Постанова № 35961833, 09.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року Справа № 910/7473/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В. (доповідач у справі)суддів:Кролевець О.А. Саранюка В.І. за участю представників: від позивача:Борзенкова Ю.М. - за дов. від 14.11.2012 № 01/230-412 від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 02.07.2013р.та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р.у справі№ 910/7473/13 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"доПриватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"простягнення 52 551,37 грн.

У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 04.12.2013р. № 02-05/949 для розгляду справи № 910/7473/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Попікова О.В., судді Кролевець О.А., Саранюк В.І.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа- Гарант" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про стягнення 52 551,37 грн., з яких 49 500,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 508,56 грн. трьох процентів річних, 2 542,81 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2013р. (суддя Станік С.Р.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р. (головуючий суддя Баранець О.М., судді Коршун Н.М., Синиця О.Ф.), позов задоволено частково; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 49 500,00 грн. шкоди в порядку регресу, 508,56 грн. трьох процентів річних; у іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду обґрунтовані приписами статей 22, 625, 979, 990, 993, 1166, 1187 Цивільного кодексу України, статей 12, 22, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 1, 4, 27 Закону України "Про страхування", з огляду на те, що до позивача після виплати страхового відшкодування за договором від 03.03.2012р. № 14/01-044-00017 добровільного страхування відповідальності автоперевізника (експедитора) перейшло право вимоги до відповідача в межах ліміту відповідальності останнього. В частині стягнення пені суди відмовили у зв'язку з тим, що чинним законодавством не встановлено такого виду відповідальності як стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування в порядку регресу.

Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій з урахуванням уточнень просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 22, 316, 317, 980, 993, 999, 1191 Цивільного кодексу України, статей 4, 8, 27 Закону України "Про страхування", статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". При цьому скаржник наголошує на безпідставності вимог позивача, оскільки чинним законодавством не передбачено переходу до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування відповідальності, права вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Від ТДВ "СК "Альфа-Гарант" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувані судові рішення залишити без змін з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 10.10.2011р. між ПАТ "ТД "УкрАвтоВАЗ" (замовник) та ТОВ "Альянс Автосервіс" (перевізник) було укладено договір № 24 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і внутрішньому сполученні, відповідно до умов якого перевізник зобов'язався доставляти ввірений йому замовником вантаж (легкові автомобілі) відповідно до заявок до пунктів призначення та видавати їх особам, наділеним правами на отримання вантажу.

Згідно з пунктом 5.5. цього договору перевізник несе повну матеріальну відповідальність за пошкодження вантажу, втрату товарного вигляду вантажу, повне або часткове знищення вантажу в обсязі заподіяних збитків, якщо не доведе, що це сталося не з його вини; за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник у разі пошкодження вантажу відповідає у розмірі суми, яка необхідна для відновлення транспортного засобу, а в разі якщо таке відновлення є економічно недоцільним - у розмірі вартості вантажу.

12.03.2012р. між ТОВ "Мега Авто Логістик" (перевізник) та ТОВ "Альянс Автосервіс" (замовник) укладено договір № 34 на отримання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і внутрішньому сполученні, відповідно до умов якого перевізник зобов'язався за замовленням замовника здійснювати перевезення вантажів спеціалізованим вантажним автотранспортом - автовозами, перевезення вантажів можливе як силами перевізника, так і з залученням третіх осіб.

Відповідно до пунктів 5.5., 5.6. вказаного договору перевізник несе відповідальність за незбереження вантажу, яке сталося після прийняття його до перевезення і до видачі вантажоотримувачу. При пошкодженнях, виявлених і зафіксованих кінцевим отримувачем, вина перевізника є безумовною та безспірною (якщо пошкодження не були оформлені належним чином при прийнятті вантажу до перевезення). За шкоду, завдану при перевезенні вантажу, перевізник відповідає перед замовником у випадку пошкодження вантажу у сумі, необхідній для ремонту або відновлення вантажу, у випадку пошкодження вантажу при недоцільності проведення ремонтних робіт - у розмірі вартості такого вантажу в справному стані до моменту його пошкодження; перевізник відшкодовує всі збитки, пов'язані з втратою, недостачею або пошкодженням автомобілів.

03.03.2012р. між ТОВ "Мега Авто Логістік" (страхувальник) та ТДВ СК "Альфа-Гарант" (страховик) було укладено договір № 14/01-044-00017 добровільного страхування відповідальності автоперевізника (експедитора), відповідно до умов якого були застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі під час здійснення експедиційного обслуговування чи автоперевезень транспортними засобами, вказаними у додатку 1 до цього договору.

У додатковій угоді від 19.03.2012р. №1 до договору від 03.03.2012р. № 14/01-044-00017 було погоджено перелік транспортних засобів, що використовуються при перевезеннях, до яких, зокрема, віднесено: автомобіль марки МАЗ 544008-060-031 (д.р.н. АА3508НВ) та напівпричіп-автовоз 7310.025М11 (д.р.н. АА9970ХХ).

