Постанова № 35956953, 09.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2013 року Справа № 904/6364/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєда І.М. (доповідач),

суддів: Іванова О.Г., Березкіної О.В.

при секретарі: Турбуєвої А.О.

за участю представників:

представник позивача у судове засідання не з'явився;

від відповідача: Халаім А.В. представник, довіреність №2055-О від 06.09.2011р.

розглянувши відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2013 року у справі №904/6364/13

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, м.Миколаїв

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м.Дніпропетровськ

про стягнення 799,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (надалі - управління, позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (надалі - відповідач, банк) безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 799,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 05/01/10-15 від 05.01.2010 року (чинного на момент виникнення спору) про зарахування і виплату пенсій та грошової допомоги через Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" у частині щодо повернення пенсії Авраменка Миколи Євгеновича, не використаної за призначенням у зв'язку зі смертю пенсіонера.

У якості правового обґрунтування позовних вимог позивач посилається, окрім іншого, на статті 526, 629, 1212 Цивільного кодексу України та на умови зазначеного договору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2013р. у справі №904/6364/13 (суддя Колісник І.І.) в задоволення позову відмовлено в повному обсязі. Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем були виконані умови параграфу 4 статті 8 договору № 05/01/10-15 від 05.01.2010 року, пункту 13 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, пункту 22.9 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та перераховано позивачу залишок коштів на рахунку отримувача пенсії у межах одного операційного дня після отримання відомостей про його смерть. Посилання позивача на частину 1 статті 1212 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як позивач здійснював операції із спірними грошовими коштами на підставі цивільного договору між сторонами та відповідно до вимог чинного законодавства. Після отримання вимоги позивача відповідач у передбачений договором строк повернув кошти, які знаходились на рахунку одержувача. Порушень умов договору чи актів цивільного законодавства допущено не було. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що кошти у сумі 800,00 грн., які були зняті з рахунку одержувача до отримання вимоги позивача про повернення пенсії, також не є власністю відповідача і він не несе обов'язку щодо їх повернення позивачу за власний рахунок.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2013 року у справі №904/6364/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог у апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва вказує, що оскаржуване судове рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права. Так, на твердження апелянта відповідач не належним чином виконав умови договору № 05/01/10-15 від 05.01.2010р., а саме порушив п. 2 ст. 3, п. 4 ст. 8 вказаного договору, відповідно до якого суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця наступного за місяцем його смерті Банк повертає відповідно органам Фонду, за їх письмовим розпорядженням, не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.

Публічне акціонерне товариства комерційний банк "Приватбанк" у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України №22 від 21.01.2004р.) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 вищезазначеної Інструкції. Окрім того, банк не має права на суму коштів, що знаходяться на рахунку фізичної особи, та не є набувачем спірних коштів, а лише дії по обслуговуванню рахунка клієнта, а обов'язок банку здійснити дії щодо особового рахунку клієнта (в тому числі списати кошти з особового рахунку клієнта) виникає лише у визначених законодавством випадках. Вважає, що позовні вимоги про спонукання банку до виконання цивільного обов'язку мають бути підтверджені доказами існування рішення щодо володільця рахунку, порушення банком прав позивача невиконанням цього рішення, із зазначенням матеріально - правових підстав для здійснення банком на користь позивача дій щодо особового рахунку клієнта, як цивільного обов'язку банку, що виник на час звернення позивача до суду з відповідним позовом. Просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2013р. у справі №904/6364/13 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва участі уповноваженого представника у судовому засіданні апеляційного господарського суду не забезпечило.

Враховуючи на наявні в матеріалах справи докази про повідомлення позивача про час і місце розгляду справи апеляційним судом в судовому засіданні 09.12.2013р. та клопотання позивача у апеляційній скарзі про розгляд справи за участі його повноважного представника, судова колегія вважає за можливе розглянути справу, в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.12.2013р. під час розгляду справи апеляційною інстанцією представник відповідача заперечував на задоволені апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 09.12.2013р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як встановлено із матеріалів справи, 05 січня 2010 року між Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" в особі Миколаївського РУ ПАТ КБ "Приватбанк" укладений договір № 05/01/2010 (далі - Договір), відповідно до параграфу 1 статті 1 якого Банк виконує функції виплати пенсій та грошової допомоги, передбачені Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки в установах банку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596 (з наступними змінами) (надалі - Порядок).

Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва перерахувало на рахунок відповідача 13830789,99 грн., з яких 838,00 грн. - для зарахування на поточний рахунок Авраменка М.Є. пенсії за квітень 2012 року.

Зазначені кошти були зараховані Банком на рахунок Авраменка М.Є. 05.04.2012 року.

Відповідно до параграфу 2 статті 3 Договору Банк, зобов'язується забезпечити зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки одержувачів не пізніше наступного операційного дня після надходження коштів від органів Фонду.

Листом від 21.04.2012 року № 961/04.03-15, відповідно до гл. 5р. ІІІ п.16 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2003р. №140/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 за №3307/5 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 28.12.2010 за №1371/18666), міський відділ реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції надав позивачу відомості про громадян, які померли за період з 11.04.2012 року до 20.04.2012 року для припинення виплат пенсій померлим пенсіонерам. Згідно наданим відомостям Авраменко Микола Євгенович помер 30 березня 2012 року (а.с. 17-18).

Листом № 5648/05 від 30.05.2012 р. позивач звернувся до відповідача з повідомленням про факт смерті Авраменка М.Є. та з проханням повернути нараховану пенсію у сумі 838,00 грн. (а.с. 13).

Відповідно до пункту 13 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1596 від 30.08.1999 року (із змінами і доповненнями), у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення. Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду та соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача.

Зазначена правова норма кореспондується з параграфом 2 статті 8 Договору, яким передбачено, що суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача до місяця його смерті включно, разом з відсотками є його спадщиною і розподіляються відповідно до чинного законодавства.

Як встановлено вище, кошти у сумі 838,58 грн. були зараховані Банком на картковий рахунок Авраменка М.Є. 05.04.2012 року, однак станом на 30.05.2012 року на поточному рахунку Авраменка М.Є. сума коштів складала 38,58 грн. із загальної суми коштів, які обліковувалися на рахунку до цього часу, оскільки ці кошти отримувались із використанням банкоматів особами, які володіли банківською карткою, що підтверджується випискою з рахунку клієнта за період з 01.03.2012 року до 28.08.2013 року (а.с. 27-28).

Листом № 30.1.0.0/2-20120601/47 від 01.06.2012 року відповідач повідомив про повернення коштів у межах наявного залишку на поточному рахунку Авраменка М.Є. у сумі 38,58 грн. (а.с. 14), а решту вимог позивача у добровільному порядку не виконав.

Як правильно встановив місцевий господарський суд, причиною виникнення спору є відмова відповідача повернути на вимогу позивача залишок зайво перерахованих ним коштів (пенсії) у сумі 799,42 грн. на користь Авраменка М.Є., який помер 30.03.2012 року.

Встановлені обставини свідчать, що спірні правовідносини виникли між трьома особами, а саме: між Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, та особою, яка є одержувачем страхових виплат - пенсії (Авраменко М.Є.), та банківською установою, яка знаходиться у договірних відносинах, із обома цими особами, тому мають регулюватися як законодавством у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, так і цивільним законодавством та законодавством про банківську діяльність, яке було чинним на момент перерахування спірної суми коштів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку у банку на умовах, погоджених сторонами.

Статтею 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено, зокрема, що банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, право на аліменти, пенсію, допомогу або на інші виплати встановлені законом (ст. 1219 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1227 Цивільного кодексу України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Беручи до уваги викладене, Дніпропетровський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності будь - якого порушення прав позивача, оскільки вимоги стосуються майна (коштів), яке не належить відповідачу, а лише обліковувалось на рахунку, що належить Авраменко М.Є., а після його смерті - його спадкоємцям, тому банк є неналежним відповідачем у справі.

Отже, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такими, що спростовуються висновками місцевого господарського суду, та спрямовані на захист позивачем своїх майнових прав неналежним способом, який порушує майнові права фізичних осіб (їх спадкоємців) на розпорядження грошовими коштами, які перебувають на особових рахунках фізичних осіб, порушує діючий правовий порядок в Україні, тому відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.

Відповідно до ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Беручи до уваги встановлені під час здійснення судового провадження обставини справи, судова колегія вважає прийняте у справі рішення місцевого господарського суду таким, що ухвалено при повному з'ясуванні усіх істотних обставин, що мають значення для даної справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі, але стягненню до Державного бюджету України не підлягають, оскільки позивач у даній справі звільнений від сплати судового збору в силу положень п. 18 ч. ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2013 року у справі №904/6364/13- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2013 року у справі №904/6364/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови підписано - 12.12.2013р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна