Рішення № 35956764, 25.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18581/13 25.11.13Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за первісним позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до дочірнього підприємства "Р" товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія ЛТД"

товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно - Українська Лізингова Компанія"

про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину

Представники сторін:

від позивача: Лозінський І.С. представник за довіреністю № 08.6-186/17143 від 22.08.2013 року;

від відповідача-1: Венгаренко Т.А. - представник за довіреністю б/н від 11.09.2013 року;

від відповідача-2: Білоусов О.А. - арбітражний керуючий, відповідно до посвідчення № 119 від 04.02.2013 року.

за зустрічним позовом дочірнього підприємства "Р" товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія ЛТД"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно - Українська Лізингова Компанія"

публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

про визнання права власності на транспортний засіб МАЗ 544069-320-031, 2007р.

Представники сторін:

від позивача: Венгаренко Т.А. - представник за довіреністю б/н від 11.09.2013 року;

від відповідача-1: Білоусов О.А. - арбітражний керуючий, відповідно до посвідчення № 119 від 04.02.2013 року;

від відповідача-2: Лозінський І.С. представник за довіреністю № 08.6-186/17143 від 22.08.2013 року;

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до дочірнього підприємства "Р" товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія ЛТД" та товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно - Українська Лізингова Компанія" про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.11.2007 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія укладено договір кредиту №600/21-120, за умовами якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 340 640,00 грн., а позичальник зобов'язувався повернути грошові кошти у строк, визначений умовами кредитного договору та сплатити відсотки за користування кредитними коштами на умовах, визначених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між сторонами 02.11.2007 року укладено договір застави майна, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Т.Я.Лаврик та зареєстрований в реєстрі за №6902, предметом якого є транспортний засіб - автомобіль марки МАЗ 54409, 2007 року випуску, колір бежевий, шасі (кузов, рама) №УЗМ54406970000798, реєстраційний номер АА0357ТС.

28.03.2008 року між дочірнім підприємством "Р" товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія ЛТД" та товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Західно - Українська Лізингова Компанія" укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого відповідач-2 зобов'язувався продати транспортний засіб (автомобіль марки МАЗ 54409, 2007 року випуску, колір бежевий, шасі (кузов, рама) №УЗМ54406970000798, реєстраційний номер АА0357ТС), що був переданий в оренду відповідно до договору оперативного лізингу №071019/0Л- 01092 від 19.10.2007 року, а відповідач-1 зобов'язувався придбати транспортний засіб за ціною, визначеною умовами договору купівлі-продажу.

Оскільки, позивач як заставодержатель предмета застави жодних дозволів на укладення договору купівлі-продажу між відповідачем-1 та відповідачем-2 не надавав, тому звернувся в суд для визнання такого договору недійсним та просить суд застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.09.2013 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.10.2013 року.

16.10.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 27.09.2013 року.

21.10.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач 1 подав відзив на позовну заяву на виконання вимог ухвали суду від 27.09.2013 року та зустрічну позовну заяву.

Судом оголошена перерва до 12.11.2013 року.

21.10.2013 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва від дочірнього підприємства "Р" товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія ЛТД", на підставі ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, надійшла зустрічна позовна заява про визнання права власності на транспортний засіб МАЗ 544069-320-031, 2007р.

Свої позовні вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що на підставі договору № 071019/ОЛ-01092 від 19.10.2007 року оперативного лізингу (оренди), укладеного між ТОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія» та дочірнім підприємством «Р» товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія ЛТД», згідно з яким було передано ДП «Р» ТОВ «Будіндустрія, ЛТД» на умовах лізингу автомобіль МАЗ 544069-320-031, придбаний ТОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія» у ТОВ «Укравтокомплект» за договором поставки № 179 від 16.10.2007 року.

28.03.2008 року сторони уклали договір купівлі-продажу, відповідно до п.1.1 якого після закінчення договору № 071019ЮЛ-01092 оперативного лізингу (оренди) від 19.10.2007 року, але не пізніше 19.11.2010 року продавець зобов'язався продати транспортний засіб, що був переданий ним у користування в оренду відповідно до специфікації (додаток №1 до договору №07Ю19/ОЛ-01092 оперативного лізингу (оренди) від 19.10.2007 року), тобто автомобіль МАЗ 544069-320-031, 2007 р.в., колір - бежевий, шасі (кузов) - УЗМ54406970000798, реєстраційний номер АА0357ТС.