Відповідно до товарно-транспортної накладної від 22.03.2012р. № 95049 ТОВ "Альянс Автосервіс" було отримано від ПАТ "ТД "УкрАвтоВАЗ" для перевезення автомобілем МАЗ (д.р.н. АА3508НВ) з автопричепом (д.р.н. АА9970ХХ) автомобілі: ХТА217230С0194221, ХТА217130С0076113, ХТА217030С0349037, ХТА213100С0134136, про що також свідчать акти прийому-передачі від 06.02.2012р., від 07.02.2012р., від 28.02.2012р.

22.03.2012р. у м. Києві на просп. Бажана відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля МАЗ (д.р.н. АА3508НВ) з автопричепом (д.р.н. АА9970ХХ), власником яких є ТОВ "Мега Авто Логістік", під керування водія Дроніка В.І., та автомобіля марки "Богдан" (д.р.н. 07515КА), що належить ТОВ "Союз Авто", під керуванням водія Пителя М.М., внаслідок якої були пошкоджені вказані транспортні засоби та автомобілі марок "ВАЗ-2170", "ВАЗ-2171", "ВАЗ-2131", які знаходились у автопричепі.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 26.04.2012р. у справі № 3-3619/12р. Пителя М.М. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення вказаною особою пунктів 12.1., 12.3. Правил дорожнього руху.

Відповідно до звіту ТОВ "Experum-AVЕ" від 15.05.2012р. № 355 розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "ВАЗ-21713" (і.н. ХТА217130С0076113), становить 12 909,14 грн. Згідно зі звітом ТОВ "Experum-AVЕ" від 14.05.2012р. № 413 вартість залишків автомобіля "ВАЗ-21310" (і.н. ХТА213100С0134136), які можна реалізувати, складає 21 426,69 грн.

У відповідності до листа від 21.05.2012р. № 12/1096/2 позивач повідомив ТОВ "Мега Авто Логістик" про те, що він погоджується з відшкодуванням шкоди, пов'язаної з пошкодженням вантажу (автомобілів з кузовами ХТА217130С0076113, ХТА217030С0349037, ХТА213100С0134136) під час перевезення (замовник - ТОВ "Альянс Автосервіс"), відповідальність за пошкодження якого застраховано за договором № 14/01-044-00016 добровільного страхування відповідальності автоперевізника (експедитора), в наступних сумах: 21 426,69 грн. - шляхом викупу транспортного засобу з кузовом ХТА213100С0134136 за суму вартості даного ТЗ в пошкодженому стані, визначеної на підставі звіту ТОВ "Experum-AVЕ" № 413, 78 757,71 грн. страхового відшкодування згідно умов цього договору добровільного страхування відповідальності автоперевізника.

Відповідно до страхового акта від 19.06.2012р. № СМ/12/0003, складеного позивачем, розмір страхового відшкодування, яке підлягає виплаті за договором від 03.03.2012р. № 14/01-044-00016, визначено в сумі 72 257,31 грн., яку було перераховано згідно платіжних доручень від 22.06.2012р. № 653, від 27.06.2012р. № 662, від 03.07.2012р. № 677.

Цивільно-правову відповідальність власника автомобіля "Богдан" (д.р.н. 07515КА) ТОВ "Союз Авто" застраховано у відповідача на підставі полісу № АВ/1219459, зі строком дії з 14.01.2012р. по 13.01.2013р., яким встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 50000,00 грн., франшизу в сумі 500,00 грн.

05.09.2012р. позивач звернувся на підставі статті 27 Закону України "Про страхування", статей 22, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України до відповідача з листом № 03/2117 з вимогою про виплату в порядку регресу страхового відшкодування в розмірі 72 257,31 грн. Вказану вимогу позивача відповідачем залишено без виконання.

Предмет спору у даній справі становить вимога про стягнення в порядку регресу на підставі статей 22, 993, 1191 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхового відшкодування, виплаченого за договором 03.03.2012р. № 14/01-044-00016 добровільного страхування відповідальності автоперевізника (експедитора), у розмірі 49 500,00 грн. (з урахуванням ліміту відповідальності та франшизи, встановленої у полісі № АВ/1219459 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів), а також 508,56 грн. трьох процентів річних і 2 542,81 грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування за полісом № АВ/1219459.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України).

У відповідності до приписів статті 980 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про страхування" предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування) та з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником іншій особі або її майну (страхування відповідальності).

За приписами статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Отже, чинним законодавством чітко розрізняються поняття договору майнового страхування, за яким страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування шляхом відшкодування страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, збитків, понесених ними у зв'язку з пошкодженням, знищенням, втратою застрахованого майна, та договору страхування відповідальності, за яким страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування третій особі за шкоду, яка була заподіяна страхувальником (або іншою особою, цивільна відповідальність якої застрахована) життю, здоров'ю та майну цієї третьої особи.

