Постанова № 35956955, 10.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2013 року Справа № 912/747/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дмитренко А.К. - доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.

при секретарі: Лазаренко П.М.

s="fs278">Представники сторін у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Єврощебінь" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2013 року у справі № 912/747/13

за позовом приватного акціонерного товариства "Украгровибухпром", м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Єврощебінь", м. Новоукраїнка Кіровоградської області

про стягнення 95926 грн. 09 коп.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2013 року (суддя Коротченко Л.С.) з товариства з обмеженою відповідальністю "Єврощебінь" на користь приватного акціонерного товариства "Украгровибухпром" стягнуто 93505 грн. 20 коп. основного боргу, 2305 грн. 61 коп. річних, а також 1916 грн. 22 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду товариство з обмеженою відповідальністю "Єврощебінь" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу приватне акціонерне товариство "Украгровибухпром" просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

10.12.2013 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від приватного акціонерного товариства "Украгровибухпром" надійшла телеграма про розгляд справи без участі його уповноваженого представника за наявними в матеріалах справи документами.

10.12.2013 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Єврощебінь" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника у зв’язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:ONT>

/FONT>

Предметом позову приватного акціонерного товариства "Украгровибухпром" є стягнення 93505 грн. 20 коп. боргу та 2497 грн. 54 коп. річних (з урахуванням уточнення позовних вимог) за договором підряду на проведення вибухових робіт від 24.02.2012 року №112, укладеним між позивачем та відповідачем.

В якості доказів виникнення вказаного боргу позивач посилається на акт (ф.25) від 12.05.2012 року № 33 на суму 123984 грн.

lass="fs264">Господарський суд визнав доведеним факт виконання позивачем вибухових робіт саме за договором № 112 та частково задовольнив позовні вимоги.

Однак задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції помилково виходив з того, що виконання позивачем обумовлених договором №112 підрядних робіт підтверджено актом (ф.25) на вибухові роботи від 12.05.2012 року № 33 на суму 123984 грн. і залишок з цієї суми (93505 грн. 20 коп.) несплачений відповідачем у визначені цим договором строки.

Як свідчать матеріали справи, існують два підписані договори підряду, копії яких наявні у справі, а оригінали надавалися для огляду апеляційному господарському суду:

- договір підряду на проведення вибухових робіт від 24.02.2012 року № 112, укладений між приватним підприємством "Украгровибухпром" (підрядник) і товариством з обмеженою відповідальністю "Єврощебінь" (замовник) (т.1, а.с. 9-15).

- договір підряду на проведення вибухових робіт від 24.02.2012 року № 8/112, укладений між приватним підприємством "Украгровибухпром" (підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Єврощебінь" (замовник) (т.1, а.с. 45-51).

Договори №8/112 та №112 відмінні умовами щодо предмету договору та порядку проведення розрахунків, а саме пунктами 1.4., 5.4.

Відповідно договору №112 замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) приймає на себе зобов'язання по виконанню комплексу організаційних і технічних засобів, пов'язаних з підготовкою та проведенням вибухів: складання технічної документації на масовий вибух; доставка вибухових матеріалів до місця роботи; охорона вибухових матеріалів при транспортуванні та заряджених блоків; вибухові роботи та розробка негабаритного каменю до встановлених розмірів та проценту виходу (розмір негабаритних каменів після основного вибуху встановлюється більше 0,8x0,8x0,8 метрів в найбільшому ребрі. Вихід негабаритних каменів не повинен перевищувати 10% від об'єму вибухових робіт) (пункти 1.4, 2.7 договору №112).

Пунктом 5.4. договору №112 встановлено, що розрахунки за цим договором здійснюються в наступному порядку: а) 60% вартості робіт з урахуванням положень п.5.1 даного договору - попередня оплата на підставі виставленого рахунку-фактури, яку замовник зобов'язаний сплатити за 5 банківських днів до виконання ВР б) 40% вартості робіт з урахуванням положень п.5.1. даного договору - на протязі 10 банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 5.1. договору №112 передбачено, що вартість та витрати по виконанню робіт визначаються сторонами із розрахунку за 1 (один) кубічний метр в твердому тілі, які оформлюються протоколами погодження ціни по кожному вибуху та становлять невід'ємну частину даного договору.

