Рішення № 35961436, 13.11.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

головуючого - судді Кулікової С.В.

суддів - Білич І.М., Іванченко М.М.,

при секретарі - Іванову Ф.О. ,

представника апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

представника відповідача ПАТ КБ «Надра» - Алексюк М.І.

представника відповідача ПАТ КБ «Надра» - Чернюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення відсотків за користування банківським вкладом,

заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Зазначена справа надійшла на новий розгляд до суду першої інстанції після скасування рішення Вищим спеціалізованим судом України по розгляду цивільних та кримінальних справ 03 жовтня 2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимогах позивач просить: стягнути на свою користь з відповідача суму у розмірі 11 884 592 грн. 70 коп., з яких 7 617 879 грн. 72 коп. нараховані згідно договору проценти, 3 091 217 грн. 31 коп. інфляційні витрати, 1 178 495 грн. 67 коп. 3% річних, посилаючись на те, що 11 квітня 2008 року між нею та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту). Відповідно до заяви від 03 квітня 2009 року позивач просила повернути всю суму депозитного вкладу і нарахованих процентів та перерахувати їх на рахунок в філії ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» в м. Києві, однак відповідачем не було здійснено повернення вкладу та процентів.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про стягнення відсотків за користування банківським вкладом, інфляційних витрат та трьох відсотків річних задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_1 три відсотки річних в сумі 1 078 831 гривна 13 копійок, інфляційні втрати в сумі 3 071 671 гривна 95 копійок, 1 700 гривень 00 копійок державного мита та 120 гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2013 року було вирішено додатково: «Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_1 відсотки за період з 12.04.2009 року по 08.12.2009 року у сумі 9 89,3 грн. 39 коп.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8644/2013Головуючий у суді першої інстанції: Притула Н.Г.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кулікова С.В.Не погодившись з рішенням суду, представник ПАТ «Комерційний банк «Надра» - Маціборко І.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення з ПАТ «КБ «Надра» 3% річних в розмірі 1 078 831,13 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 3 071 671,95 грн., 1 700 грн. державного мита та 120 грн. витрат на ІТЗ, постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволення позовних вимог в повному обсязі.

ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги ОСОБА_1 до ВАТ КБ «Надра» про стягнення процентів за вкладом у розмірі 7 614 879 грн. 72 коп., 3 % річних у розмірі 1 178 495 грн. 67 коп., інфляційних втрат у сумі 3 091 217 грн. 31 коп., а також усіх судових витрат пов'язаних з розглядом даної справи.

В апеляційній скарзі апелянт ПАТ «Комерційний банк «Надра» зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не вірно застосував положення Закону України «Про банки та банківську діяльність» згідно якого мораторій - це зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань, оскільки відповідно статті 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

З урахуванням положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якими боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, апелянт зазначає, що 3% річних та індекс інфляції виступають саме фінансовими (економічними) санкціями, які не можуть бути нараховані та стягнуті за період дії мораторію, оскільки цим порушуються вимоги Закону України «Про банки та банківську діяльність», що не було прийнято до уваги судом першої інстанції.

ОСОБА_1 вважаючи, що рішення є незаконним, необґрунтованим, а висновки суду не відповідають обставинам справи, зазначає, що згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом, тому у позивача виникло право вимоги щодо стягнення відсотків за вкладом за фактичний час використання, що перевищує строк дії Договору, а також 3% річних та інфляційних втрат за весь період прострочення відповідачем виконання свого грошового зобов'язання.

Крім того, апелянт надала розрахунок суми процентів за фактичний час перебування вкладу (з 11.04.2008 року по 23.11.2011 року) на Вкладному рахунку, що підлягає виплаті за Договором і становить на думку апелянта ОСОБА_1 7 614 879,72 грн., які остання і просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідача.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги, просили суд залишити її без задоволення, підтримавши доводи своєї апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно положень ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Так, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції встановив наступні обставини.

11 квітня 2008 року між позивачем та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту), за умовами якого позивач внесла на депозитний рахунок кошти в розмірі 12 643 217,35 грн. зі сплатою 18,6% річних строком на 12 місяців. Датою повернення вкладу було визначено 11.04.2009 року.

Після відповідної заяви від 03 квітня 2009 року позивач просила повернути всю суму депозитного вкладу і нарахованих процентів та перерахувати їх на рахунок в філії ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» в м. Києві, проте відповідачем не було здійснено повернення вкладу та процентів, але депозитний вклад в розмірі 12 643 217,35 грн. та відсотки за час дії договору в розмірі 1 340 548,28 грн. відповідачем були перераховані на поточний рахунок вкладника лише 08.12.2009 року, тобто в період з 12.04.2009 року по 07.12.2009 року кошти перебували на депозитному рахунку позивача. З поточного рахунку кошти почали виплачуватися в 2011 році.

Враховуючи умови Договору (п.1.3), яким передбачено, що Банк закриває вкладний рахунок після закінчення дії Договору та/або повернення коштів вкладнику, а п.3.4.4 говорить про сплату процентів і повернення вкладу, що здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок вкладника № 840401 в день настання повернення вкладу, суд першої інстанції, вважав дії банку правомірними з приводу нарахування 0,1 % річних до моменту повернення коштів, після того, як кошти та відсотки за їх користування 08.12.2009 року були зараховані на поточний рахунок, стягнувши додатковим рішенням суду за період з 12.04.2009 року по 08.12.2009 рік, коли кошти перебували на депозитному рахунку позивача за відсотковою ставкою 0,1% річних 9893,39 грн.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.04.2009 року Позивач повідомила Відповідача про свій намір забрати депозитний вклад та нараховані проценти, шляхом направлення заяви про повернення суми вкладів та нарахованих процентів, у зв'язку з настанням строку повернення вкладів за Договором, що підтверджується чеком та описом вкладення у цінний лист.

Відповідно до заяви Позивач просила повернути всю суму депозитного вкладу і нарахованих процентів та перерахувати їх на рахунок НОМЕР_1 в філії ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» в м. Києві, ЄДРПОУ 20027969, МФО 322755.

Проте, Відповідачем, всупереч умовам Договору та вимогам ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, не було здійснено повернення вкладу та процентів в строки передбачені договором, що підтверджується випискою від 27.04.2009 року по рахунку НОМЕР_2 в ВАТ КБ «Надра» та випискою по рахунку НОМЕР_1 в філії ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» в м. Києві.

З 07.11.2011 р. по 24.11.2011 р. відповідач здійснив 14 (чотирнадцять) платежів, якими погасив суму банківського вкладу по Договору № 845599 від 11.04.2008 р. (далі - Договір) у розмірі 12 643 217,35 грн., та частково погасив проценти за час дії договору у розмірі 820 018,65 грн.

Згідно з ч.5 ст. 1061 ЦК України «проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав».

Відповідно до п. 4.2. Договору строкового банківського вкладу № 845599 від 11.04.2008 р, (надалі за текстом - Договір): «проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за днем находження вкладу у Банк, до дня що передує його поверненню або списанню з Вкладного рахунку Вкладника».

Судом встановлено, що фактично вклад повернуто тільки 23.11.2011 р. замість 11.04.2009 р., що призвело до виникнення 1320 днів прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 14 983 765,63 грн., де 12 643 217,35 грн. - сума вкладу, 2 340 548,28 грн. сума процентів, нарахованих за час дії договору з 11.04.2008 р. по 10.04.2009 р.

Оскільки вклад повернуто відповідачем лише 23.11.2011 року, колегія суддів критично відноситься до позиції суду першої інстанції, відповідно до якої позивачу були нараховані відсотки за ставкою 0,1% річних, відповідно до вкладів «До запитання», за період з 12.04.2009 року по 08.12.2009 рік, тому що відповідно до п. 4.2. Договору повинні нараховуватись проценти за фактичний час перебування вкладу (з 11.04.2008 року по 23.11.2011 року) на Вкладному рахунку з урахуванням вимог частини 5 ст. 1061 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що «проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав».

Як передбачено ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягали згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму: (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Таким чином, колегія суддів виходить із того, що зобов'язання сторін за договором припиняються з моменту їх належного виконання.

Оскільки внесені позивачами гроші на вимогу у визначені договорами строки не повернуті, це дає позивачу право на отримання процентів за користування депозитними коштами за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів, а також 3% річних та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі ст..625 ЦК України, які суд першої інстанції правильно вважав обґрунтованими проте помилково обчислив та встановив в своєму рішенні, навівши неправильний розрахунок.

Доводи апеляційної скарги Позивача та розрахунок всіх витрат, які він має отримати від Відповідача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та є обґрунтованими у зв'язку з чим 18,6% річних на суму не повернутого 10.04.2009 року вкладу за Договором строкового банківського вкладу № 845599 від 11.04.2008 року за період з 11.04.2008 року по 22.11.2011 рік з урахуванням оплачених відсотків становить 7 614 879, 72 грн., 3% річних за весь період прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання 1 178 495,67 грн., а сума інфляційних втрат складає 3 091 217,31 грн.

За таких підстав, доводи апеляційної скарги Відповідача з приводу не вірного застосування положення Закону України «Про банки та банківську діяльність» згідно якого мораторій - це зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань, оскільки відповідно статті 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а висновок суду першої інстанції, що дія мораторію не поширюється на зобов'язання за договором банківського вкладу (депозиту) є абсолютно правильним.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та похідне від нього додаткове рішення суду від 20.05.2013 р., яким визначено відсотки за користування вкладом виходячи із ставки 0,1% річних, у відповідності до вимог ст.. 309 ЦПК України не можна вважати законним та обґрунтованим, окрім стягнутих з Відповідача на користь Позивача судових витрат, тому воно підлягає скасуванню в частині стягнення процентів за вкладом, 3% річних та інфляційних втрат, як постановлене з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення апеляційної скарги Позивача, задовольнивши позовні вимоги.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року змінити в частині стягнення процентів за вкладом, 3 % річних та інфляційних втрат, зазначивши резолютивну частину наступним чином:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_1 проценти за вкладом у розмірі 7 614 879 грн. 72 коп., 3% річних у розмірі 1 178 495 грн. 67 коп., інфляційних втрат у сумі 3 091 217 грн. 31 коп.»

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з момент його проголошення, однак може бути оскаржено протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: