Постанова № 35957049, 09.12.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"09" грудня 2013 р. Справа № 902/262/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Виробничо-комерційного підприємства ТОВ Фірма "Сова" ЛТД

на рішення господарського суду Вінницької області від 24.09.2013 р.

у справі № 902/262/13-г (суддя Тісецький С.С.)

за позовом Заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі:

1) Міністерства оборони України;

2) Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниці

до відповідача Виробничо-комерційного підприємства ТОВ Фірма "Сова" ЛТД

про усунення перешкод у користуванні майном

за участю представників сторін:

від позивачів:

1) не з'явився;

2)Томчук М.А.;

від відповідача: не з'явився;

від органу прокуратури: Чоп Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 24.09.2013р. у справі №902/262/13-г позов заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниці до Виробничо-комерційного підприємства ТОВ Фірма "Сова" ЛТД про усунення перешкод у користуванні майном задоволено. Зобов'язано Виробничо-комерційне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Сова" ЛТД усунути перешкоди у користуванні технологічним майданчиком ІІ площею 15,94 м.кв., який перебуває на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці шляхом знесення з нього малої архітектурної форми, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, пл. Перемоги, 1, військове містечко № 25. Стягнуто з Виробничо-комерційного підприємства ТОВ Фірма "Сова" ЛТД в доход Державного бюджету України 1147,00 грн. - судового збору.

При прийнятті вказаного вище рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 01.09.2002 року між будинком офіцерів ВПС ЗС України та виробничо-комерційним підприємством товариством з обмеженою відповідальністю "Сова" укладено договір № 33, предметом якого є надання в оренду (строкове платне користування) нежитлове приміщення площею 101,00 м. кв. строком дії на п'ять років до 01 вересня 2007 року.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до акту приймання (передачі) будівлі, споруди та території військового містечка № 63 від 03.03.2006 року, приміщення Будинку офіцерів ВПС ЗС України № 1 та трансформаторна підстанція № 14 військового містечка № 25 передані на баланс квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця. Згідно інформації щодо наявності земель державної власності, які перебувають у користуванні КЕВ м. Вінниці станом на 01.01.2010 року за даними територіальних органів Держкомзему встановлено, що в користуванні гарнізонного будинку офіцерів знаходиться земельна ділянка загальною площею 1,25 га.

Крім того, з матеріалів справи судом першої інстанції було встановлено, що 19.01.2010 року між ВКП ТОВ "Сова ЛТД" та ПП Балдинюком Дмитром Анатолійовичем укладено договір про спільну діяльність, предметом якого є передача для здійснення торгівельної діяльності малої архітектурної форми. 29.10.2010 року між квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця та ВКП ТОВ "Сова ЛТД" укладено договір оренди № 4/2010 щодо надання в оренду нерухомого військового майна - нежитлові підвальні приміщення площею 101,0 кв.м. в будівлі № 1 в/м № 25, що знаходиться на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця, яке розташоване за адресою: м. Вінниця, пл. Перемоги, № 1. Термін дії вказаного вище договору закінчився 30.12.2012 року згідно додаткового договору № 1 від 31.12.2010 року до договору оренди № 4/2010 від 29.10.2010 року.

Місцевим судом було вказано на те, що згідно п. 2.2 договору № 4/2010 від 29.10.2010 року сторони погодили, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. На момент укладання договору відсутні права будь-яких третіх осіб на майно.

З урахуванням вказаного, місцевий суд зазначив, що Договір оренди № 4/2010 від 29.10.2010 року втратив свою дію 30.12.2012 року, а відтак відповідач без будь-яких на те правових підставі використовує нерухоме майно, яке перебуває на балансі КЕВ м. Вінниці під розміщення приміщення для продажу товарів.

Також, господарським судом було прийнято до уваги, що актами огляду від 14.06.2012 р., від 17.12.2012 р. та актом, затвердженим т.в.о. начальника КЕВ м.Вінниці від 01.03.2013 року, технічного майданчика площею 15,94 кв.м. за адресою: м. Вінниця, пл. Перемоги № 1 військове містечко № 25, встановлено, що на даному майданчику розміщено кіоск, в якому здійснюється торгівля непродовольчими товарами (зоомагазин) та при огляді було надано свідоцтво про сплату єдиного податку, видане ФОП Балдинюку Д.А., термін дії якого - 2011 рік. Інші дозвільні документи чи договір оренди не були надані та оплата за фактичне користування майном не проводиться.

При вирішенні спірних правовідносин судом першої інстанції було враховано приписи ст. ст. 316, 317, 321, 326, 386, 391 Цивільного кодексу України та роз'яснення, наведені у п. п. 2.5, 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року.

Враховуючи положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази (акти огляду технологічного майданчику, акти приймання (передачі) будівлі, договори, письмові пояснення, листи) на підтвердження факту відсутності у відповідача - Виробничо-комерційного підприємства ТОВ Фірма "Сова" ЛТД правових підстав для здійснення користування майном, яке перебуває на балансі квартирно-експлуатаційного відділу, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач -Виробничо-комерційне підприємство ТОВ Фірма "Сова" ЛТД звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 24.09.2013 року у справі №902/262/13-Г (провадження №18/902/22/13) скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці відмовити.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Судом першої інстанції не встановлено, яке саме право позивачів було порушено, оскільки позивачами не підтверджено в судовому порядку право власності на технічний майданчик II загальною площею 15,4 кв.м на пл. Перемоги, 1 у м. Вінниці.

Скаржник стверджує, що в матеріалах справи відсутній державний акт на право користування позивачами земельною ділянкою загальною площею 15,4 кв.м на пл. Перемоги, 1 у м. Вінниці.

Крім того, судом першої інстанції не було взято до уваги, що в акті приймання- передачі від 03.03.2006 року № 63 будівлі, споруди на території військового містечка не передбачено передачу земельної ділянки, яку займає майданчик II загальною площею 15,4 кв.м на пл. Перемоги, 1 у м. Вінниці.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник послався на положення ст. ст. 316, 391 ЦК України, ст. ст. 125, 126 ЗК України та роз'яснення, наведені у п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» № 6 від 23.03.2012 р.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, відповідач вважає, що судом першої інстанції було задоволено позов за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Від позивачів надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивачі вказують наступне.

01.09.2013 р. між Будинком офіцерів ВПС та Виробничо-комерційним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю «Сова-ЛТД» було укладено договір оренди нерухомого військового майна № 33, предметом якого є підвальне приміщення № 7 Будинку офіцерів ВПС Збройних Сил України. Термін дії вказаного договору закінчився 01.09.2007 р. Згідно з актом прийому (передачі) № 63 від 03.03.2006р. приміщення № 7 Будинку офіцерів ВПС Збройних Сил України було передано на баланс КЕВ м. Вінниці.

29.10.2010 р. між КЕВ м. Вінниці та ВКП ТОВ «Сова-ЛТД» було укладено договір оренди нерухомого військового майна № 4/2010, предметом якого є нерухоме військове майно, що знаходиться на балансі КЕВ м. Вінниці. 29.10.2010 р. приміщення по акту прийому-передачі передано орендареві. Термін дії договору закінчився 30.12.2012 р.

З огляду на вказане, процесуальні опоненти скаржника наголошують на тому, що договірні відносини щодо використання майданчика 15, 94 кв. м. з 01.09.2007 р. відсутні, плата за користування майном та компенсація податку на землю не сплачується.

Поряд з тим, позивачі вказують на те, що ВКП ТОВ «Сова-ЛТД» зверталося із заявою до КЕВ м. Вінниці про укладення договору оренди майданчика біля Будинку офіцерів для встановлення кіоску. Проте договір укладено не було з тих підстав, що на момент звернення майданчик не перебував на балансі КЕВ м. Вінниці, крім того, у ВКП ТОВ «Сова-ЛТД» існувала заборгованість перед КЕВ м. Вінниці, що виникла у зв'язку із порушенням умов договору оренди №4/2010 від 29.10.2010 р.

Також позивачі звертають увагу на те, що Будинком офіцерів листом за вих.. № 229 від 10.09.2013 р. повідомлено, що в період з 2007 р. по теперішній час майданчик №2 площею 15, 24 кв. м, який розташований на території парку 60 Будинку офіцерів, на балансі Будинку офіцерів не перебував. Крім того, повідомлено, що договора відносно даного майданчика, які б надавали іншим суб'єктам господарювання право користуватися ним, не укладалися.

