Рішення № 3595957, 07.05.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.09 Справа№ 33/27

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол»(м. Львів)

до відповідача :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівстильбуд»(м. Львів)

про :

стягнення 16 34 938 (тридцять чотири тисячі дев’ятсот тридцять вісім) грн. 76 коп. (з яких: 23 848,98 грн. –основний борг; 11 089,78 грн. –пеня)

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Легуцький І.Б.

Представники:

Позивача:

Борецький П.А. –представник (довіреність б/н від 20.01.2009 р.)

Відповідача:

Писанко П.О. –представник (довіреність № 13/03 від 25.03.2009 р.)

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 11.03.2009 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 1545 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол»(м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівстильбуд»(м. Львів) про стягнення 34 938 (тридцять чотири тисячі дев’ятсот тридцять вісім) грн. 76 коп. (з яких: 23 848,98 грн. –основний борг; 11 089,78 грн. –пеня).

Ухвалою суду від 13.03.2009 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.03.2009 р. В судовому засіданні 26.03.2009 р. було оголошено перерву до 07.05.2009 р.

Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 13.03.2009 р. виконав, явку повноважних представників в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 07.05.2009 р. представник позивача звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій вказав, що відповідач частково провів оплату в сумі 11 053 (одинадцять тисяч п’ятдесят три) грн. 73 коп. і тому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівстильбуд»15 642 (п'ятнадцять тисяч шістсот сорок дві) грн. 69 коп. (з яких: 12795,25 грн. –основний борг, 1206,76 грн. –інфляційні, 182,30 грн. –3 % річних, 1458,38 грн. –пеня).

Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги в частині стягнення 15 642 (п'ятнадцять тисяч шістсот сорок дві) грн. 69 коп. (з яких: 12795,25 грн. –основний борг, 1206,76 грн. –інфляційні, 182,30 грн. –3 % річних, 1458,38 грн. –пеня) з підстав наведених у заявах та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 13.03.2009 р. виконав частково, відзив на позов, в якому заперечив проти пені, яка вказана у позовній заяві, представив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 26.03.2009 р., представник відповідача, подав до суду заперечення на позов.

Представник відповідача позов в частині стягнення 15 642 (п'ятнадцять тисяч шістсот сорок дві) грн. 69 коп. (з яких: 12795,25 грн. –основний борг, 1206,76 грн. –інфляційні, 182,30 грн. –3 % річних, 1458,38 грн. –пеня) визнав.

Суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість, відповідно до ст. 75 ГПК України, розглянути справу за наявними в ній доказами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

05 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мізол»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівстильбуд»було укладено договір купівлі-продажу № 44 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Згідно п. 1.1 Договору, позивач зобов’язувався протягом дії даного договору передати відповідачу товар –будівельні матеріали окремими партіями, а відповідач зобов’язувався прийняти товар і оплатити його на умовах встановлених цим договором.

На виконання умов договору позивач, через Львівську філію ТзОВ «Мізол», за видатковими накладними № 2194 від 26.09.2008 р., № 2481 від 15.10.2008 р., № 2505 від 16.10.2008 р. та № 2580 від 27.10.2008 р. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи) відпустив, а відповідач, згідно довіреностей ЯПК № 791491 від 15.09.2008 р., ЯПМ № 954524 від 15.10.2008 р., ЯПМ № 954538 від 24.10.2008 р. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи) отримав товарно-матеріальні цінності на загальну суму 35047,99 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору, зміни в котрий було внесено додатковою угодою № 11 від 01.10.2008 р., покупець зобов’язаний провести оплату за відвантажений товар протягом 15 банківських днів з моменту передачі товару.

Згідно Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2008 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи) підписаного сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем станом 30848,98 грн.

Згідно Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2009 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи) підписаного сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем станом 21848,98 грн.

За неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач правомірно, відповідно до ст. 625 ГПК України та Договору, нараховано: 1206,76 грн. –інфляційні, 182,30 грн. –3 % річних, 1458,38 грн. –пені.

Станом на день розгляду справи відповідач частково провів оплату за отриманий товар в сумі 11053,73 грн.

Відповідач позов в частині стягнення 15 642 (п'ятнадцять тисяч шістсот сорок дві) грн. 69 коп. (з яких: 12795,25 грн. –основний борг, 1206,76 грн. –інфляційні, 182,30 грн. –3 % річних, 1458,38 грн. –пеня).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, подано заяву про уточнення позовних вимог, а відповідач частково сплатив суму основного боргу, позов, враховуючи уточнення подані позивачем, визнав, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол»(м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівстильбуд»(м. Львів) про стягнення 15 642 (п'ятнадцять тисяч шістсот сорок дві) грн. 69 коп. (з яких: 12795,25 грн. –основний борг, 1206,76 грн. –інфляційні, 182,30 грн. –3 % річних, 1458,38 грн. –пеня) обґрунтована та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно платіжних доручень № 4116 від 23.02.2009 р., позивачем сплачено в сумі 346 (триста сорок шість) грн. 39 коп.

Згідно платіжного доручення № 4117 від 23.02.2009 р. позивачем сплачено 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218, 232 ГК України, ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол»(м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівстильбуд» (м. Львів) про стягнення 15 642 (п'ятнадцять тисяч шістсот сорок дві) грн. 69 коп. (з яких: 12795,25 грн. –основний борг, 1206,76 грн. –інфляційні, 182,30 грн. –3 % річних, 1458,38 грн. –пеня) –задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівстильбуд»(юридична адреса: вул. Кульпарківська, 172/36, м. Львів, 79021 (фактична адреса: вул. Водогінна, 2, м. Львів, 79017; код ЄДРПОУ 32484623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол»(вул. Городоцька, 174, м. Львів, 79022; код ЄДРПОУ 33895476) –15 642 (п'ятнадцять тисяч шістсот сорок дві) грн. 69 коп. (з яких: 12795,25 грн. –основний борг, 1206,76 грн. –інфляційні, 182,30 грн. –3 % річних, 1458,38 грн. –пеня), 346 (триста сорок шість) грн. 39 коп. –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Цікало А.І.