Рішення № 3595754, 13.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/156

13.04.09

За позовом Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»

про стягнення 101 104,11 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін

від позивача –

Горун Н.М., представник за дов. б/н від 25.03.2009;

від відповідача –

Некрасов Д.А.,юр-т, дов. №29 від 05.03.2009;

Соколов В.В., заст. нач., дов. №41 від 16.05.2008.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»(далі –Позивач, або Вкладник) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(далі –Відповідач, або Банк) про стягнення заборгованості в сумі 101 104,11 грн. за депозитним договором №49 з виплатою процентів щомісячно від 19.07.2007 (далі –Договір)

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.03.2009 порушено провадження у справі №34/156, розгляд справи призначено на 13.04.2009.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначив, що відповідно до умов Договору Відповідач прийняв грошові кошти на рахунок №26511302000542 в ЗРФ АКБ «Трансбанк»в сумі 100 000 грн.

Однак, Відповідач, у передбачений додатковим договором №2 від 23.07.2008 строк, до 29.01.2009 суму вкладу не повернув.

13.04.2009 до загального відділу надійшли уточнення позовних вимог від Позивача, відповідно до яких останній просив стягнути з АКТ «Трасбанк»100 000 грн. грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку, 961,64 грн. проценти за січень.

Примірник поданих уточнень до суду 07.04.2009 Позивачем був направлений на адресу Відповідача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 07.04.2009 з відміткою органу поштового зв’язку та фіскальним чеком №0501 від 07.04.2009.

Відповідач позов не визнав з наступних підстав.

На підставі ст.ст. 75,85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі –Закон) Національним банком України прийнято постанову №97 від 28.02.2009, якою строком на 1 рік призначено в Банку тимчасову адміністрацію. З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 02.03.2009 до 01.09.2009.

Разом з тим, статтею 85 Закону передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації, тобто до 02.03.2009.

За таких обставин відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.07.2007 між Позивачем та Відповідачем укладено Договорів, відповідно до п.1.1 якого Вкладник вносить (перераховує), а Банк приймає грошові кошти (вклад) в сумі 100 000 грн. на вкладний (депозитний) рахунок на строк до 22 січня 2008 року зі сплатою процентів згідно умов цього договору.

Відповідно до п.2.1 Договору Вкладник зобов’язується перерахувати суму, зазначену в п.1.1 цього Договору, на рахунок №26511302000542 в ЗРФ АКБ «Трансбанк», МФО 385435 не пізніше 3-ох (трьох) банківських днів з дати укладення цього договору.

Згідно з п.3.1 Договору Банк зобов’язується щомісячно, в останній робочий день місяця і по закінченню строку, на який внесений вклад (депозит) нараховувати плату за користування вкладом із розрахунку 13% річних, та перераховувати її на рахунок №26502301197 в філії АКБ «Меркурій»в м. Києві, МФО 300755.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що Банк зобов’язується після закінчення строку, на який внесений вклад, та за умови відсутності зобов’язань Вкладника перед Банком за іншими договорами, пов’язаними з цим договором, повернути Вкладнику суму вкладу та виплатити проценти в розмірі відповідно до п.3.1 цього договору на рахунок 26502301197 в філії АКБ «Меркурій»в м. Києві, МФО 300755 протягом одного банківського дня.

На виконання умов Договору Вкладник перерахував грошові кошти в сумі 100 000 (сто тисяч) грн., що підтверджується наданим Позивачем платіжним дорученням №4493 від 20.07.2009 та випискою по особовому рахунку з 01.01.2001 до 08.04.2009.

22.01.2008 між сторонами підписано додатковий договір №1 до Договору, яким сторони погодили внести зміни і доповнення в п.1.1 Договору та погодили, що Вкладник вносить (перераховує), а Банк приймає грошові кошти (вклад) в сумі 100 000 грн. на вкладний (депозитний) рахунок на строк до 23 липня 2008 року зі сплатою процентів згідно умов цього договору.

23.07.2008 між сторонами підписано додатковий договір №2 до Договору, яким сторони погодили внести зміни і доповнення в п.1.1 Договору та погодили, що Вкладник вносить (перераховує), а банк приймає грошові кошти (вклад) в сумі 100 000 грн. на вкладний (депозитний) рахунок на строк до 28 січня 2009 року зі сплатою процентів згіднго умов цього договору.

13.04.2009 Позивач подав до загального відділу суду уточнення до позовної заяви та просив стягнути з 100 000 грн. грошових коштів розміщених на депозитному рахунку, 961,64 грн. відсотків.

Враховуючи той факт, що Позивач зменшив позовні вимог у даному випадку має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1. ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Матеріали справи також містять довідку за підписом Голови правління та Головного бухгалтера АТ «Українська пожежно-страхова компанія»за вих. №1175 від 03.04.2009 відповідно до якої сума депозитного вкладу складає 100 000 грн., 961,64 грн. проценти за січень.

Враховуючи той факт, що строк повернення депозиту Позивача закінчився 28.01.2009, факт наявності боргу у Відповідача в сумі 100 961 (сто тисяч дев’ятсот шістдесят одну) грн. 64 коп. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, при розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України № 97 від 28.02.2009 «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Трансбанк»призначено в АКБ «Трансбанк»тимчасову адміністрацію строком на 1 рік –з 02.03.2009 до 01.03.2010, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану АКБ «Трансбанк»введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 02.03.2009 до 01.09.2009.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав Позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов’язань за Договором.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 85 Закону потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси Позивача підлягають захисту шляхом присудження до стягнення з Відповідача суми депозиту, нарахованих на нього відсотків.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію без застосування до останніх відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів –клієнтів (контрагентів) банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).

Отже, примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати Позивача підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(01150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9, ідентифікаційний код 16293211, з вкладного рахунку №26511302000542 в ЗРФ АКБ «Трансбанк», МФО 385435) на користь Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, ідентифікаційний код 20602681, рахунок №26502301197 в філії АКБ «Меркурій»в м. Києві, МФО 300755) 100 000 (сто тисяч) грн. основного боргу, 961 (дев’ятсот шістдесят одну) грн. 64 коп. відсотків.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(01150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9, ідентифікаційний код 16293211, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на корись Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, ідентифікаційний код 20602681) 1 009 (одну тисячу дев’ять) грн. 62 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя

Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 21.04.2009