Крім того, згідно довідки ВКП ТОВ «Сова-ЛТД» за вх. № 2913 від 12.09.2013 р. станом на 01.09.2013 р. мала архітектурна форма за адресою: м. Вінниця, пл.. Перемоги, 1, знаходиться на балансі ВКП ТОВ «Сова-ЛТД».

За наведеного, позивачі стверджують, що підстави для відмови у задоволенні позову відсутні, а тому в задоволення апеляційної скарги слід відмовити.

Прокурор не скористався своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

09.12.2013 р. до Рівненського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця за № 3845 від 05.12.2013 р., відповідно до яких позивач зазначив, що належність майна та земельної ділянки військового містечка № 25 в м. Вінниця, пл. Перемоги, 1 до державної власності підтверджується даними 1993 р., а саме інвентаризацією земель Міністерства оборони України, яка була проведена державною комісією на підставі спільного наказу Голови Державного комітету по земельних ресурсах і Міністерства оборони України 1992 р. № 34/203. Уповноваженою комісією було складено акт інвентаризації земель Міністерства оборони України на території гарнізонного будинку офіцерів, згідно додатків якого землі гарнізонного будинку офіцерів площею 1, 25 га знаходяться в постійному користуванні Міністерства оборони України.

На виконання директиви Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09.12.2005 р. № 248/4/1837, розпорядження начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 09.12.2005 р. № 303/18/2050 та наказу начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 13.02.2006 р. на баланс квартирно-експлуатаційних відділів прийнято нерухоме майно бюджетних військових частин, організацій та установ. Згідно акту приймання (передачі) будівель, споруд та території військового містечка № 63 від 03.03.2006 р. приміщення Будинку офіцерів ВПС ЗС України було передано на баланс квартирно - експлуатаційного відділу м. Вінниця.

Крім того, 14.07.2005 р. між Будинком офіцерів та ТОВ "Земельно-кадастровий центр" було укладено договір № 210 на виготовлення технічної документації.

За наведених обставин, позивач додатково наголошує на тому, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В судових засіданнях Рівненського апеляційного господарського суду представники позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця вказують, що з доводами апелянта не погоджуються, вважають їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. Також зазначають, що жодних документів від відповідача чи міської ради про укладення договору оренди земельної ділянки не надходило. З огляду на зазначене, просять суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Прокурор підтримав позицію позивача. Зазначив, що рішення господарського суду Вінницької області від 24.09.2013 р. у справі №902/262/13-г є цілком законним та обгрунтованим, а тому просить дане рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Зауважив, що у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яка знаходиться під кіоском.

В судовому засіданні 25.11.2013р. представник Виробничо-комерційного підприємства ТОВ Фірма "Сова" ЛТД Васкевич Р.І. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, у повному обсязі та надав пояснення на обгрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 24.09.2013р. у справі №902/262/13-г є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а тому просить апеляційну скаргу - задовольнити.

На запитання головуючого судді пояснив, що у нього відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яка знаходиться під кіоском.

Представник скаржника (ТОВ Фірма "Сова" ЛТД) в судове засідання 09.12.2013р. не з'явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду даної справи на іншу дату у зв'язку із погіршенням стану здоров'я .

Судова колегія суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що подане відповідачем клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року).

Поряд з тим, як вбачається зі змісту поданого клопотання, відповідачем не підтверджено жодними належними доказами у справі факт направлення юрисконсульта товариства на стаціонарне лікування.

Враховуючи викладене, а також своєчасне повідомлення відповідача про проведення судового засідання, що підтверджується реєстром Рівненського апеляційного господарського суду на відправку рекомендованої кореспонденції від 27.11.2013 р. (а.с. 229), суд апеляційної інстанції вважає, що у останнього була можливість належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні.

Окрім того, ухвалою суду апеляційної інстанції від 25.11.2013р. у даній справі не було визнано явку представника відповідача в судове засідання обов'язковою.

