Ухвала суду № 35961255, 14.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 р.Справа № 816/4980/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Русанової В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2013р. по справі № 816/4980/13-а

за позовом Комунальне виробниче підприємство "Комсомольськтеплоенерго"

до Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2013р. задоволено позов Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго"(далі- КВП "Комсомольськтеплоенерго") до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі- Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 31.07.2013 року № 0004972204/115.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Кременчуцької ОДПІ на користь КВП "Комсомольськтеплоенерго" витрати зі сплати судового збору в розмірі 114 грн. 70 коп.

Не погодившись з даною постановою суду, Кременчуцькою ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,неповне з'ясування обставин справи, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що в ході перевірки КВП "Комсомольськтеплоенерго" документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та СП ТОВ «Техносервіс».

Згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва у ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання тощо. Місцезнаходження товариства не встановлено. Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_1 встановлено, що останнім за грошову винагороду було зареєстровано ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» без мети здійснення реальної господарської діяльності.

Відповідно до висновків зустрічної звірки контрагента позивача СП ТОВ «Техносервіс» проведеної Глухівською ОДПІ, з'ясовано відсутність належних доказів реального вчинення операцій по ланцюгу постачання товарів до СП ТОВ «Техносервіс», з огляду на те, що первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства України.

Крім того, позивачем не надано доказів транспортування товарів відповідно до укладеного договору купівлі-продажу від 23.12.2011 року між позивачем та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс».

Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися про дату, місце та час розгляду справи.

Відповідно до положень ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) справа розглянута без участі представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2011 р. травень, червень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та СП ТОВ «Техносервіс» відсутні порушення.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у термін з 04.07.2013 по 10.07.2013 співробітниками відповідача проведено позапланову документальну виїзну перевірку КВП "Комсомольськтеплоенерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.20.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт № 327/22-02-12-13940851 від 17.07.2013 (а.с. 9-21).

На підставі вище зазначеного акту 31 липня 2013 року Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0004972204/115, яким КВП "Комсомольськтеплоенерго" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" за основним платежем - в сумі 5089 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 2544 грн.50 коп. (а.с. 6).

Фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гарант-Буд-Сервіс" та висновок викладений в довідці Глухівської ОДПІ ДПС Сумської області "Про результати проведення зустрічної звірки СП ТОВ "Техносервіс".

Перевіряючи правомірність прийняття спірногох податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу(п.п.198.6 ст. 198 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2012 року між КВП "Комсомольськтеплоенерго" (покупець) та СП ТОВ "Техносервіс" (постачальник) укладено договір № 19, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти та оплатити товар, а саме трубопроводну запірну арматуру на суму 17628 грн., у т.ч. ПДВ - 2938 грн. (а.с. 29).

Відповідно до п.2.1 договору поставка товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника на склад Покупця.

Крім того, між позивачем та ТОВ "Гарант-Буд-Сервіс" було укладено усну угоду про купівлю-продаж товару-регулятору тиску на суму 3450 грн.

На підтвердження реальності здійснення укладених правочинів, позивачем надано копії податкових та видаткових накладних, які внесені позивачем до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, накладних, декларації про приймання вантажу, товарно-транспортних накладних (а.с. 24,25,33,42,47;41,46;37-39;40,45).

Товар отримувався за довіреностями, які видавались згідно журналу реєстрації виданих доручень (а.с. 93-95).

Оплату придбаного товару позивачем здійснено у безготівковій формі, на підставі виписаних контрагентами позивача рахунків, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 23,30,35,36,44; 26, 34, 43).

На підтвердження оприбуткування придбаного у спірних контрагентів товарів та використання його у власній господарській діяльності, позивачем надано до матеріалів справи копії прибуткових ордерів, вимоги № 69 від 22.02.2012, актів списання матеріалів, нарядів та карточок матеріалів по рахунку 201 та 207 (а.с. 118- 141).

Суми ПДВ згідно даних податкових накладних включені до складу податкового кредиту позивача у травні 2012 року в розмірі 2938 грн. та червні 2012 року на суму 1576 грн. (а.с.159, 165).

СП ТОВ "Техносервіс" та ТОВ "Гарант-Буд-Сервіс" на момент виписки податкових накладних та здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані платниками податку на додану вартість (а.с.168, 170).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності вчинених господарських операції позивачем з СП ТОВ "Техносервіс" та ТОВ "Гарант-Буд-Сервіс" та правомірності віднесення сплаченої суми ПДВ до податкового кредиту.

Посилання апелянта на не знаходження ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» за юридичною адресою, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, а також на висновки довідки Глухівської ОДПІ відносно контрагента СП ТОВ «Техносервіс» щодо відсутності належних доказів реального вчинення операцій по ланцюгу постачання товарів,як на підставу нікчемності укладених правочинів позивачем, колегія суддів вважає безпідставними та зазначає.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік(стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, перебування постачальників за юридичною адресою, від їх господарських та виробничих можливостей, а також від їх господарських взаємовідносин з іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вище зазначені правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає такими що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 р. по справі № 816/4980/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 18.11.2013 р.