У пункті 2.4 договору №112 вказано, що вибухові роботи на об'єкті виконуються підрядником згідно графіку проведення вибухових робіт, який погоджується обома сторонами, скріплюється підписами та печатками сторін.

У договорі № 8/112 пункти 1.4 і 5.4 викладені в наступній редакції:

" 1.4. В комплекс робіт, які виконуються підрядником, входять:

- доставка вибухових матеріалів до місця роботи;

- охорона вибухових матеріалів при транспортуванні та заряджених блоків;

- вибухові роботи та розробка негабаритного каменю до встановлених розмірів та проценту виходу, передбаченого у пункті 2.7 даного договору.

5.4. Розрахунки за даним договором здійснюються в наступному порядку:

а) 60% вартості робіт з врахуванням положень п.5.1 та п.2.4 даного договору на протязі 5 банківських днів до виконання ВР;

б) 40% вартості робіт на протязі 10 банківських днів після підписання акту виконаних робіт".

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності з ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

За приписами ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу ч. 1, 3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. T>

Частиною 4 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Відповідно ч.8 ст.181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

В силу ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч.1 ст.843 Цивільного кодексу України).

Як вказувалось вище, відповідно пункту 5.1 договору №112 вартість та витрати по виконанню вибухових робіт визначаються сторонами із розрахунку за 1 (один) кубічний метр в твердому тілі, які оформлюються протоколами погодження ціни по кожному вибуху окремо та становлять невід'ємну частину даного договору.

Позивачем на вимогу апеляційного господарського суду (ухвала від 17.09.2013 року) не надано до договору №112 ні протоколу погодження ціни по кожному вибуху, ні графіка проведення вибухових робіт, які вказані в актах, в тому числі акті (ф.25) від 12.05.2012 року №33 на суму 123984 грн.

Таким чином, вказані протоколи погодження ціни до договору №112 сторонами не складалися та не підписувалися, тобто ціна договору (істотна умова) не узгоджена сторонами.

В силу ч.2 ст. 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Частиною 1 ст.846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються в договорі підряду.

У відповідності із ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Цією ж статтею Цивільного кодексу України визначено поняття терміну. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

s224">Таким чином, строки та графіки виконання робіт за договором №112 позивачем та відповідачем не узгоджувалися.

223">Враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України щодо договору підряду, ціна робіт, строки та графіки виконання робіт є істотними умовами договору підряду. Відсутність таких умов саме в договорі підряду згідно ч.2, 3 ст. 180, ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, ст. 638, ч.1 ст.843, ч. 1 ст.846 Цивільного кодексу України свідчить про неукладеність договору або такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), а відповідно неукладений договір не є підставою виникнення зобов'язань та обов'язків щодо його виконання.

З урахуванням викладеного договір від 24.02.2012 року № 112 не може вважатися доказом у даній справі.

Неузгодженість сторонами істотних умов за договором №112, існування іншого договору №8/112, де основні істотні умови (ціна робіт, строки та графіки виконання робіт) сторонами також неузгоджені, дає підстави стверджувати, що фактично правовідносини між позивачем та відповідачем існували у відповідності зі ст.11 Цивільного кодексу України не на підставі договорів №112 та №8/112, а у спрощений спосіб - на підставі інших юридичних фактів.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором №112 без урахування вищевказаних обставин справи та надання правової оцінки цим запереченням та поясненням відповідача.

Господарський суд безпідставно вважає належним доказом виконання позивачем робіт за договором №112 наданий до суду акт від 12.05.2012 року № 33 на суму 123984 грн., посилаючись на те, що він складений саме за встановленою договором формою № 25, містить підписи та печатки обох сторін.

Акт виконаних робіт (ф.25) від 12.05.2012 року № 33 на суму 123984 грн., копія якого додана до позовної заяви та на який посилається позивач (т.1, а.с. 16), ніяким чином не стосується ні договору №112 (наявний у позивача), ні договору №8/112 (наявний у відповідача), та взагалі не може бути доказом з наступних підстав.