Таким чином, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що у відповідності зі ст. 75 ГПК України апеляційна скарга підлягає розгляду за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника однієї із сторін та прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, що 01.09.2002 року між будинком офіцерів ВПС ЗС України (орендодавець) та виробничо-комерційним підприємством товариством з обмеженою відповідальністю "Сова ЛТД" укладено договір № 33, згідно з п. 1.1 якого орендодавець здав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 101,00 м. кв. (а.с. 147-149).

Згідно з п. 1.2 вказаного договору підвальне приміщення № 7 будинку офіцерів ВПС ЗС України м. Вінниця, пл. Перемоги, 1, 12 кв.м. - територія парку, що знаходиться на балансі будинку офіцерів ВПС ЗС України, вартість якого визначена відповідно до експертного висновку про оцінку майна (додаток № 3) і становить 52 787,00 грн.

У п. 2.1 сторони погодили, що момент користування орендованим майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного майна (додаток № 2).

За умовами п. 2.2 договору передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Названі в п. 1.1 приміщення орендодавець передає орендарю для кафе, торгівельний кіоск (п. 2.3).

Даний договір діє з 01 вересня 2002 року по 01 вересня 2007 року строком на п'ять років (п. 10.1).

03.03.2006 року між начальником будинку офіцерів ВПС ЗС України та начальником квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця підписано акт приймання (передачі) будівлі, споруди та території військового містечка № 63, згідно якого приміщення Будинку офіцерів ВПС ЗС України № 1 та трансформаторна підстанція № 14 військового містечка № 25 передані на баланс квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця (а.с. 162).

Відповідно до акту прийняття-передачі основних засобів, КЕВ м. Вінниці передано об'єкт, що знаходиться у в/м № 25 - майданчик підсипаний щебнем загальною площею 15,94 м.кв. (а.с. 12).

Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2010 року між ВКП ТОВ "Сова ЛТД" (сторона-1) та ПП Балдинюком Дмитром Анатолійовичем укладено договір про спільну діяльність, предметом якого є зобов'язання сторони-1 передати для здійснення торгівельної діяльності МАФ 14 кв.м. за адресою: м. Вінниця, пл. Перемоги, 1 та зобов'язання сторони-2 безкоштовно забезпечувати товаром (зоотовари) сторону-1 у кількості згідно окремої домовленості (а.с. 39-40).

29.10.2010 року між квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця (орендодавець) та виробничо-комерційним підприємством товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Сова ЛТД" (орендар) укладено договір оренди № 4/2010, за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові підвальні приміщення площею 101,0 кв.м. в будівлі № 1 в/м № 25 (далі - майно), що знаходиться на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця, розташоване за адресою: м. Вінниця, пл. Перемоги, № 1, вартість якого визначена на 30.04.2010 року за незалежною оцінкою та становить згідно акту оцінки 231694,00 грн. (а.с. 152-160).

Цей договір укладено строком на 2 місяці, що діє з 29 жовтня 2010 року до 30 грудня 2010 року включно (п. 10.1).

31.12.2010 року між квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця та виробничо-комерційним підприємством товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Сова ЛТД" укладено додатковий договір № 1 до договору оренди № 4/2010 від 29.10.2010 року, яким сторони узгодили пункт 10.1 викласти в такій редакції: даний договір діє з моменту підписання до 30 грудня 2012 року (а.с. 161).

Отже предметом договору оренди № 4/2010 від 29.10.2010р., спірний майданчик на якому розміщено МАФ відповідача не був.

Як свідчать матеріали справи, директор виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сова ЛТД" листом за вх. № 2549 від 13.09.2011 року звернувся до начальника КЕВ м. Вінниці, відповідно до якого просив укласти з ним договір на оренду площадки у дворі будинку офіцерів площею 12,8 кв.м. для встановлення на ній кіоску (а.с. 163).

Згідно письмових пояснень квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця, договір не було укладено, оскільки на момент звернення майданчик не перебував на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця, а також у зв'язку з тим, що у ВКП ТОВ фірма "Сова-ЛТД" існувала заборгованість перед квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця, що виникла у зв'язку з порушенням умов договору оренди № 4/2010 від 29.10.2010 року (а.с. 145-146).

