Ухвала суду № 35962919, 05.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 р.Справа № 818/1025/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.03.2013р. по справі № 818/1025/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко"

до Державної екологічної інспекції у Сумській області

про визнання неправомірним та скасування припису,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко" (далі - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції в Сумській області (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати неправомірним та скасувати п. 8 припису Державної екологічної інспекції в Сумській області від 12.11.2012 № 150-Т/02-16.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що станом на час виникнення спірних правовідносин, а саме у грудні 2009 року, коли позивач змінив назву, діяв Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", прийнятий 06.09.2005, який не містив вимог щодо обов'язкового переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у зв'язку із зміною назви підприємства. Також не містить таких вимог і Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затверджений Постановою КМУ від 13.03.2002р. № 302.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.03.13 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко" до Державної екологічної інспекції в Сумській області про визнання неправомірним та скасування припису задоволено.

Визнано протиправним та скасовано п. 8 припису Державної екологічної інспекції в Сумській області від 12.11.2012 № 150-Т/02-16.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає за можливе, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 17.10.2012 по 06.11.2012 Державною екологічною інспекцією в Сумській області було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства з питань охорони та раціонального використання водних ресурсів, атмосферного повітря та поводження з відходами в діяльності ТОВ "БВК компанія "Федорченко".

За результатами перевірки було складено акт (а.с. 7-12), в якому зазначено, що виробнича діяльність структурних підрозділів ТОВ "БВК компанії "Федорченко" здійснюється на підставі наступних дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, виданих ВКФ "Побутсервіс" ТОВ:

- № 5910136300-38 від 11.01.2008 - завод "Сумизалізобетон" - з терміном дії до 11.01.2013 (а.с. 13);

- № 5910136600-55 від 11.01.2008 - цех деревообробки - з терміном дії до 11.01.2013 (а.с. 15);

- № 5910136600-54 від 11.01.2008 - "Цех керамічної цегли" - з терміном дії до 11.01.2013 (а.с. 14).

На підставі акту від 06.11.2012 відповідачем було винесено припис від 12.11.2012 № 150-Т/02-16 (а.с. 5-6).

Пунктом 8 вищевказаного припису позивача було зобов'язано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для ТОВ "БВК компанія "Федорченко".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваним пунктом припису Державної екологічної інспекції у Сумській області від 12.11.2012 № 150-Т/02-16 порушено права та охоронювані законом інтереси позивача, а тому він підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" було доповнено ст. 4-1 згідно із Законом України від 11.02.2010 N 1869-VІ, який набрав чинності 01.04.2010.

Позивач змінив назву з "ВКФ "Побутсервіс" ТОВ" на "ТОВ "БВК компанія "Федорченко" з 01.12.2009, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 16-17). Відповідно до статуту, позивач є повним правонаступником ВКФ "Побутсервіс" ТОВ (а.с. 18-19).

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Станом на час виникнення спірних правовідносин, а саме у грудні 2009 року, коли позивач змінив назву, діяв Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", прийнятий 06.09.2005, який не містив вимог щодо обов'язкового переоформлення дозволу у зв'язку із зміною назви підприємства. Також, не містить таких вимог і Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затверджений Постановою КМУ від 13.03.2002 № 302.

Крім того, Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 11.02.2010 № 1869-VІ не містить і перехідних положень, які б урегульовували питання обов'язковості переоформлення дозволів, які були видані раніше у зв'язку зі зміною назви суб'єкта.

Отже, на вказані відносини, поширюється загальне правило, за яким закон не має зворотної сили, встановлене ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦКУ.

Статтею 108 ЦКУ та ч. 5. ст. 59 ГКУ, передбачено, що у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи. Перетворенням є зміна організаційно-правової структури.

Строк дії вищевикладених дозволів закінчився лише 01.01.2013, тобто на момент проведення перевірки дані дозволи були чинними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач не мав права визнавати порушенням діяльність позивача, яка не визнана чинним законодавством як порушення.

Крім того, колегією суддів встановлено, що позивач повідомив орган державної влади, уповноважений видавати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Сумській області, про зміну своєї назви листом № 08/1402 від 04.12.2009 (а.с. 20).

Як свідчить подальше листування з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Сумській області, повідомлення позивача було отримане та прийнято до уваги, що підтверджується листами № 81/05 від 18.01.2010 (а.с. 23), № 387/05 від 18.02.2010 (а.с. 21), № 79/05 від 13.01.2011 (а.с. 24) та № 3065-04 від 17.12.2012 (а.с. 25).

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів для спростування позовних вимог та не реалізовано свій обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваного пункту припису Державної екологічної інспекції в Сумській області від 12.11.2012 № 150-Т/02-16 суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку та необґрунтовано, чим порушено законні інтереси позивача.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 12.03.13 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.03.2013р. по справі № 818/1025/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С.Судді Чалий І.С. Ральченко І.М.