Постанова № 35962642, 10.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. Справа№ 910/18875/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання: Кац О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Зенькович О.О., угода №200913 від 20.09.2013р.;

від відповідача: Дехтяренко С.В., довіреність № 01-14 від 25.10.2013р.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»,

на рішення господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2013 року,

у справі № 910/18875/13 (суддя: Сівакова В.В.),

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ласла», м. Одеса,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат», м. Київ,

про стягнення 302 689,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Ласла» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» про стягнення 302 689,79 грн. (а.с. 4-6).

Рішенням господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2013 року по справі № 910/18875/13 позовні вимоги задоволено частково ( а.с. 93-98).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідачем подано до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення господарського суду міста Києва по справі № 910/18875/13 від 17 жовтня 2013 року та постановити нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, оскільки судом першої інстанції не взяв до уваги, що обов'язок сплати виникає після виставлення позивачем рахунку відповідачу. Також відповідач звертає увагу на ряд порушень процесуального права.

Автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» по справі № 910/18875/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Чорногузу М.Г. Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду Хрипуна О.О. від 18 листопада 2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/18875/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Жук Г.А., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2013 року, апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 03 грудня 2013 року.

03 грудня 2013 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до розгляду пов'язаної справи № 916/3147/13.

У задоволені вказаного клопотання відповідачу відмовлено, оскільки на підтвердження викладених у клопотанні фактів не надано доказів в обґрунтування яка саме позовна заява розглядається і я з яких підстав.

В судовому засіданні 03 грудня 2013 року оголошено перерву до 10 грудня 2013 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченка Е.О. від 10 грудня 2013 року у зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А у відпустці, склад суду змінено на: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді:, Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Вказана колегія ухвалою від 10 грудня 2013 року прийняла справу № 910/18875/13 до свого провадження.

10 грудня 2013 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач повторно звернувся з клопотанням про зупинення розгляду справи. Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні господарського суду Одеської області знаходиться справа № 916/3147/13 за позовом ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» до ТОВ «Ласла» про визнання договору недійсним. Відповідач вважає, що розгляд Київським апеляційним господарським судом справи № 910/18875/13 неможливий до розгляду справи № 916/3147/13, які є пов'язаними.

Колегія суддів зазначає, що в задоволенні вказаного клопотання слід відмовити, оскільки, стаття 79 ГПК України передбачає, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

В пункті 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 зазначено: «Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин».

Проте, причин які унеможливлюють розгляд даної справи Київським апеляційним господарським судом відповідач суду не вказав та необхідних доказів в їх обґрунтування не надав. Клопотання основане на припущенні, що в майбутньому судове рішення може призвести до «утруднення відновлення становища».

Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу, що в судді першої інстанції зазначене клопотання не заявлялось, з позовом про визнання договору недійсним відповідач звернувся після винесення оскаржуваного рішення, а частина 1 статті 101 ГПК України передбачає, що апеляційний господарський суд приймає докази, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Такого обґрунтування відповідач суду не надав.

Також, в судовому засіданні 10 грудня 2013 року представник відповідача заявив відвід складу суду. В обґрунтування зазначеної заяви представник відповідач зазначає, що йому двічі відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи, що є підтвердженням упередження та необ'єктивності в розгляді справи, в наслідок чого може бути винесене неправомірне рішення.

Ухвалою від 10 грудня 2013 року в задоволенні заяви про відвід складу суду відповідачу відмовлено, оскільки, статтею 20 ГПК України наведено перелік підстав відводу судді, відповідач не надав жодних доказів, які можуть бути підставою для відводу складу суду, а посилання на те, що відмова в клопотанні про зупинення провадження у справі є доказом упередженості є безпідставним та необґрунтованим.

В судовому засіданні 10 грудня 2013 року представник відповідача надав суду свої пояснення, в яких підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2013 року по справі № 910/18875/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Представник позивача в цьому ж засіданні теж надав суду свої пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2013 року по справі № 910/18875/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

14 травня 2013 року між ТОВ «Ласла» (виконавець) та ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» (замовник) було укладено договір № 4/05-13 (далі - договір), (а.с. 7-9).

Згідно з п. 1.1. договору, виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги по збиранню, перевезенню, зберіганню відходів, визначених у протоколі узгодження договірної ціни - додаток № 1 до договору, який є невід'ємною частиною даного договору, з їх подальшою утилізацією/видаленням (далі - послуги), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

В пункті 2.1. договору сторони погодили, що замовник надає у письмовій формі виконавцю заявку на організацію послуг, вказаних в п. 1.1. даного договору. У заявках (додаток № 2) замовник вказує найменування і кількість відходів, що передаються виконавцю. Заявки є невід'ємною частиною даного договору.