Листом № 4070 від 30.12.2011 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця повідомив директора виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сова ЛТД" про те, що в порушення умов чинного законодавства самовільно без будь-яких договірних зобов'язань використовується тех. майданчик площею 13 м.кв., за адресою: м. Вінниця, пл. Перемоги,1, ТОВ "Сова ЛТД".

Враховуючи викладене, КЕВ м. Вінниця просить відповідача протягом десяти днів з моменту отримання даного листа звільнити займане приміщення та передати його згідно акту прийому-передачі КЕВ м. Вінниця в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду (а.с. 164).

Відповідно до акту огляду технічного майданчика площею 15,94 кв.м. за адресою : м. Вінниця, пл. Перемоги № 1, військове містечко № 25, що перебуває на балансі КЕВ м. Вінниця, від 29.08.2012 р. встановлено, що на вказаному майданчику встановлено металевий кіоск, в якому здійснюється торгівля непродовольчими товарами (зоотовари). При огляді було надано свідоцтво про сплату єдиного податку, видане ФОП Балдинюку Д.А., термін дії якого - 2011 рік. Жодні дозвільні документи чи договір оренди не були надані та оплата за фактичне користування майном не проводиться. Таким чином, за висновком комісії було виявлено самовільний захват технічного майданчика площею 15,94 кв.м. у парку 60 будинку офіцерів (а.с. 14).

Аналогічні обставини були встановлені і актом огляду зазначеного вище майданчика від 18.12.2012 року та актом від 01.03.2013 року, затвердженим т.в.о. начальника КЕВ м. Вінниці (а.с. 15, 58).

Наявною в матеріалах справи інформацією щодо наявності земель державної власності, які перебувають у користуванні КЕВ м. Вінниці, підтверджується той факт, що станом на 01.01.2010 року в користуванні гарнізонного будинку офіцерів знаходиться земельна ділянка загальною площею 1,25 га (а.с. 61-64).

Згідно довідки т.в.о. начальника КЕВ м. Вінниці за вих.. № 1126 від 15.04.2013 р. вбачається, що станом на 01.04.2013 р. тех.. майданчик інв. № 2 за адресою: м. Вінниця, пл.. Перемоги, 1 військового містечка № 25 знаходиться на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця, який являється структурною одиницею Міністерства оборони України (а.с. 65).

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка від 05.09.2013 р., направлена відповідачем позивачу-2, відповідно до якої станом на 01.09.2013 року мала архітектурна форма (МАФ) за адресою: м. Вінниця, пл. Перемоги,1, знаходиться на балансі товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сова ЛТД" (а.с. 178).

Таким чином, вказаним підтверджується той факт, що відповідач визнає, що на оспорюваному майданчику розташований кіоск, який належить товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Сова ЛТД".

10.09.2013 року 60 Будинком офіцерів представнику Міністерства оборони України надано письмову відповідь на запит від 10.09.2013 року, згідно якої в період з 2007 року по теперішній час майданчик № 2 площею 15,24 м.кв., який розташований на території парку 60 Будинку офіцерів (на якому розташовано металевий кіоск "Зоомагазин") на балансі 60 Будинку офіцерів не перебував. Крім того, договори відносно даного майданчика, які б надавали право ним користуватися іншим суб'єктам господарювання в зазначений період не укладалися (а.с. 177).

Листом начальника управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області від 15.04.2013 р. за № 02-433 повідомлено, що згідно з наявною в управлінні інформацією, в книгах реєстрації державних актів на право приватної власності на землю, в книгах реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку, в книгах реєстрації оренди землі, відсутні відомості реєстрації земельної ділянки в межах Вінницької міської ради по пл.. Перемоги, 1, га за гр.. Балдинюк Д.А. (а.с. 73).

У письмовому поясненні від 15.04.2013 р. за № 1123 (а.с.55-57) позивач пояснив, що, крім того, до позовної заяви додано акт інвентаризації земель Міністерства оборони України на території міста Вінниці, який складено згідно з розпорядженням виконавчого комітету міської Ради народних депутатів від 01.04.1993 року № 293Р.

В даному акті зазначено, що для інвентаризації земель використано матеріали що надають та посвідчують право на землю, зокрема, рішення Вінницької обласної ради № 116-024 від 28.12.1948 року а саме: рішення Вінницького облвиконкому № 116-024 від 28.12.1948 року; розпорядження виконавчого комітету міської Ради народних депутатів від 01.04.1993 року № 293Р. При цьому, рішенням Вінницького облвиконкому № 116-024 від 28.12.1948 року, здійснено встановлення меж землекористування.

В пунктах 2.1 та 2.6. акту інвентаризації (який здійснено на виконання розпорядження виконавчого комітету міської Ради народних депутатів від 01.04.1993 року № 293Р, зазначено, що на час проведення інвентаризації в користуванні гарнізонного будинку офіцерів знаходилась земельна ділянка площею 1,25 га.

Крім того, з наданих позивачем документів 09.12.2013 р. на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 25.11.2013 р., апеляційним господарським судом встановлено наступне:

- Наказом начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління № 9 від 13.02.2006 р. створено комісію по прийому на баланс КЕВ (КЕЧ районів) нерухомого майна бюджетних військових частин, організацій та установ (а.с. 234);

- згідно з Актом № 63 від 03.03.2006 р. приймання (передачі) будівлі, споруди та території військового містечка до складу об'єкта передачі належить Будинок офіцерів № 1 Повітряних Сил Збройних Сил України, трансформаторна підстанція № 14 військового містечка № 25 (а.с. 235);

- рішенням виконкому Вінницької обласної ради депутатів працюючих № 116-024 від 28.12.1948 р. уточнено межі землекорситування Міністерства Збройних Сил в м. Вінниця (а.с. 236).

Відповідно до ст. 14 Закону України "про Збройні Сили України", земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Згідно з ч. 3 ст. 326 Цивільного кодексу України, управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Як свідчать встановлені у даній справі обставини, власником орендованого майна є Держава в особі Міністерства оборони України, а балансоутримувачем є квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).

Власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).

Як було встановлено вище, між відповідачем та позивачем - 2 існували договірні правовідносини на підставі укладення договору оренди, які припинилися із закінченням строку дії вказаного договору - 01.09.2007 р.

В силу дії ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Так, за договором найму наймодавець здійснює передачу майна наймачеві у користування. При цьому слід зазначити, що наймачеві також, як правило, передається і право володіння орендованим майном, оскільки він отримує можливість не тільки вилучати корисні властивості майна, але і мати його, бути його титульним (правомірним) володільцем.

Частиною 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, у якій унормовано захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, відповідно до наведеної норми, право власності підлягає захисту тоді, коли воно порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Відповідно до цієї статті, власник або особа, яка має речове право на чуже майно - титульний володілець (ст.396 ЦК України), у цьому випадку має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном (негаторний позов).

Крім того, досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, очевидним є те, що у відповідача відсутні будь-які інші дозвільні документи чи новий договір оренди щодо користування спірним нерухомим майном. Вказані документи не були надані скаржником ні на момент розгляду справи в суді першої інстанції, ні на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції. При цьому, наведені факти підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями актів огляду технічного майданчика. В той же час, оплата за фактичне користування майном відповідачем не проводилася.

Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище положення діючого законодавства, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог обґрунтованим та таким, що узгоджується з нормами закону та наявними в матеріалах справи доказами. Як вірно зауважив суд першої інстанції, на момент виникнення спірних правовідносин відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження факту наявності права користування спірним нерухомим майном, що свідчить про самовільне захоплення технічного майданчика у парку 60 будинку офіцерів. Таким чином, в силу встановлених обставин у даній справі, судом апеляційної інстанції не вбачається правових підстав для для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст.. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

З огляду на вказане, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в порядку статті 104 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Вінницької області від 24.09.2013 р. у справі №902/262/13-г слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Виробничо-комерційного підприємства ТОВ Фірма "Сова" ЛТД - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 24.09.2013р. у справі №902/262/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Виробничо-комерційного підприємства ТОВ Фірма "Сова" ЛТД - без задоволення.

2. Справу № 902/262/13-г надіслати господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.