Із позовної заяви вбачається, що вибухові роботи, які виконувалися позивачем, не підпадають під умови договору №112, оскільки в акті виконаних робіт (ф.25) від 12.05.2012 року № 33 на суму 123984 грн., не міститься посилання на договір №112, на підставі якого вони надавалися, відсутні його номер та дата.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У статті 34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частин 1,2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинний документ повинен відповідати вимогам такого документу, встановленим законом, лише в цьому випадку він має силу первинного документу та є доказом здійснення господарської операції.

Відтак підставою виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків є підписання сторонами первинного документу, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку.

Доданий позивачем до справи акт виконаних робіт (ф.25) від 12.05.2012 року № 33 не відповідає вимогам, встановленим для первинного документу Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема не визначає посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, що вказує на те, що даний акт не може бути достатнім доказом обґрунтованості вимог позивача.

На виконання ухвали господарського суду від 18.06.2013 року відповідачем 05.07.2013 року подано належні докази здійснення ним оплат на рахунок позивача в період з 24.02.2012 року по 11.07.2013 року, а саме: банківська виписка за 21.03.2012 року, що підтверджує здійснення відповідачем попередньої оплати за вибухові роботи в сумі 146000 грн. (т.1, а.с. 65); банківська виписка за 09.04.2012 року, що підтверджує здійснення відповідачем попередньої оплати за вибухові роботи в сумі 60000 грн. (т.1, а.с. 66); банківська виписка за 07.05.2012 року, що підтверджує здійснення відповідачем попередньої оплати за вибухові роботи в сумі 105000 грн. (т.1, а.с. 67); банківська виписка за 11.05.2012 року, що підтверджує здійснення відповідачем попередньої оплати за вибухові роботи в сумі 25000 грн. (т.1, а.с. 68), платіжні доручення від 21.03.2012 року № 354 (т.1, а.с. 75), від 09.04.2012 року №416 (т.1, а.с. 76), від 07.05.2012 року №503 (т.1, а.с. 77), від 11.05.2012 року № 524 (т.1, а.с. 78).Всього товариством з обмеженою відповідальністю "Єврощебінь" сплачено позивачеві 336000 грн.

Як вбачається з вищеперелічених платіжних документів ці платежі, згідно їх призначення, проведені як попередня оплата за вибухові роботи поза межами наявних в матеріалах справи договорів підряду на проведення вибухових робіт від 24.02.2012 року №112 (копія якого надана позивачем), від 24.02.2012 року №8/112 (копія якого надана відповідачем).

Таким чином, відповідачем самостійно, на умовах попередньої оплати, було здійснено попередню оплату позивачу загальною сумою 336000 грн. за вибухові роботи поза умовами як договору №112, так і договору №8/112, тоді як за актами (ф.25) від 10.04.2012 року № 424; від 12.05.2012 року № 33 виконано вибухових робіт всього на суму 166924 грн. 80 коп. Сума надмірно сплачених позивачу коштів, тобто сума заборгованості приватного акціонерного товариства "Украгровибухпром" перед відповідачем взагалі складає 169075 грн. 20 коп. (336000 - 166924 грн. 80 коп.), про повернення якої відповідачем пред'явлена відповідна вимога, а саме: 27.06.2012 року відповідачем надіслано позивачеві вимогу про повернення надмірно сплачених коштів (лист-вимога від 27.06.2012 року №127), в якій наявні посилання на акти (ф.25) від 10.04.2012 року № 424; від 12.05.2012 року № 33 як на окремі документи (т.1, а.с. 79-80).

Таким чином, лист-вимога від 27.06.2012 року №127, який отримано позивачем 04.07.2012 року, є підтвердженням того, що вказані акти не є доказами виконання вибухових робіт за договором №112.

Господарськом судом при прийнятті рішення вказані доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Єврощебінь" не враховано та не надано їм належної оцінки.

Акт звірки взаємних розрахунків від 01.05.2013 року, на який посилається приватне акціонерне товариство "Украгровибухпром", підписаний позивачем в односторонньому порядку і не містить посилання на договір № 112. Між тим згаданий акт прийнятий судом першої інстанції в якості належного доказу наявності заборгованості за договором № 112.

До того ж акт звірки не є належним та допустимим доказом у справі про стягнення боргу, оскільки акт звірки бухгалтерії не являється первинним документом, а є тільки документом, згідно якого бухгалтерія підприємства звіряє бухгалтерський облік, а наявність чи відсутність зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договорами, накладними, рахунками тощо.

Посилання позивача на акти (ф.25) на вибухові роботи від 27.03.2012 року №26 на суму 262580 грн. 40 коп., від 10.04.2012 року № 424 на суму 42 940 грн. 80 коп., від 12.05.2012 року № 33 на суму 123 984 грн., (т.1, а.с. 16,32,33) не можуть бути доказами обгрунтованості вимог позивача про стягнення боргу за договором №112 виходячи з наступного:

- ці акти неналежним чином оформлені, оскільки не відповідають вимогам, встановленим для оформлення первинного документу відповідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема в них не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції;

- акти взагалі не містять посилань на договір №112;

- зміст господарської операції, вказаної в актах, - «вибухові роботи», не співпадає зі змістом господарської операції за договором №112, де згідно з п.1.4, п.2.7. визначено комплекс робіт: складання технічної документації на масовий вибух, доставка вибухових матеріалав до місця роботи, охорона вибухових матеріалів при транспортуванні та заряджених блоків, вибухові роботи та розробка негабаритного каменю до встановлених розмірів та проценту виходу (розмір негабариттних каменів (встановлено більше 0,8x0,8x0,8 метрів і найбільшому ребрі, вихід негабаритних каменів не повинен перевищувати 10% від об'єму вибухових робіт).

Наведені обставини не були враховані господарським судом при прийнятті рішення.

В силу ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В рішенні судом першої інстанції зазначено, що "виконання позивачем вибухових робіт саме від 27.03.2012 року підтверджується змістом письмової претензії відповідача від 15.08.2012 року № 154, за змістом якої відповідач не заперечує факту виконання таких робіт, вказує лише на неякісність проведених робіт». При цьому місцевий господарський суд вважає, що претензія є належним доказом виконання робіт за договором №112. Однак, як видно з претензії від 15.08.2012 року № 154, відповідач посилається в ній на договір №8, що взагалі не відноситься до предмету спору.

Незважаючи на надані товариством з обмеженою відповідальністю "Єврощебінь" докази в обгрунтування своїх заперечень та спростування заявлених позивачем позовних вимог суд першої інстанції в рішенні вказує про те, що «не приймає до уваги подані відповідачем заперечення, вважає їх необгрунтованими, непослідовними та суперечливими». При цьому господарським судом у рішенні не відображено, в чому полягає необґрунтованість, непослідовність та суперечливість наданих відповідачем заперечень з уточненими поясненнями та доповненнями до них; відсутня оцінка всіх наданих відповідачем доказів та чому вони не прийняті до уваги судом і з яких причин.

Водночас господарським судом прийнято до уваги доводи позивача та надані ним докази.

Статтею 4-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

За змістом статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінка доказів судом має ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Проте, оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням вищезазначених норм чинного законодавства.

Частиною 2 статті 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних судом (огляд та дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження).

Викладення в описовій частині рішенні переважно вимог та обгрунтувань сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням також статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в п.2 постанови пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставини, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.2, абз.2 ч.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Однак, в порушення цих приписів і вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції не встановлені наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування і з якими закон, на який посилається позивач, пов'язує виникнення у нього права на позов, а у відповідача - відповідного встановленого цим законом обов'язку.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими, а висновки, викладені у рішенні, такими, що не відповідають фактичним обставинам і матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Єврощебінь" задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2013 року у справі № 912/747/13 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«У позові відмовити».

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Украгровибухпром", м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Єврощебінь", м. Новоукраїнка Кіровоградської області 960 грн. 03 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, видавши наказ.

Виконання цієї постанови покласти на господарський суд Кіровоградської області.

Головуючий суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя В.І. Крутовських