Виконавець на підставі поданої йому заявки виставляє замовнику рахунок на оплату послуг, відповідно до цін, затверджених сторонами в протоколі узгодження договірної ціни з урахуванням можливих змін відповідно до п. 3.3. договору (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору загальна вартість послуг визначається у протоколі узгодження договірної ціни.

Пунктом 3.2. договору погоджено, що сума оплати за даним договором визначається на підставі кількості і видів відходів, вказаних в заявках замовника, і цін, затверджених сторонами в протоколі узгодження договірної ціни.

Як зазначає позивач, відповідачем надано йому заявку від 14 травня 2013 року на виконання робіт по вивезенню утилізації/видаленню содового шлаку з великим вмістом сірки у кількості 301,46 тонн. (а.с. 11).

14 травня 2013 року сторони підписали протокол № 1 узгодження договірної ціни, яким сторонами погоджено розмір договірної ціни на надання послуг по утилізації/видалення наступних відходів замовника: Содовий шлак з великим вмістом сірки кількістю 301,46 тон, ціна наданих послуг становить 291 662,55 грн. (а.с. 10).

Позивач зазначає, що вищевказані послуги він надав відповідачу, що підтверджується актом здачі прийняття наданих послуг № 9/05-13 від 31 травня 2013 року до договору №4/05-13 від 14 травня 2013 року (а.с. 12).

Як вбачається з матеріали справи, позивач надіслав відповідачу претензію № 1 від 29 липня 2013 року, з вимогою про сплату борг в розмірі 291 662,55 грн. (а.с. 13). Зазначена вимога отримана відповідачем, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 14).

Відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію № 01-14/2166 від 09 серпня 2013 року в якій визнав факт укладення сторонами договору №4/05-13 від 14 травня 2013 року, проте вимоги претензії не визнав, оскільки на його думку факт виникнення заборгованості та порушення договору з боку відповідача відсутні так як позивачем не виставлено рахунку відповідно до 3.4 Договору та заявки відповідно до п.2.1, 2.2 Договору (а.с. 16).

За своєю правовою природою договір, який укладений між позивачем та відповідачем є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

ТОВ «Ласла» надало послуги по збиранню, перевезенню, зберіганню відходів відповідно до умов договору, що підтверджено актом здачі-прийняття наданих послуг.

Відповідачем покладені на нього зобов'язання в частині оплати за виконанні роботи не виконано. Доказів сплати заявленої позивачем заборгованості чи спростування такої заборгованості відповідач суду не надав.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення заборгованості за надані послуги, а відтак про необхідність їх задоволення.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення пені.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.4 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг згідно розділу 3 договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення за кожен день прострочення.

Провівши повторний математичний розрахунок за допомогою «калькулятора підрахунку ЛІГА:ЗАКОН», колегія суддів київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума пені, яка підлягає до стягнення становить 4 906,32 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на ряд порушень процесуального права, а саме: не здійснювалась технічна фіксація процесу, вступна та резолютивна частини рішення, які оголошено в судовому засіданні відрізняється від того, який викладений у рішенні, а також, на зазначено про усне клопотання про залучення третьої особи.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні складається протокол. Клопотання про фіксацію процесу за допомогою звукозаписувальної техніки, як це передбачено ч. 7 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, сторонами не заявлялись, тому посилання відповідача на те, що не здійснювалась технічна фіксація процесу є безпідставним.

На підтвердження інших порушень процесуального права апелянт суду доказів теж не надав. Зауважень до протоколу, як передбачено ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не подавав.

Також безпідставним є посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що обов'язок сплати виникає після виставлення позивачем рахунку відповідачу.

Проаналізувавши умови договору та належно оцінивши зібрані у справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не виставлення позивачем рахунку не може бути підставою для відмови в оплаті за надані послуги.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 29 вересня 2009 року у справі № 37/405 в якій зазначено, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити надані послуги.

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію про оплату боргу в якій зазначено необхідні реквізити для сплати за надані послуги, що і є підставою для відповідача для здійснення такої оплати.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2013 року, по справі № 910/18875/13 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» на рішення господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2013 року задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» на рішення господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2013 року по справі № 910/18875/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2013 року по справі № 910/18875/13 залишити без змін.

3. Справу № 910/18875/13 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

В.Г. Суховий

Повний текст складено та підписано 11.12.2013р.