Рішення № 3596195, 09.04.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

09.04.2009

Справа №2-2/1363-2009

За позовом Фірми «ТЕС» (95011, м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 5, кв. 11)

До відповідача СПД Ріхтер Олександра Павловича (95044, м.Сімферополь, вул.60 років Октября, б.26, кв.96)

Про стягнення 4 509грн71коп.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Домарацкий - предст, довіреність у справі.

Від відповідача : не з’явився.

Суть спору:

Позивач - Фірма «ТЕС» звернулась до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача - СПД Ріхтер О.П. про стягнення 3 825,00грн. заборгованості за отриманий товар, 373грн92коп пені та 310грн79коп 20% річних за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами був укладений договір б/н від 29.8.2008р на поставку відповідачу нафтопродуктів, на виконання умов якого позивач відпустив відповідачу замовлене ним паливо, яке у повному об’ємі було отримано відповідачем, однак відповідач оплату отриманого товару повністю не здійснив та заборгованість відповідача перед позивачем складає 3 825,00грн. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про час там місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією із повідомленням.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а саме розглянути спір з урахуванням лише підстав позову, що вказані позивачем.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Між Фірмою «ТЕС», як поставщиком, та СПД Ріхтер О.П., як покупцем, було укладено договір б/н від 29.8.2008р поставки нафтопродуктів, відповідно до п.1.1 якого поставщик зобов’язується поставляти та передавати у власність покупця нафтопродукти (ПЗМ), а покупець зобов’язується приймати ПЗМ та своєчасно оплачувати його відповідно до умов договору.

Відповідно до п.2.1, 2.2, 3.1, 4.1 договору поставка ПЗМ здійснюється по заявкам покупця у продовж всього строку дії договору. Кількість ПЗМ для кожної окремої поставки обумовлюється у заявці (усній або письмовій) та відображується у витратній накладній. Умова поставки – відстрочення платежу за поставлений товар. Покупець зобов’язується оплатити відвантажений на його адресу ПЗМ у продовж 7 календарних днів з моменту виписки поставщиком витратної накладної на товар. Ціна ПЗМ, що поставляється, вказується у пред’явленому поставщиком рахунку - фактурі

На виконання умов вищевказаного договору позивач, відповідно до витратної накладної №РН-0010993 відпустив відповідачу нафтопродукти: дизельне паливо у кількості 3000 літрів на загальну суму 17.250,00грн (з ПДВ) та бензин марки А-95 у кількості 300 літрів на загальну суму 1 575,00грн (з ПДВ). Всього позивачем було відпущено в адресу відповідача нафтопродуктів на загальну суму 18 825,00грн (з ПДВ).

Паливо у повному об’ємі, вказаному у витратній накладній, було отримано представником відповідача Касьяненко П.В. за довіреністю серії ЯПИ №398762 від 04.11.2008р, про що свідчать підпис уповноваженого представника відповідача на видатковій накладній.

Також, відповідачу був виставлений рахунок - фактура №СТ-0011296 від 3 листопада 2008 року на оплату отриманого палива.

СПД Ріхтер О.П. у порушення умов договору зобов’язання по оплаті отриманого товару належним чином не виконало, товар оплатило лише частково у сумі 15 000,00грн, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача, в результаті чого за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 3 825,00грн, яка підтверджується матеріалами справи.

Сума боргу у розмірі 3 825,00грн за поставлений товар на момент розгляду спору відповідачем погашена не була.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 3 825,00грн боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Таким чином, у частині стягнення |частці| заборгованості у розмірі 3 825,00грн. позов обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Окрім|крім| вимоги про стягнення боргу|обов'язку|, позивачем заявлені вимоги про стягнення 373грн92коп пені та 310грн79коп 20% річних за користування чужими грошовими коштами.

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.4 договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує поставщику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не оплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Отже, у частині стягнення 373грн92коп пені за період з 10.11.2008р по 13.02.2009р ( за період з 10.11.2008р по 17.11.2008р на суму 18 825,00грн у розмірі 99грн36коп, за період з 18.11.2008р по 25.11.2008р на суму 13 825,00грн у розмірі 72грн96коп та за період з 26.11.2008рпо 13.02.2009р на суму 3 825,0грн у розмірі 201грн60коп) позов обґрунтований та підлягає задоволенню оскільки розрахунок пені позивачем здійснений правильно, відповідно до пункту 5.4 договору б/н від 29.8.2008р поставки нафтопродуктів, не перевищує передбаченого Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” максимального розміру пені та нарахування її проведено з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до п.5.5 договору відповідно до ст..625 ЦК України, за несвоєчасну виконання грошових зобов’язань покупець сплачує поставщику 20% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Але у силу ст..625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, тоді як позивач не довів суду пред’явлення відповідачу до звернення позивача з позовом до суду вимоги про сплату річних, тоді як момент настання виконання зобов’язання по сплаті річних з простроченої суми залежить від наявності вимоги кредитора, тобто направлення (вручення) боржникові вимоги кредитора. Таким чином, підстав для виконання відповідачем зобов'язання по сплаті 310грн79коп 20% річних за період з 10.11.2008р по 13.02.2009р на даний момент не має.

Витрати по оплаті держмита витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу віднести на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

В засіданні суду за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 13.4.2009р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з СПД Ріхтер Олександра Павловича (95044, м.Сімферополь, вул.60 років Октября, б.26, кв.96, р/р 26007440525421 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк» м.Сімферополь, МФО 324010, ІНН 2953622516) на користь Фірми «ТЕС» (95011, м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 5, кв. 11, р/р 26004440265030 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, р/р 2600800014943 у філії ВАТ «Укрексімбанк» м.Армянськ, МФО 384878, ЄДРПОУ 16512506, Св-во ПДВ №00399019, ІНН 165125001091) 3 825,00грн. боргу, 373грн92коп пені, 41грн99коп. державного мита, 109грн87коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. У частині стягнення 310грн79коп 20% річних у позові відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.