Постанова № 35961951, 10.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Справа № 916/1395/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачаКульшик К.В., представник за дов. від 26.11.13 року відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномрозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс Інтернешнл" на постановувід 26.09.2013 року Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 916/1395/13 господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Одеський морський торговельний порт" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс Інтернешнл"простягнення 189 613,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс Інтернешнл" про стягнення 189 613,76 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.07.2013 року (суддя Лічман Л.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 року (головуючий суддя Журавльов О.О., судді Лисенко В.А., Ярош І.А.) позовні вимоги задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 189 613,76 грн. заборгованості та відповідні витрати по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс Інтернешнл" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення і постанову по справі скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого суду.

На думку скаржника судами попередніх інстанцій не досліджено сутність предмету угоди та безпідставно здійснено нарахування податку на додану вартість.

Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс Інтернешнл" залишити без задоволення.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 21.05.2012 року між Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" (далі за текстом - Порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссервіс Інтернешнл" (далі за текстом - Підприємство) укладено угоду № КД-3889 (далі за текстом - угода) та додаткові угоди до неї.

Предметом угоди є надання Портом послуг, необхідних Підприємству для перевалки вантажів силами та засобами Підприємства або залучених Підприємством з використанням території та причалів Порту, перевантаження вантажів в порту здійснюється Підприємством через причал № 23 та частину причалу № 24 Одеського порту щомісячним обсягом не менше 11 670 тон (підпункт 1.1 угоди).

Відповідно до пункту 2.1 угоди Порт зобов'язався, зокрема, за необхідності разом з Підприємством розглядати звернення клієнтів щодо питань, пов'язаних із здійсненням навантажувально-розвантажувальних робіт. Сплачувати Підприємству винагороду в розмірі 0,001% від суми фактично перерахованих Підприємством грошових коштів на рахунок Порту, а також компенсувати фактичні банківські витрати Підприємства за перерахування грошових коштів.

Згідно з пунктом 2.2 угоди Підприємство зобов'язалось, зокрема укладати договори з клієнтурою стосовно стягнення плати за використання причалів (№ 23 та частини причалу № 24) та території Порту при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт силами та засобами клієнтури (в тому числі найманими клієнтурою за свій рахунок).

Абзацом 4 підпункту 3.4 угоди сторони погодили, що до 10 числа місяця, наступного за звітним, сторони підписують акт виконаних Підприємством робіт (послуг) за даною угодою, на основі якого визначається остаточна сума, яка підлягає оплаті Порту за місяць.

У випадку невиконання Підприємством умов, вказаних в підпункті 1.1 угоди, відносно щомісячних об'ємів перевалки вантажів за результатами календарного року, Підприємство виплачує Порту суму, виходячи з діючої ставки, згідно "Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробкою вантажів в портах України", затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 392 від 31.10.1995 року (п.2.2.2 "в"), за кожну тону не переваженого до встановленого об'єму вантажу. Розрахунки виконуються в національній валюті за офіціальним курсом НБУ, діючому на останній день календарного року (пункт 4.2).

В додатку № 1 до угоди від 21.05.2012 року сторонами визначено, що ставка плати за використання клієнтами причалів та території Порту при здійсненні навантажувально-розвантажувальних робіт у відповідності з підпунктом "в" пункту 2.2.2 розділу 2.2. "Збірнику тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробкою вантажів в портах України", затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995 року № 392 з всіма змінами та доповненнями: з вантажів, які перероблюються силами та засобами клієнтів становить - 1,4 доларів США (без ПДВ) за одну тону вантажу (а.с. 18).

В зв'язку з порушенням Підприємством пункту 1.1 угоди щодо гарантованого об'єму перевалки вантажу в період з 21.05.2012 року по 30.11.2012 року, сторонами здійснено розрахунок суми компенсації, згідно якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 158 011,47 грн. без ПДВ (Додаток № 4 а.с. 31).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що угода, додатки та додаткові угоди до неї, а також акти здачі-прийняття робіт за травень-листопад 2012 року (а.с.24-30) підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками Підприємства та Порту.

28.01.2013 року листом Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс Інтернешнл" просило Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" надати розстрочку погашення суми компенсації за угодою в зв'язку з скрутним фінансовим становищем (а.с. 32).

У відповідь на лист, претензією від 22.02.2013 року, яка залишена без задоволення, позивач просив відповідача перерахувати суму компенсації у розмірі 158 011,47 грн. (а.с. 33-34).

Таким чином, судами встановлено, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмова угода про надання послуг.

Всупереч умовам угоди та в порушення приписів статтей 525, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України ТОВ "Транссервіс Інтернешнл" не оплатило передбачену пунктом 4.2 угоди компенсацію за невиконання Підприємством умов, вказаних в пункті 1.1 угоди, відносно щомісячних об'ємів перевалки вантажів.

Обов'язок зі сплати названої компенсації добровільно взято на себе Підприємством шляхом підписання додатку № 4 до угоди. Строк виконання відповідного зобов'язання згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України настав після спливу семи днів з моменту одержання претензії від 22.02.2013 року за вих. № 020/1-223.

Але при цьому ні місцевий, ні апеляційний суд не надали правової оцінки компенсації, яка підлягає сплаті, з огляду на зміст договору, з якого вона виникла, а саме: не встановили чи є спірна сума компенсацією вартості послуг, про надання яких укладено договір, чи ця сума є неустойкою за невиконання договору в частині надання послуг на певну суму, збитками або відшкодуванням фактичних витрат.

При цьому, судам необхідно мати на увазі, що згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною першою статті 903 цього Кодексу визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Порядок відшкодування фактичних витрат та відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг передбачені статтями 904 та 906 Цивільного кодексу України, а також і іншими нормами права, які регулюють спірні правовідносини, що судами враховано не було.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 12.08.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 року у справі № 916/1395/13 господарського суду Одеської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс Інтернешнл" задовольнити.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач