Постанова № 35961915, 10.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Справа № 907/542/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П.розглянувши касаційну скаргуДержавного підприємства "Брустурянське лісомисливське господарство"на постанову та рішенняЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року господарського суду Закарпатської області від 27.06.2013 року у справі господарського суду№907/542/13 Закарпатської областіза позовомЗакарпатського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області до Державного підприємства "Брустурянське лісомисливське господарство"про стягнення 395 466, 02 грн.у судовому засіданні взяли участь представники :

Генеральної прокуратури України:Боднарчук В.М. (посв. №023013 від 22.11.2013 року), Державної екологічної інспекції в Закарпатській області: не з'явилися,Державного підприємства "Брустурянське лісомисливське господарство": Паш М.Ю. (довіреність №5 від 02.11.2013 року).ВСТАНОВИВ:

27.05.2013 року Закарпатський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Гангур М. звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області (далі - позивача) до господарського суду Закарпатської області з позовом до Державного підприємства "Брустурянське лісомисливське господарство" (далі - відповідача) про стягнення 395 466,02 грн. шкоди у зв'язку з порушенням вимог лісового та природоохоронного законодавства (а.с. 3 - 39).

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.06.2013 року (суддя Швед С.Б.) позов задоволено повністю, стягнено з Державного підприємства "Брустурянське лісомисливське господарство" суму 395 466, 02 грн. шкоди у зв'язку з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з яких: 197 733, 01 грн. до спецфонду охорони навколишнього природного середовища місцевого бюджету Лопухівської сільської ради Тячівського району (50 %); 79 093, 20 грн. до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища місцевого бюджету Закарпатської обласної ради (20 %); 118 639, 81 грн. до спецфонду охорони природного середовища Державного бюджету України (30 %), стягнено з відповідача в дохід Державного бюджету України 7 909 грн. судового збору, з огляду на те, що відповідач, як постійний лісокористувач та особа, що має здійснювати державну лісову охорону, не забезпечив охорону і збереження лісів, допустив їх незаконну вирубку на підвідомчій території, у зв'язку з чим має нести деліктну відповідальність за шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового та природоохоронного законодавства (а.с. 95 - 100).

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 27.06.2013 року та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, стягнути з позивача судовий збір на суму 3 955 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Давид Л.Л., суддів: Данко Л.С., Кордюк Г.Т.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 27.06.2013 року - без змін (а.с. 162 - 171).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 16.09.2013 року та рішення суду першої інстанції від 27.06.2013 року, прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 224 Господарського кодексу України, статей 19, 63, 64, 86, 89, 90, 107 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", пунктів 25-27 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Санітарних правил в лісах України" №555 від 27.07.1995 року, статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши прокурора Генеральної прокуратури України Боднарчук В.М. та представника відповідача Паша М.Ю., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до статті 16 та частини 1 статті 17 ЛК України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 19 ЛК України, постійні лісокористувачі зобов'язані, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень.

Стаття 64 ЛК України встановлює, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частинами 1, 5 статті 86 ЛК України передбачено, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з частиною 1 статті 105 ЛК України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 105 ЛК України, за порушення лісового законодавства дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність несуть винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, вина яких встановлена у законному порядку.

Стаття 107 ЛК України зобов'язує підприємства, установи, організації і громадян відшкодовувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: а) протиправність поведінки; б) шкода; в) причинний зв'язок між ними; г) вини заподіювача шкоди. Зазначені підстави визначаються загальними, оскільки для вирішення деліктного зобов'язання їх існування потрібне в усіх випадках, якщо інше не обумовлено законом.

Згідно зі статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 06.03.2013 року комісією у складі начальника Закарпатського опорного лісопатологічного пункту Трикур В.Ф., провідного інженера захисту лісу Державного підприємства "Брустурянське лісомисливське господарство" Костяк І.В., лісничого Плайського лісництва Меклеш І.Ю. за участю головного спеціаліста захисту лісу Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Рейпаші М.І. проведено обстеження у кварталі №18/15 Плайського лісництва та призначено вирубування дерев у ньому, про що складено відповідний акт. В даному акті значиться, що площа ділянки, запланованої для проведення суцільної санітарної рубки, становить 1,4 га, причини розладнання: відпрацьовано стовбурними шкідниками 3% дерев; пошкоджено хворобами 52 % дерев; вітровал - вітролом 7% дерев (а.с. 63).

Судами встановлено, що Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства на підставі акта лісопатологічного обстеження від 06.03.2013 року видано дозвіл на проведення суцільної санітарної рубки за №02/11-176 від 06.03.2013 року (а.с. 88). Державному підприємству "Брустурянське лісомисливське господарство" на підставі дозволу Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства № 02/11-176 від 06.03.2013 року виписано лісорубний квиток серії 02 ЛКБ №377189 від 06.03.2013 року (а.с. 87).

