Постанова № 35961914, 03.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 925/207/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:позивачаБернацька О.В. - довіреність від 14.05.2013 р.відповідачаКучеренко С.П. - довіреність від 16.10.2013 р.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" на постановувід 29.07.2013 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 925/207/13-г господарського суду Черкаської областіза позовомПублічного акціонерного тоариства "Гаціональна" акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз"простягнення 21 518 887,38 грн.В С Т А Н О В И В :

У лютому 2013 р. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" про стягнення 21 518 887,38 грн., з яких 18 646 345,42 грн. сума основного боргу, 130 155, 79 грн. інфляційні втрати, 604 256,22 грн. 3 % річних та 2 138 129,95 грн. пеня, посилаючись на приписи статей 525, 526, 549, 599, 610, 611, 624, 625 Цивільного кодексу України, статті 174, 193 Господарського кодексу України, вказуючи на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 121 від 30.09.2011 р. щодо повної та вчасної оплати переданого протягом жовтня 2011- березня 2012 років природного газу, внаслідок чого станом на 14.01.2013 р. у відповідача виникла заборгованість у розмірі 18 646 345,42 грн. та нараховані штрафні санкції.

У відзиві на позовну заяву ВАТ по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" зазначало, що за договором № 121 від 30.09.2011 р. позивачем протягом жовтня 2011 - березня 2012 років було передано відповідачу природного газу на загальну суму 55 674 553,41 грн. Станом на 25.02.2013 р. відповідач сплатив за придбаний природний газ кошти в сумі 18 418 390,03 грн., в тому числі шляхом взаємозаліку 14.03.2013 р., тобто заборгованість за придбаний природний газ станом на 25.02.2013 р. становить 227 955,39 грн., у зв'язку з чим ВАТ "Черкасигаз" просило суд припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 18 418 390,04 грн. на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 55 231,98 грн. втрат від інфляційних процесів вказуючи на неправильність розрахунку вказаних коштів здійсненого позивачем та посилаючись на сума втрат від інфляційних процесів, що підлягає стягненню з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" становить 74 923,81 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" пені, останній посилаючись на приписи статей 256, 258 Цивільного кодексу України просив у відповідності до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність в один рік, а позивачем розрахунок пені зроблений починаючи з 14.01.2012 р., при цьому, позовна заява подана 06.02.2013 р. згідно поштового штемпелю на конверті.

14.03.2013 р. ВАТ "Черкасигаз" подало до суду клопотання про припинення провадження у справі у відповідності до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення 18 646 345, 42 грн. основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору, вказуючи на те, що станом на 01.03.2013 р. сума заборгованості відповідача за поставлений природний газ за договором № 121 становила 227 955,39 грн., які згідно платіжного доручення № 19505 від 11.03.2013 р. були сплачені (том 1 а.с. 109-110).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 09.04.2013 р. (суддя Анісімов І.А.) позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" на користь НАК "Нафтогаз України" 18 418 390, 03 грн. боргу, 702 593, 28 грн. пені, 130 155, 79 грн. інфляційних та 604 256, 22 грн. річних.

В задоволенні решти позовних вимог в сумі 227 955,39 грн. боргу провадження припинено, в сумі 1 435 536,67 грн. пені відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив про неприйняття до уваги доводів відповідача щодо проведення взаємозаліку по договору № 21 від 30.09.2011 р., оскільки між сумами вказаними в договорах про відступлення права вимоги та сумами вказаними в заяві № 1055/10 відповідача від 14.03.2013 р., є розбіжності, які унеможливлюють здійснення припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, крім того не погодившись з розрахунком пені за період з 14.01.2012 р. по 14.01.2013 р., визнавши вимоги позивача в іншій частині такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

За апеляційними скаргами сторін Київський апеляційний господарський суд (судді: Майданевич А.Г., Куксов В.В., Федорчук Р.В.), переглянувши рішення господарського суду Черкаської області від 09.04.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 29.07.2013 р. скасував його частково. Резолютивну частину рішення виклав в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 130 155,79 грн. інфляційних втрат, 604 256,22 грн. 3% річних, 2 138 129,95 грн. пені, 68 820,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 18 646 345,42 грн. основного боргу провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України".

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для припинення провадження у справі в частині суми основного боргу та доведеності позивачем обставин для нарахування відповідачу пені, інфляційних втрат та 3 % річних, згідно розрахунку позивача.