ДП «Р» ТОВ «Будіндустрія ЛТД» виконало свої зобов'язання за договором оперативного лізингу (з урахуванням додаткової угоди до договору) у повному обсязі.

ТОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія» взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу від 28.03.2008 року не виконала, документи, що засвідчують право власності на автомобіль (технічний паспорт, накладна, акт приймання-передачі, податкова накладна тощо) не передала.

05.12.2011 року господарським судом м. Києва винесено постанову у справі №44/277-Б про визнання ТОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

У зв'язку з вищезазначеним позивач зазначає, що є добросовісним набувачем транспортного засобу та просить суд визнати за ним право власності на транспортний засіб МАЗ 544069-320-031, 2007 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.10.2013 року порушено провадження у справі та прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву, розгляд справи призначено на 12.11.2013 року.

12.11.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач за первісним позовом (відповідач-2 за зустрічним позовом) подав відзив на зустрічну позовну заяву на виконання вимог ухвали суду від 22.10.2013 року.

В судовому засіданні 12.11.2013 року представник відповідача-1 за зустрічним позовом подав відзив на зустрічну позовну заяву.

Судом оголошено перерву до 25.11.2013 року.

В судовому засіданні 25.11.2013 року представник позивача за первісним позовом підтримав свої позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача-1 за первісним позовом заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача-2 за первісним позовом визнав позовні вимоги.

Представник позивача за зустрічним позовом позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача-1 за зустрічним позовом заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача-2 за зустрічним позовом заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

02.11.2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Західно - Українська Лізингова Компанія" укладено договір кредиту №600/21-120, відповідно до умов якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 340 640,00 грн., а позичальник зобов'язувався повернути грошові кошти у строк, визначений умовами кредитного договору та сплатити відсотки за користування кредитними коштами на умовах, визначених кредитним договором.

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрсоцбанк» (протокол №2 від 27.09.2012 р.), загальними зборами акціонерів 09 березня 2010 року прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви) банку. Банк є правонаступником акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», створеного в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства. Банку належать всі права та обов'язки, все нерухоме майно, які належали акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк».

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між сторонами 02.11.2007 року укладено договір застави майна, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Т.Я.Лаврик та зареєстрований в реєстрі за №6902.

Відповідно до п. 1.1. договору застави, за цим договором заставодавець передає в заставу заставодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту №600/21-120 від 02.11.2007 року наступний транспортний засіб: марки МАЗ 54409 (МАЗ 544069-320-031 згідно договору поставки №179 від 16.10.2007 р.), 2007 року випуску, колір бежевий, шасі (кузов, рама) №УЗМ54406970000798, тип ТЗ - вантажний сідловий тягач, реєстраційний номер АА0357ТС.

Статтею 1 Закону України «Про заставу» передбачено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Після укладення договору застави дані про предмет застави були внесені позивачем до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за №5975280 від 06.11.2007 р., що підтверджується відповідним витягом від 16.09.2013 року.

19.10.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Західно - Українська Лізингова Компанія" та дочірнім підприємством «Р» товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія ЛТД» укладено договір оперативного лізингу (оренди) №071019/0Л-01092.

Відповідно до п.1.1 договору оперативного лізингу, згідно з цього договору лізингодавець надає в користування лізингоодержувачу майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (виробника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п.1.2 договору оперативного лізингу, предметом оперативного лізингу зданим договором є транспортний засіб, надалі за текстом - «предмет лізингу», найменування, строки та умови передачі якого, вартість, тип, марка, модель, індивідуальні ознаки, експлуатаційні характеристики встановлені і погоджені лізингоодержувачем у замовленні і наведені в додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до специфікації (додаток №1 до договору №071019/ОЛ-01092 від 19.10.2007р.) предметом лізингу є МАЗ 544069-320-031, ціна 354 833,33 грн.

28.03.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Західно - Українська Лізингова Компанія" та дочірнім підприємством «Р» товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія ЛТД» укладено договір купівлі продажу.