У свою чергу нормами статті 27 Закону України "Про страхування", статті 993 Цивільного кодексу України передбачено, що право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, переходить лише до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування.

Зі змісту пункту 3.12. Характеристики та класифікаційних ознак видів добровільного страхування, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010р. № 565, вбачається, що добровільне страхування цивільної відповідальності перевізника - це вид страхування, за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником або іншою особою, цивільна відповідальність якої застрахована, власнику вантажу під час здійснення перевезень чи транспортного експедирування вантажу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було виплачено страхове відшкодування відповідно до умов договору від 03.03.2012р. № 14/01-044-00017 добровільного страхування відповідальності перевізника, за яким було застраховано майнові інтереси страхувальника - ТОВ "Мега Авто Логістік" (перевізника за договором від 12.03.2012р. № 34 перевезення вантажів автомобільним транспортом), пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди юридичній особі під час здійснення автоперевезення автомобілем марки МАЗ (д.р.н. АА3508НВ) з напівпричепом-автовозом (д.р.н. АА9970ХХ).

За таких обставин, до спірних правовідносин, які виникли з договору добровільного страхування відповідальності перевізника, не можуть бути застосовані приписи статті 27 Закону України "Про страхування", статті 993 Цивільного кодексу України, які регулюють питання переходу до страховика права вимоги страхувальника за договором майнового страхування, а не за договором страхування відповідальності.

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 36.4. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Вказаною правовою нормою чітко встановлено, що страховик, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, у разі настання страхового випадку здійснює виплату страхового відшкодування лише страховикам, які сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.

За таких обставин, застосування судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи приписів статті 27 Закону України "Про страхування", статті 993 Цивільного кодексу України є помилковим.

Окрім цього касаційна інстанція вважає безпідставним застосування судами першої та апеляційної інстанцій до спірних правовідносин приписів частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зазначена норма, що міститься в главі 82 Цивільного кодексу України та регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою (винною особою) в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що позивач відшкодував шкоду, заподіяну Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега Авто Логістік", яке виконувало обов'язки перевізника за договором перевезення вантажів від 12.03.2012р. № 34 укладеним з ТОВ "Альянс Автосервіс", майну Публічного акціонерного товариства "ТД "УкрАвтоВАЗ", а саме: вантажу (легкові автомобілі ХТА217230С0194221, ХТА217130С0076113, ХТА217030С0349037, ХТА213100С0134136), який, у свою чергу, був переданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Альянс Автосервіс" для перевезення згідно з умовами договору перевезення вантажу від 10.10.2011р. № 24

Таким чином, позивачем було відшкодовано шкоду, заподіяну Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега Авто Логістік" потерпілій особі (ПАТ "ТД "УкрАвтоВАЗ") в рамках деліктних правовідносин між цими особами.

У свою чергу ТОВ "Союз Авто", який застрахував свою цивільно-правову відповідальність у відповідача на підставі поліса № АВ/1219459 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, не є учасником деліктних правовідносин, які виникли між ТОВ "Мега Авто Логістік" та ПАТ "ТД "УкрАвтоВАЗ" стосовно заподіяної шкоди, яку останньому було відшкодовано позивачем у відповідності до договору страхування 03.03.2012р. № 14/01-044-00016, укладеного з ТОВ "Мега Авто Логістік".

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку здійснити позивачеві виплату в порядку регресу страхового відшкодування за полісом № АВ/1219459 в розмірі 49 500,00 грн.

Зважаючи на відсутність порушення з боку відповідача зобов'язання стосовно виплати страхового відшкодування за полісом № АВ/1219459 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, відсутні також підстави для стягнення з нього на користь позивача 508,56 грн. трьох процентів та 2 542,81 грн. пені.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 49 500,00 грн. шкоди в порядку регресу та 508,56 грн. трьох процентів річних є помилковими, безпідставними та не відповідають нормам матеріального права. При цьому колегія суддів погоджується з правильним по суті висновком судів про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 542,81 грн. пені, з огляду на їх безпідставність.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення, які прийняті внаслідок порушення і неправильного застосування чинного законодавства, підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення 49 500,00 грн. шкоди в порядку регресу та 508,56 грн. трьох процентів річних з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову. У частині відмови в позові про стягненні 2 542,81 грн. пені рішення та постанова підлягають залишенню без змін.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р. у справі № 910/7473/13 в частині задоволення позову про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" 49 500,00 грн. шкоди в порядку регресу, 508,56 грн. трьох процентів річних, 1 637,25 грн. витрат зі сплати судового збору скасувати.

У цій частині прийняти у справі нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про стягнення 49 500,00 грн. шкоди в порядку регресу та 508,56 грн. трьох процентів річних відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013р. у справі № 910/7473/13 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 860,25 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.А. Кролевець

В.І. Саранюк