ВАТ по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" пені в сумі 71 248,48 грн. та втрат від інфляційних процесів в розмірі 55 231, 98 грн. і в цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вказує на залишення судом поза увагою неправомірність нарахування позивачем інфляційних втрат за весь час прострочення у розмірі 130 155, 79 грн., в той час як з відповідача підлягають стягненню інфляційні у розмірі 74 923,81 грн., а також посилаючись на залишення апеляційним судом заяви відповідача про застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляд справи, 30.09.2011 р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (сучасна назва - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз") (покупець) укладено договір на купівлю-продажу природного газу № 121 та додаткові угоди до нього від 30.09.2011 р. № 1, № 2, від 31.01.2012 р. № 3 (а.с. 9-13, 14-16).

За умовами пункту 1.1 договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтобаз України") для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (в обсягах природного газу, що використовуються для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами), надалі споживачам та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати, а покупець зобов'язується приймати та сплачувати газ на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 38 470,0 тис.куб.м.

Згідно з пунктом 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місця поставки газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судами під час розгляду справи встановлено, що на виконання договору та додаткових угод до нього, протягом жовтня 2011 року - березня 2012 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі на загальну суму 55 674 553,41 грн. (з урахуванням вартості транспортування), що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року (за період з 01.10.2011 року по 10.10.2011 року), 31.10.2011 року (за період з 11.10.2011 року по 31.10.2011 року), 30.11.2011 року, 31.12.2012 року, 31.01.2012 року, 29.02.2012 року та 31.03.2012 року та довідками щодо кінцевого сальдо та операцій відповідачем за період з 01.01.2011 року по 30.11.2012 року.

Позивачем зобов'язання за договором виконані в повному обсязі, проте, відповідачем здійснено лише частковий розрахунок за отриманий природний газ, у зв'язку з чим у останнього перед позивачем виник борг в сумі 18 646 345,42 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (сучасна назва - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз") 21 518 887,38 грн., з яких 18 646 345,42 грн. сума основного боргу, 130 155, 79 грн. інфляційні втрати, 604 256,22 грн. 3 % річних та 2 138 129,95 грн. пеня, посилаючись на приписи статей 525, 526, 549, 599, 610, 611, 624, 625 Цивільного кодексу України, статті 174, 193 Господарського кодексу України, вказуючи на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 121 від 30.09.2011 р. щодо повної та вчасної оплати переданого протягом жовтня 2011- березня 2012 років природного газу.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, окрема, із договорів.

Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 цього Кодексу).

За приписами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 цього Кодексу).

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ВАТ по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (сучасна назва - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз") звертаючись до суду касаційної інстанції не погоджується з постановою апеляційного суду в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 55 231,98 грн. та пені у розмірі 71 248,48 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 14.01.2012 р. по 13.10.2012 р. в сумі 2 138 129,95 грн., у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за отриманий природний газ.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, сторонами спору при укладенні договору передбачено правові наслідки порушення відповідачем строків оплати за отриманий природний газ.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 вказаного Кодексу встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідності до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" врегульовані договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та статтею 1 передбачено, що Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 цього Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, згідно зі статтею 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється через шість місяців від днів з яких відповідач є таким, що прострочив по кожному платежу окремо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до пункту 6.1 договору № 121 від 30.09.2011 р. оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що оскільки оплата покупцем здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, тобто помісячно, а тому момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного платежу за місяць окремо і нараховувати пеню на суму боргу по кожному місяцю поставки окремо з урахуванням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, і здійснивши розрахунок пені, з урахуванням кількості днів прострочення відповідачем оплати за отриманий природний газ по кожній поставці, тобто, по кожному місяцю окремо, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що в період заявлений позивачем - з 14.01.2012 р. по 13.10.2012 р. до стягнення пені входить кожний із шестимісячних періодів нарахування пені по кожній з поставок по яким прострочено оплату, а саме, поставки: за грудень 2011 року, січень, лютий та березень 2012 року, оскільки початок нарахування пені за неоплачений газ отриманий у відповідних місяцях починається з 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу та припиняється через 6 місяців (14 числа місяця).

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції, виходячи з приписів чинного законодавства було зазначено, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції перевіривши обґрунтованість поданого позивачем розрахунку дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, зокрема, про стягнення з відповідача 130 155,79 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а доводи викладені у касаційній скарзі вважає непереконливими та такими, що спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи.

Постанова суду апеляційної інстанції в частині припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості та 3 % річних сторонами до суду касаційної інстанції не оскаржена.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 р. у справі № 925/207/13-г господарського суду Черкаської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач