Ухвала суду № 35962075, 27.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2013 р. м. Київ К/800/34216/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря Гончарук І.Ю.

представників: позивача Дорошенка С.О., Паюка О.А.

відповідача Біленко Н.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 по справі №2а-1670/7497/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Альянс» до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним (незаконним) та скасування податкового повідомлення - рішення, визнання дій протиправними

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Альянс» (далі- ТОВ «Приват-Агро-Альянс», позивач) до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (правонаступник Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, далі-Карлівська ОДПІ, відповідач) задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 22.11. 2012 №0000092320 в частині основного платежу в розмірі 2417808,54грн. та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 579453,13грн. Визнано протиправними дії щодо проведення перевірки ТОВ «Приват-Агро-Альянс» згідно наказу №576 від 31.10.2012 та наказу №582 від 05.11.2012. В задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Карлівська ОДПІ 21.06.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 02.07.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 в частині задоволення позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 8№ Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 14, 209 Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів», ст.ст. 7, 9, 11, 69, 70, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Приват-Агро-Альянс», відповідно до свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість №100189696, є суб'єктом спеціального режиму оподаткування, а саме, платником фіксованого сільськогосподарського податку.

У період з 25.09.2012 по 15.09.2012 працівниками Карлівської МДПІ на підставі наказів №459 від 24.09.2012 та №483 від 08.10.2012 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Приват-Агро-Альянс», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 22.10.2012 №138/22/34397579.

У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем приписів: п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, п. 8№.15 ст. 8№ Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість по розрахунках з бюджетом на суму 957783,00грн., а також п.209.2, п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, п. 8№.2 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість», Постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках», в частині використання не за цільовим призначенням сум податку на додану вартість в сумі 1500000,00грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 22.10.2012 №138/22/34397579 позивач подав заперечення на зазначений акт.

Керуючись вимогами пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України начальником Карлівської МДПІ виданий наказ від 31.10.2012 №576 «Про організацію та проведення позапланової перевірки ТОВ «Приват-Агро-Альянс», та сформовано направлення на перевірку від 01.11.2012 №000249.

На підставі наказу від 31.10.2012 №576 та направлення на перевірку від 01.11.2012 №000249 Карлівською МДПІ проведена позапланова виїзна перевірка позивача за наслідками якої складено новий акт перевірки від 08.11.2012 №149/22/34397579, в якому були підтвердженні висновки, викладені в акті від 22.10.2012 №138/22/34397579.

Під час перевірки відповідно до наказу від 31.10.2012 №576 та направлення на перевірку від 01.11.2012 №000249, у зв`язку з хворобою перевіряючого - ГДПРІ Людвік Н.М., видано наказ від 05.11.2012 №582 та направлення на перевірку від 06.11.2012 №000255, на підставі яких склад перевіряючих був доповнений ГДПРІ відділу податкового контролю Беркі С.О.

На підставі акту перевірки від 08.11.2012 №149/22/34397579 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення №0000092320 від 22.11.2012, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 3020511,00грн., з них: за основним платежем в розмірі 2436408,00грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 584103,00грн.

Предметом спору у даній справі є податкове повідомленням-рішенням №0000092320 від 22.11.2012 та дії податкового органу під час організації і проведення документальних позапланових виїзних перевірок згідно наказів №459 від 24.09.2012, №483 від 08.10.2012, №576 від 31.10.2012, №582 від 05.11.2012.

Висновок судів попередніх інстанцій про правомірність дій податкового органу під час організації і проведення документальних позапланових виїзних перевірок згідно наказів №459 від 24.09.2012, №483 від 08.10.2012, а також правомірність визначення позивачеві податкових зобов'язань по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Приват-Альянс» у розмірі 18599,46грн. - основного платежу та 4649,87грн. штрафних (фінансових) санкцій в касаційному порядку не оспорюється. У зв'язку з цим відповідно до ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційному порядку ухвалені у справі судові рішення в частині такого висновку не перевіряються.

Щодо неправомірності дій податкового органу під час організації і проведення документальних позапланових виїзних перевірок згідно наказів №576 від 31.10.2012, №582 від 05.11.2012 слід зазначити, що допуск до проведення перевірки відбувся, а тому предметом судового розгляду мають бути суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства.

Судом встановлено, що висновки акту перевірки від 08.11.2012 №149/22/34397579, та висновки акту перевірки від 22.10.2012 №138/22/34397579 в частині встановлених порушень по податку на додану вартість є тотожними.

За приписами п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11, сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до п. 209.2 ст. 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що сума в розмірі 1500000,00грн. була перерахована зі спеціального рахунку ТОВ «Приват-Агро-Альянс» з призначенням платежу «орендна плата» на картковий рахунок ТОВ «Приват-Агро-Альянс», з якого через банкомати знімалися готівкові кошти, які в передбаченому порядку оприбутковувалися у касу підприємства. Після чого дані кошти були сплачені власникам земельних часток (паїв), як орендна плата за земельні ділянки, які позивач орендує для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, шляхом виплати готівкових коштів із каси підприємства, на підтвердження чого було надано видаткові касові ордери, відомості на виплату коштів по договорах оренди. Частина коштів була використана для закупівлі товарів, що були необхідні для сільськогосподарського виробництва, та для оплати послуг з ремонту техніки, що була задіяна в процесі сільськогосподарського товаровиробництва, шляхом оформлення видаткових касових ордерів та звітів про витрачання коштів виданих під звіт.

