Тобто, твердження ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про ненадання позивачем пояснень та підтверджуючих документів на відповідний запит щодо взаємовідносин з ПП "Будар" не відповідає фактичним обставинам справи.

Більш того, відповідно до п. Податкового кодексу України 75.1.1. Податкового кодексу України: Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. А відтак для проведення саме такого виду перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не потребував надання будь-яких додаткових документів чи інформації, окрім даних податкової звітності позивача. При цьому, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не надано до суду інформації про подальше призначення проведення будь-якого іншого виду податкової перевірки Позивача, передбаченого податковим законодавством, з питань взаємовідносин з контрагентом ПП "Будар".

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що за період вересня 2012 року між позивачем та ПП "Будар" здійснювались господарські операції з купівлі-продажу с/г продукції - соняшника врожаю 2012 року, а саме за укладеними договорами № 57-Ф від 07.08.12р., № 0911к1 від 11.08.12р, № 0903к1 від 02.09.12р.

Виходячи зі змісту вказаних договорів купівлі-продажу ПП "Будар" як сільськогосподарське підприємство - товаровиробник здійснював на адресу позивача постачання соняшнику врожаю 2012 року власного виробництва.

Постачання товару здійснювалось ПП "Будар" на умовах СРТ, зерновий склад (в редакції Інкотермс), а саме товар доставлений засобами та за рахунок продавця на зерновий склад для його приймання та зарахування на особовий рахунок покупця на елеваторі, а саме: ПАТ "ДПЗКУ "Білоколодязький елеватор", ТОВ "Купянське КХП" (сертифіковані зернові склади, з якими в Позивача укладені договори складського зберігання).

Факт постачання товару підтверджувався належними первинними бухгалтерськими документами: видатковими накладними, реєстрами зернових складів про прийняття зерна, виписаними складськими квитанціями про прийняття зерна на зберігання, що були залучені до матеріалів.

Розрахунки за придбаний товар здійснювались у безготівкову вигляді, про що свідчать залучені до матеріалів справи засвідчені банківською установою копії платіжних доручень.

В подальшому придбану у ПП "Будар" с/г продукцію - соняшник позивачем реалізовано ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМОДІТІЗ УКРАЇНА ЛТД" за контрактом № К1210-4914 від 24.10.12р., № К1210-4915 від 24.10.12р., № К1211-4902 від 05.11.12р., що підтверджується платіжними дорученнями.

У відповідності до вимог Податкового кодексу ПП "Будар" видано позивачу відповідні податкові накладні, які включено до Реєстру отриманих податкових накладних відповідного періоду.

Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України , зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість. При цьому , на дату виписки таких податкових накладних ПП "БУДАР" було зареєстровано як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Тобто, отримані позивачем від ПП "БУДАР" податкові накладні є дійсними та такими що правомірно та на законних підставах були використані позивачем як підстава для формування податкового кредиту.

Оскільки здійснені позивачем витрати на придбання с/г продукції безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю та використані в оподаткованих операціях, то згідно положень Податкового кодексу суми податку на додану вартість відповідно відносяться до складу податкового кредиту.

Також суд зазначає, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Зважаючи на те, що вже вищеописаними первинними документами та фактичними обставинами справи підтверджується реальність, товарність здійсненої позивачем господарської операції з ПП "Будар", її пов'язаність з господарською діяльністю позивача (фактично здійснюваною та передбаченою статуними документами позивача), спростовуються висновки Відповідача про порушення положень податкового законодавства в частині формування та відображення в податковому обліку податкового кредиту з ПДВ при здійсненні господарських операцій Позивача з ПП "Будар".

Таким чином, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби при здійсненні податкової перевірки позивача не взято до уваги не лише факт належного у відповідності до норм податкового законодавства складання первинних бухгалтерських та фінансових документів та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, але й доказів фактичного здійснення позивачем господарської операції, що була спрямована на реальний рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно сформовано податковий кредит та визначено суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000021503 від 11 січня 2012 року не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013р. по справі № 2а-820/396/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 17.06.2013р.