Ухвала суду № 35959194, 11.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мирошникова О.Ш.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року справа №425/3932/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 31 жовтня 2013 року у справі № 425/3932/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок та виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 31.10.2013 року звернулася до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради. Просила суд визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради щодо призначення, нарахування і виплати їй суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку не нижче прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6-ти років та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на її користь у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму з урахуванням фактично сплачених коштів з дня призначення допомоги, також у позовній заяві позивач просила звільнити її від сплати судового збору.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 31 жовтня 2013 року відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про звільнення її від сплати судового збору.

Позовну заяву ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок та виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.

Позивач не погодилася і подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про звільнення її від сплати судового збору.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції при винесенні ухвали порушив норми процесуального права, посилалася на ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 31.10.2013 року звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради. В прохальній частині позову позивач просила звільнити її від сплати судового збору (а.с. 1-4).

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 31 жовтня 2013 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про звільнення її від сплати судового збору. Позовну заяву залишено без руху та надано термін для усунення недоліків (а.с. 9).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору та залишенні без руху її позовної заяви з огляду на наступне.

Стаття 46 Конституції України передбачає право громадян на соціальний захист пенсії, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, які мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд послався на відсутність доказів, які б підтверджували скрутний майновий стан позивача. Дійсно, в матеріалах справи відсутні такі докази, але ж суд повинен був звернути увагу на те, що позивач відноситься до категорії осіб, які наділені державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, на право отримання державної допомоги сім'ям з дітьми.

Наділивши дану категорію осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Тобто, відмовляючи у задоволенні клопотання, суд фактично позбавив позивача захисту порушених прав дитини у судовому порядку.

Окрім того, суд повинен був вказати позивачеві конкретну суму судового збору, яка підлягає сплаті, але не визначив її, чим не дотримався вимог ч. 1 ст. 108 КАС України.

Відповідно до ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, колегія суддів звертає увагу на той факт, що позивач у справі є матір'ю малолітньої ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження, а отже є її законним представником і в даному випадку діє в її інтересах. На переконання суду зазначене є суттєвим і має бути враховано при вирішенні питання щодо сплати судового збору (а. с. 7).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що суд має право розстрочити або відстрочити сплату судового збору, а в даному випадку незастосування якого, може призвести до соціальної незахищеності сімей з дітьми.

Таким чином, суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, п. 3 ч.1 ст. 199, ст. 204, п. 6 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч. 2 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 31 жовтня 2013 року у справі № 425/3932/13-а - задовольнити.

Ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 31 жовтня 2013 року у справі № 425/3932/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок та виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набуває чинності з моменту її постановлення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Юрко І.В.

Блохін А.А.