Наведене підтверджується матеріалами справи, зокрема прибутковими касовими ордерами, видатковими касовими ордерами, відомостями на виплату орендної плати іншими первинними документами про здійснення витрат коштів знятих зі спец рахунку, довідкою про відриті рахунки позивача у ПАТ КБ Приватбанк, випискою по рахунку №26055054508133 за період з 01.06.2011 по 29.02.2012, випискою по картковому рахунку за період з 01.03.2011 по 28.02.2012.

Використання земельних ділянок для ведення сільськогосподарського товаровиробництва підтверджується довідками сільських рад в яких вказано, яку площу землі орендує позивач по кожній сільській раді, та статистичними звітами в яких вказано загальну посівну площу.

Відповідно до п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України до виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит відносять товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

З огляду на те, що виплата орендної плати проводилася за земельні ділянки, що орендуються позивачем виключно для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, зазначені витрати відноситься до складу витрат на виробничі фактори, а тому слід погодитися з висновком судів щодо неправомірності донарахування позивачеві податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1500000,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 350000,00грн.

В частині заниження ТОВ «Приват-Агро-Альянс» податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість по розрахунках з бюджетом на суму 957783,00грн. податковий орган виходив з того, що при взаємовідносинах ТОВ «Приват-Агро-Альянс» та ТОВ «Торговий дім «Приват» з приводу поставки товару за договором, та при наданні послуг ТОВ «Приват-Агро-Альянс» іншим підприємствам, позивачем неправильно розподілено податок на додану вартість між скороченими та загальними податковими деклараціями.

Зокрема, підставою для таких висновків податкового органу, став факт віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з попередньої оплати за форвардним договором № 25/08-11 від 25.08. 2011 по поставці продукції, яка буде вирощена ТОВ «Приват-Агро-Альянс», що розцінено відповідачем як нездійснення фактичної поставки власної сільськогосподарської продукції, та зумовило висновок про те, що на вказану операцію не розповсюджуються вимоги п. 209.2. ст. 209 Податкового кодексу України. Внаслідок вказаних обставин суми податку на додану вартість, отримані позивачем в якості передоплати підлягають відображенню не в скороченій, а у загальній податкової декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Судом встановлено, що за спірною господарською операцією ТОВ «Торговий дім «Приват» 01.08.2011 перерахувало на рахунок ТОВ «Приват-Агро-Альянс» у вигляді передоплати грошові кошти у розмірі 5076150,00грн., у тому числі 846025,00грн. за товар, придбаний на підставі договору купівлі-продажу зерна сільськогосподарських культур (форвардного) №25/08-11 від 25.08.2011, а саме, майбутній урожай 2011 року сільськогосподарських культур (кукурудзи), що мав бути вирощений ТОВ «Приват-Агро-Альянс» на власних виробничих потужностях, а позивачем було видано податкову накладну №1/2 від 01.09.2011. На день отримання попередньої оплати передача товару покупцю не здійснювалась. Згідно умов договору - строк поставки 31.12.2012.

Відповідно до п.п.14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

За змістом пункту 2 розділу VІ «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, у рядку 1 податкової декларації (скороченої) зазначаються виключно операції з постачання сільськогосподарським підприємством вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів/послуг на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах.

Тобто, у податковій декларації (скороченій) відображаються лише операції, пов'язані із реалізацією сільськогосподарської продукції, інші операції - у податковій декларації за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З огляду на зазначене та за встановлених судом обставин, що відповідно до форвардного договору купівлі-продажу від 25.08.2011 №25/08-11 позивач зобов'язувався поставити сільськогосподарську продукцію власного виробництва, а право визначення податкових зобов'язань та віднесення їх до скороченої декларації не ставиться діючим законодавством в залежність від факту поставки товару, висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірного віднесення до податкових зобов'язань суми податку на додану вартість за правилом першої події у скороченій декларації, на підставі п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, є правильним.

За результатом проведення перевірки відповідачем також зроблено висновок, що суб'єктом господарювання не вірно розподілено суми податкових зобов'язань між загальною та скороченою деклараціями, в результаті чого підприємством до складу податкових зобов'язань податкової декларації по податку на додану вартість по розрахунках з бюджетом не включено суму податку на додану вартість у розмірі 111759,00грн. При цьому, податковий орган виходив з того, що послуги, які надані третій особі, не можуть бути віднесені до сільськогосподарської діяльності, на яку розповсюджуються норми ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.81.2 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно пункту 3.5 розділу 6 Положення про реєстрацію платника податку на додану вартість на підставі відомостей, вказаних у заяві про реєстрацію, поданій сільськогосподарським підприємством згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 цього розділу, податковий орган у Спеціальному свідоцтві зазначає виключний перелік видів діяльності, що підпадають під дію ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість».

З матеріалів справи вбачається, що у Свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що було видано позивачу, зазначено КВЕД 01.41.0 «Надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту». В КВЕД 01.41.0 входить надання послуг власною сільськогосподарською технікою з обслуговуючим персоналом.

Відповідно до п.п. 81.15.1б п. 81.15 ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість» до виробничих факторів відносять надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використання сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

Судом встановлено, що ТОВ «Приват-Агро-Альянс» надавало послуги власною сільськогосподарською технікою з обслуговуючим персоналом іншим сільськогосподарським підприємствам, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, та такий вид діяльності був занесений відповідачем до Свідоцтва про реєстрацію платника податків суб'єктом спеціального режиму оподаткування, що свідчить про правомірність віднесення позивачем до скороченої декларації суми податку на додану вартість у розмірі 93159,54грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення від 22.11.2012 №0000092320 в частині нарахування основного платежу в розмірі 2417808,54грн. та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 579453,13грн.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв