Ухвала суду № 35961379, 03.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 р.Справа № 816/4083/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Академія лісу" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2013р. по справі № 816/4083/13-а за позовом Приватного підприємства "Академія лісу" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

03 липня 2013 року Приватне підприємство "Академія лісу" (далі- позивач, ПП "Академія лісу") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі-відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000492202/415, № 0000502202/415 від 04.03.2013.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2013р. було відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства "Академія лісу" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2013р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем було надано заперечення на апеляційну скаргу де викладено свій погляд на обставини справи та зазначено, що апеляційна скарга є необґрунтованою, в зв'язку з чим підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником відповідача надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Позивачем було надано заяву про перенесення розгляду справи, але суд апеляційної інстанції не приймає її до уваги, в зв'язку з тим, що розгляд даної справи вже було перенесено за заявою позивача, але в обґрунтування вказаних заяв не було надано доказів.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.02.2013-11.02.2013 Кременчуцькою ОДПІ на підставі наказу № 603 від 07.02.2013 проведено виїзну позапланову перевірку ПП "Академія лісу" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Екобудсервіс-Плюс" за період з 01.10.2010 по 31.12.2010.

За результатами перевірки складено акт № 1225/22.2-12/32946207 від 11.02.2013, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 19792,00 грн. та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 15833,00 грн.

На підставі акту перевірки № 1225/22.2-12/32946207 від 11.02.2013 Кременчуцькою ОДПІ винесено:

- податкове повідомлення-рішення № 0000492202/415 від 04.03.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 24740,00 грн., у тому числі 19792,00 грн. - за основним платежем, 4948,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 0000502202/414 від 04.03.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 19791,25 грн., у тому числі 15833,00 грн. - за основним платежем, 3958,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження скарги ПП "Академія лісу" залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не було надано для перевірки належних первинних бухгалтерських документів, які б вказували на правомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за операціями з придбання експедиційних послуг у ПП "Екобудсервіс-Плюс" та на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат суми у розмірі 79167,00 грн., що свідчить про правильність висновків відповідача щодо заниження ПП "Академія лісу" суми податку на додану вартість у розмірі 15833,00 грн. та про правильність висновків відповідача щодо заниження ПП "Академія лісу" податку на прибуток у розмірі 19792,00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1. п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так відповідно до положень Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Так, згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто правильність формування платником податку податкового кредиту з ПДВ залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Так, статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд з'ясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат видатків на придбання експедиційних послуг від ПП "Екобудсервіс-Плюс" та на підтвердження податкового кредиту позивачем представлені лише копії договору від 01.03.2010 (а.с. 36-38), податкової накладної (а.с. 39), акту здачі-прийняття робіт (а.с. 40), платіжного доручення (а.с. 82).

При цьому, рахунок-фактура, маршрутизації до акту здачі-прийняття робіт, письмові заявки на експедиторське обслуговування із зазначенням маршруту, виписаних на підставі договору від 01.03.2010, документи на підтвердження здійснення перевезень товарів та інші документи, які б свідчили про фактичне виконання господарських операцій між позивачем та ПП "Екобудсервіс-Плюс" та слугували б підставою для бухгалтерського обліку таких операцій, позивачем не надано.

Так пунктом 1.1 договору № 0102/21/51 від 01.03.2010 передбачено, що виконавець від свого імені та за рахунок Замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом.

Водночас, позивачем не надано жодних документів на підтвердження здійснення будь-яких розрахунків з перевізниками. Платіжне доручення від 17.01.2011 свідчить про перерахування коштів одним платежем лише на рахунок ПП "Екобудсервіс-Плюс" через 11 місяців після укладення договору.

Долучена до матеріалів справи копія акту здачі-прийняття робіт (а.с. 40) не містять змісту та обсягу господарської операції, кількість, вартість наданих послуг, в них констатується лише факт виконання робіт та зазначена загальна вартість виконаних робіт.

Судом першої інстанції було витребувано письмову інформацію стосовно послуг, наданих ПП "Екобудсервіс-Плюс" із конкретизацією різновиду, маршруту та дати отриманих послуг, належним чином завірені копії письмових заявок на експедиторське обслуговування із зазначенням маршруту, виписаних на підставі договору № 0102/21/51 від 01.03.2010, подорожніх листів, рахунку-фактури № 13/01 від 12.12.2010, маршрутизації до акту здачі-прийняття робіт від 29.12.2010, докази здійснення оплати за надані послуги, але вимоги суду позивачем виконано не було, а надано лише копію платіжного доручення.

Також колегія судів зазначає, що ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції не було надано пояснень кому саме, на підставі яких документів та за яким маршрутом перевозився товар.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей можуть створювати лише реально вчинені господарської операції з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

На підставі вищезазначеного судом першої інстанції було вірно зазначено, що Кременчуцькою ОДПІ правомірно визначені позивачеві податкові зобов'язання з податку на додану вартість, в зв'язку з ненаданням позивачем належних первинних бухгалтерських документів, які б вказували на правомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за операціями з придбання експедиційних послуг у ПП "Екобудсервіс-Плюс".

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписами підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності. У підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР вказано, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія судів зазначає, що судом першої інстанції було вірно визначено, що долучені до матеріалів справи та досліджені в ході судового розгляду документи не можуть бути визнані судом достатніми доказами на підтвердження правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат видатків на оплату послуг від ПП "Екобудсервіс-Плюс" у розмірі 79167,00 грн.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Академія лісу" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2013р. по справі № 816/4083/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.