Відповідно до п.1.1 договору купівлі продажу, після закінчення дії договору №07019/ОЛ-01092 оперативного лізингу оренди від 19 жовтня 2007 року, далі по тексту оренди, але не пізніше 19 листопада 2010 року, продавець зобов'язується продати транспортний засіб, що був переданий ним в користування в оренду, відповідно до специфікації (додаток №1 до договору №071019/ОЛ-01092 оперативного лізингу (оренди) від 19жовтня 2007року, яка є невід'ємною частиною договору оренди та характеристики транспортного засобу (додаток №1 до форвардного контракту та продаж транспортного засобу від 28 березня 2008 р.), яка є невід'ємною частиною контракту, а покупець має право його купити.

Додатком №1 до форвардного контракту та продаж транспортного засобу від 28 березня 2008 року, визначена характеристика транспортного засобу, а саме: марки МАЗ, модель 544069, рік випуску 2007, колір бежевий, шасі (кузов) УЗМ54406970000798, реєстраційний номер АА0357ТС.

Позивач просить визнати договір купівлі продажу від 28.03.2008 року недійсним, оскільки ним як заставодержателем предмета застави жодних дозволів на укладення даного договору не надавалось.

Згідно з ч.2 статті 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.2 статті 17 Закону України «Про заставу» заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Частиною 3 п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 24.12.1999р. №02-5/602 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про заставу», у разі коли предмет застави згідно із законом чи договором перебуває у володінні заставодавця або третьої особи і право застави виключає можливість продати чи передати будь- кому заставлене майно, про те заставодавець протягом дії застави це вчинить, заставодержатель вправі звернутися до господарського суду з позовом про визнання відповідної угоди недійсною.

Аналогічна позиція зазначена у листі Верховного Суду України від 01.07.2012р. «Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за І півріччя 2012 р.».

Так, відповідно до ч. 2 ст. 586 ЦК, ч. 2 ст. 17 Закону України від 2 жовтня 1992 р. N 2654- XII "Про заставу" заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

У зв'язку з цим закон прямо покладає на заставодавця обов'язок запитати згоду заставодержателя на відчуження обтяженого майна, йому кореспондує право заставодержателя на судовий захист шляхом визнання правочину недійсним у разі відчуження майна без його згоди.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 18 листопада 2003 р. №1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. У зв'язку з тим, що спірним договором застави відчуження заставленого майна допускається за згодою заставодержателя, позов заставодержателя про визнання недійсним договору купівлі-продажу заставленого майна, укладеного без його згоди, підлягає задоволенню (постанова Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-64ц12).

Твердження дочірнього підприємства «Р» товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія ЛТД» про те, що він як покупець за договором купівлі продажу від 28.03.2008 року, не був повідомлений про те, що на час укладення договору купівлі-продажу та передачу автомобіля у його власність, даний транспортний засіб перебував у заставі, спростовується п. 1.8 договору оперативного лізингу (оренди) №071019/0Л-01092 від 19.10.2007 року, в якому зазначається: предмет лізингу переданий в заставу ЛОФ АКБ «Укрсоцбанк» (надалі банк) в якості забезпечення виконання зобов'язань лізингодавця за договорами кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем не надавалось жодного дозволу на укладання договору купівлі продажу, тому вимоги позивача щодо визнання недійсним договору купівлі продажу від 28.03.2008 року укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Західно - Українська Лізингова Компанія" та дочірнім підприємством «Р» товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія ЛТД» визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Беручи до уваги те, що договір купівлі продажу від 28.03.2008 року визнаний недійсним, тому суд вважає за можливе застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді двосторонній реституції.

Щодо вимог позивача за зустрічним позовом про визнання права власності на транспортний засіб МАЗ 544069-320-031, 2007р., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Проте, позивач за зустрічним позовом не може вважатись добросовісним набувачем, оскільки на момент укладення оспорюваного правочину він міг знати про наявність обтяжень з боку ПАТ «Укрсоцбанк» на транспортний засіб, що підтверджується п. 1.8 договору оперативного лізингу №07Ю19/ОЛ-ОЮ92 від 19.10.2007 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія» та дочірнім підприємством «Р» товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія ЛТД», в якому зазначено, що предмет лізингу переданий в заставу ЛОФ АКБ «Укрсоцбанк» (надалі - банк) в якості забезпечення виконання зобов'язань лізингодавця за договорами кредиту.

Крім того, відповідно до ч.1 статті 10 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Тобто, у випадку наявності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису про обтяження предмету застави, особа, що придбала це майно у боржника, який не мав права його відчужувати, вважається недобросовісним набувачем.

В матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №41893427 від 16.09.2013р., відповідно до якого, 06.11.2007 року за №5975280 було вчинено запис про приватне обтяження. Згідно з даним записом, обтяжувачем є АКБ «Укрсоцбанк» в особі Львівської обласної філії, підстава обтяження договір застави майна від 02.11.2007 року, об'єкт обтяження транспортний засіб МАЗ 544069-320-031, номер об'єкта: УЗМ54406970000798, номер державної реєстрації АА0357ТС.

Отже, на момент укладення оспорюваного правочину, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було внесено запис про обтяження транспортного засобу.

Так, відповідно до п. 28 Постанови КМУ від 05.07.2004 року за №830 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна» (в редакції, що діяла на момент укладення спірного правочину) передбачено, що фізична чи юридична особа має право на отримання витягу про наявність чи відсутність запису в Реєстрі про обтяження, зміну обтяження, відступлення прав на предмет обтяження. Для цього реєстратору подається відповідна заява.

Згідно з п. 29 Постанови КМУ №830 від 05.07.2004 року у заяві зазначається одна з таких відомостей: - реєстраційні дані предмета обтяження; - для юридичної особи - боржника - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; - для фізичної особи - боржника - прізвище, ім'я та по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер.

Пунктом 33 Постанови КМУ №830 від 05.07.2004 року передбачено, що реєстратор протягом двох робочих днів після реєстрації заяви видає витяг чи приймає рішення про відмову в його видачі із зазначенням причини.

У витягу зазначаються дата реєстрації обтяження рухомого майна, реєстраційний номер запису, відомості про боржника, обтяжувача, реєстратора, відступлення прав на предмет обтяження, опис предмета обтяження, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, розмір основного зобов'язання, строк виконання основного зобов'язання в повному обсязі, підставу виникнення обтяження (п. 34 Постанови КМУ №830 від 05.07.2004 року).

Реєстратор відмовляє у видачі витягу в разі відсутності документа про внесення плати за видачу витягу чи внесення плати не в повному обсязі або відсутності у заяві, наведення не повністю чи з виправленням відомостей, зазначених в пункті 29 цього Порядку (п. 31 Постанови КМУ №830 від 05.07.2004 року).

Тобто, коло осіб, які можуть отримати інформацію з Державного реєстру обтяжень рухомого майна не обмежується тільки боржником та обтяжувачем.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом міг отримати інформацію про наявність або відсутність обтяжень на автомобіль.

Крім того, суд не погоджується з твердженням позивача за зустрічним позовом про те, що за рахунок лізингових платежів та коштів, отриманих від продажу транспортного засобу, товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія» мало виплатити кредитні платежі за кредитним договором, оскільки а ні умовами договору оперативного лізингу, а ні умовами договору купівлі продажу не передбачалося погашення кредиту за рахунок отриманих грошових коштів.

Таким чином, враховуюче вищезазначене вимоги позивача за зустрічним позовом є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі продажу від 28.03.2008 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія» та дочірнім підприємством «Р» товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія ЛТД».

3. Зобов'язати дочірнє підприємство «Р» товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія ЛТД» (69057, м. Запоріжжя, пр.. Леніна, 158, ідентифікаційний код 32372553) повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія» (04176, м. Київ, вул.. Електриків, 26, ідентифікаційний код 31362539) транспортний засіб - автомобіль марки МАЗ, модель 544069, рік випуску 2007, колір бежевий, шасі (кузов) УЗМ54406970000798, реєстраційний номер АА0357ТС.

4. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія» (04176, м. Київ, вул.. Електриків, 26, ідентифікаційний код 31362539) повернути дочірньому підприємству «Р» товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія ЛТД» (69057, м. Запоріжжя, пр.. Леніна, 158, ідентифікаційний код 32372553) 51 096 (п'ятдесят одна тисяча дев'яносто шість) грн.. 00 коп.

5. Стягнути з дочірнього підприємства «Р» товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія ЛТД» (69057, м. Запоріжжя, пр.. Леніна, 158, ідентифікаційний код 32372553) на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) судовий збір в розмірі 2 867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 50 коп.

6. В зустрічному позові відмовити повністю.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 12.12.2013 року.

Суддя С.М.Мудрий