Постанова № 35961920, 09.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року Справа № 914/1167/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В. (доповідач у справі)суддів:Кролевець О.А. Саранюка В.І. за участю представників: від прокуратури:Сіромашенко Р.Л. - за посв. від 09.10.2013р. № 020951від позивача-1:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від позивача-2:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від позивача-3:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача:Гук І.І. - за дов. від 02.12.2013р. Українець П.П. - за дов. від 02.12.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро- Інвест-Холдінг"на рішеннягосподарського суду Львівської області від 22.05.2013р.та на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 19.08.2013р.у справі№ 914/1167/13 господарського суду Львівської областіза позовомПрокурора Городоцького району Львівської області в інтересах держави в особі: 1. Городоцької міської ради Львівської області 2. Городоцької районної ради Львівської області 3. Львівської обласної радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро- Інвест-Холдінг"простягнення втрат сільськогосподарського виробництва.

У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 04.12.2013р. № 02-05/949 для розгляду справи № 914/1167/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Попікова О.В., судді Кролевець О.А., Саранюк В.І.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Городоцького району Львівської області звернувся в інтересах держави в особі Городоцької міської ради Львівської області, Городоцької районної ради Львівської області, Львівської обласної ради до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Інвест-Холдінг" про стягнення втрат сільськогосподарського виробництва в розмірі 147 475,00 грн., з яких: 88 485,00 грн. - на користь Городоцької міськради, 22 121,25 грн. - на користь Городоцької райради, 36 868,75 грн. - на користь Львівської облради.

У заяві від 13.05.2013р. № 53-1607вих13 прокурор зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на користь Городоцької міської ради 62 083,80 грн., на користь Городоцької районної ради 15 520,95 грн., на користь Львівської обласної ради 25 868,25 грн. втрат сільськогосподарського виробництва.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.05.2013р. (суддя Запотічняк О.Д.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.2013р. (головуючий суддя Якімець Г.Г., судді Кравчук Н.М., Хабіб М.І.), позов задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 20, 22, 207, 208 Земельного кодексу України, Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997р. № 1279, статті 69 Бюджетного кодексу України, з огляду на те, що у зв'язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки відповідача із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості (будівництво комплексу з надання соціально-побутових послуг), у останнього виник обов'язок відшкодувати втрати сільськогосподарського призначення.

Не погодившись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 34, 79 Господарського процесуального кодексу України, статей 20, 22, 207, 208 Земельного кодексу України, Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002р. № 502. При цьому скаржник наголошує на відсутності правових підстав для відшкодування ним втрат сільськогосподарського призначення.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, розпорядженням Городоцької районної державної адміністрації від 29.12.2012р. № 1142 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по зміні цільового призначення під будівництво комплексу з надання соціально-побутових послуг ТОВ "Євро-Інвест-Холдінг"; змінено цільове призначення земельної ділянки площею 6,0000 га, що належить ТОВ "Євро-Інвест-Холдінг" на праві власності відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 24.07.2012р. серії ЯМ № 744864, з сільськогосподарського призначення (рілля) на землі промисловості - під будівництво комплексу з надання соціально-побутових послуг; зобов'язано ТОВ "Євро-Інвест-Холдінг" в двомісячний термін відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва.

Згідно з розрахунком втрат сільськогосподарського виробництва, погодженим 16.10.2012р. першим заступником начальника Головного управління Держкомзему у Львівській області та затвердженим розпорядженням голови Городоцької районної державної адміністрації від 29.12.2012р. № 1142, розмір цих втрат, які повинен відшкодувати відповідач становить 187 577,00 грн.

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів з'ясовано, що відповідачем у лютому 2013 року було сплачено в рахунок відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва лише 84 104,00 грн.

Предмет позову у даній справі становить вимога про стягнення з відповідача 103 473,00 грн. втрат сільськогосподарського виробництва у зв'язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки, яка належить відповідачеві на праві приватної власності, із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості.

За приписами статті 20 Земельної кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

У відповідності до статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

У статті 23 Земельного кодексу України закріплено пріоритетність земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до статті 207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ) як основного засобу виробництва в сільському господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом. Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.

Пунктом 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997р. № 1279, передбачено, що відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок.

Отже, підставою для відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва є зміна категорії земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на землі іншої категорії.

Правова позиція зі спірних правовідносин викладена у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013р. № 21-313а13, яка в силу статті 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.

Із встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин вбачається, що внаслідок зміни цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності відповідача, відбулося фактичне вилучення сільськогосподарських угідь з категорії земель сільськогосподарського призначення для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом.

Таким чином, у відповідача в силу статті 207 Земельного кодексу України та Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997р. № 1279, виник обов'язок відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва.

Доводи відповідача стосовно того, що його звільнено від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, судами були обґрунтовано відхилені з огляду на приписи статті 208 Земельного кодексу України, яка не містить такої підстави для звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, як використання земельної ділянки для будівництва приватних об'єктів з надання соціально-побутових послуг.

Враховуючи викладене і зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів погоджується з обґрунтованими і законними висновками судів щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 103 473,00 грн. втрат сільськогосподарського виробництва, які підлягають перерахуванню в порядку статті 209 Земельного кодексу України, пункту 4 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України на користь Городоцької міської ради (62 083,80 грн.), Городоцької районної ради (15 520,95 грн.), Львівської обласної ради (25 868,25 грн.).

Посилання скаржника на порушення апеляційним судом вимог статті 79 Господарського процесуального кодексу України щодо відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті Львівським окружним адміністративним судом справи № 813/4056/13-а, предметом розгляду якої є визнання недійсним та скасування пункту 3.1. розпорядження Городоцької районної державної адміністрації від 29.12.2012р. № 1142, яким зобов'язано відповідача відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва, не знайшли свого підтвердження у касаційній інстанції.

При цьому слід зазначити, що обов'язок відповідача щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва виник в силу прямої вказівки статті 207 Земельного кодексу України, а не з прийняттям відповідного рішення органу виконавчої влади.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Інвест-Холдінг" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 22.05.2013р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.2013р. у справі № 914/1167/13 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.А. Кролевець

В.І. Саранюк