13-15 березня 2013 року комісією у складі старшого державного інспектора з ОНПС Закарпатської області Баранчик С.А., провідного інженера лабораторії лісознавства Карпатського біосферного заповідника Полянчук І.Й., в присутності старших прокурорів Закарпатської міжрайонної прокуратури нагляду за додержанням законів у сфері природоохоронного законодавства Грозов П.П. та Дебрак О.Ю., провідних інженерів Державного підприємства "Брустурянське лісомисливське господарство" із захисту лісу Костяк І.В. і лісового господарства Цубера В.І. та лісничого Плайського лісництва Меклеш І.Ю. проведено перевірку на предмет дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства.

За наслідками перевірки складено акт, в якому зазначено про наявність фактів незаконних порубок дерев на території Плайського лісництва, а саме: у кварталі №18 виділ 15 за ознаками стану дерев згідно "Шкали категорій стану дерев" дерева даного насадження слід віднести в основному до І та ІІ категорії, без ознак ослаблення, що не дає підстав відбирати їх для проведення санітарно - оздоровчого заходу, ділянка не втрачає біологічну стійкість, відноситься до захисних лісів вздовж річок, не потребує проведення суцільної санітарної рубки. Акт без зауважень підписано посадовими особами відповідача (а.с 10-19).

Суди встановили, що рішенням №9 від 18.03.2013 року Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області зупинено розробку вказаної лісосіки у зв'язку з порушенням вимог природоохоронного законодавства (а.с. 20).

За результатами перевірки Закарпатською міжрайонною природоохоронною прокуратурою директору Державного підприємства "Брустурянське лісомисливське господарство" 25.03.2013 року внесено подання про анулювання лісорубного квитка серії ЛБК №377189 в частині надання дозволу на розробку лісосіки суцільно - санітарної рубки у кварталі 18/15 Плайського лісництва, як незаконного (а.с. 22 - 26). За результатами розгляду подання та рішення Держекоінспекції, наказом №75 від 01.04.2013 року вказаний лісорубний квиток анульовано (а.с. 27).

З метою контролю виконання рішення №9 від 18.03.2013 року про зупинення розробки лісосіки Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області 11 - 12.04.2013 року проведено додаткову перевірку у кварталі №18/15 Плайського лісництва Державного підприємства "Брустурянське лісомисливське господарство", в ході якої виявлено, що на вказаній ділянці рубкою пройдено площу 0,24 га і зрубано 93 дерева, а інша частина лісосіки у зв'язку з анулюванням лісорубного квитка закрита. Крім того, на лісосіці виявлено пошкодження до ступеня припинення росту одне дерево породи ялина з діаметром біля шийки кореня 32 см. За результатами даної перевірки Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області 15.04.2013 року складено акт перевірки (а.с. 28 - 35).

Судами встановлено, що на підставі зазначеного акта та відповідно до Постанови КМУ "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" №665 від 23.07.2008 року проведено розрахунок шкоди, заподіяної лісу незаконною рубкою дерев в розмірі 395 466, 02 грн. (а.с. 37 - 39).

Судами встановлено, що 22.05.2013 року з метою досудового врегулювання спору, Державна екологічна інспекція у Закарпатській області звернулася до Державного підприємства "Брустурянське лісомисливське господарство" з претензію №34/14/13 про відшкодування шкоди на суму 395 466, 02 грн. протягом 30 днів (а.с. 36). Відповідач в добровільному порядку шкоду не відшкодував, а 29.05.2013 року звернувся із запитом в Державну екологічну інспекцію для надання роз'яснень щодо розміру збитків, нанесених державі за незаконну рубку дерев згідно акту перевірки від 11 - 12.04.2013 року.

Встановлення зазначених обставин стало підставою для встановлення судами першої та апеляційної інстанції лісопорушення в діях відповідача та стягнення шкоди по предмету позову.

Судом апеляційної інстанції спростовано доводи відповідача про незаконність Акта перевірки від 13 - 15.03.2013 року, яким встановлено фактичне вирубування на ділянці дерев І, ІІ категорії, в той час, як лісорубним квитком, чинним на момент вирубування, дозволено санітарну рубку дерев ІІІ, VІ категорії. Також апеляційний суд відхилив доводи скаржника щодо законної рубки лісу на спірній ділянці з посиланням на те, що 06.03.2013 року було проведено обстеження лісової ділянки за участю лісопатолога та відповідно до абзацу 7 пункту 27 Санітарних правил комісією прийнято компетентне рішення щодо можливої рубки дерев під час санітарно-оздоровчої рубки, яке узгоджується з Планом проведення санітарно-оздоровчих заходів на 2013 рік у кварталі №18/15 Плайського лісництва.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів щодо встановлення повного складу лісопорушення, який є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення шкоди з відповідача у даній справі.

Доводи скаржника про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданої порушенням вимог лісового законодавства, з огляду на незаконність акта від 13.03.2013 року, спрямовані на переоцінку доказів судом касаційної інстанції, які вже були оцінені судами першої та апеляційної інстанцій, є необґрунтованими, як такі, що виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 1117 ГПК України.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року та рішення господарського суду Закарпатської області від 27.06.2013 року такими, що прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для їх скасування.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Брустурянське лісомисливське господарство" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року та рішення господарського суду Закарпатської області від 27.06.2013 року у справі №907/542/13 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко