Постанова № 35954502, 09.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2013 р. Справа№ 910/4872/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Шевчук Д.Б. (довіреність №123 від 25.12.2012 р.)

від відповідача - Котенко О.В. (довіреність б/н від 01.08.2013 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесем»

на рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2013 року

у справі №910/4872/13 (суддя Митрохіна А.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі Госпрозрахункового підрозділу «Кленовий лист» філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесем»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта» в особі Госпрозрахункового підрозділу «Кленовий лист» філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесем» про стягнення суми заборгованості за договором про надання послуг з охорони від 09.04.2012 р. №20-12 у розмірі 8778,48 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.10.2013 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про закупівлю послуг з охорони стаціонарної частини магістральних нафтопроводів від 09.04.2012 р. №20-12 у розмірі 8778,48 грн. та 1720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та порушено норми матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити скаргу без задоволення, рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в позові Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі Госпрозрахункового підрозділу «Кленовий лист» філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

09.04.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Укртраснафта» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одесем» (виконавець) було укладено договір про закупівлю послуг з охорони стаціонарної частини магістральних нафтопроводів №20-12.

Відповідно п. 1.1 договору, виконавець зобов'язується у 2012-2013 роках надати послуги з охорони стаціонарної частини магістральних нафтопроводів та забезпечення пропускного режиму на стаціонарному об'єкті, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що найменування послуги: охорона стаціонарної частини магістральних нафтопроводів та забезпечення пропускного режиму на об'єктах Ремонтно будівельного управління філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» ПАТ «Укртранснафта» згідно з дислокацією-розрахунком (додаток № 1, який є невід'ємною частиною цього договору).

Кількість послуг: 3 посту впродовж 24 годин на добу, 365 діб на рік.

Ціна цього договору становить 233892,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 38982,00 грн. (п. 3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником не пізніше 5 банківських днів після підписання сторонами акту надання послуг з охорони щомісячно.

Пунктом 5.5 договору сторони погодили, що об'єкт, що передається під охорону згідно з актом передачі (додаток №2, який є невід'ємною частиною цього договору), повинен відповідати наступним вимогам:

а) територія по периметру об'єкта, що охороняється, у темну пору доби повинна постійно освітлюватися ліхтарями, щоб він був доступним спостереженню нарядом охорони;

б) об'єкт повинен бути обладнаний зв'язком та засобами для гасіння пожежі.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу під охорону: прохідну адміністративно-виробничої бази Ремонтно будівельного управління філії «ПДМН» розташованого за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул., Ярмаркова, 1 та базу виробничого обслуговування РБУ філії «ПДМН» ПАТ «Укртранснафта», розташованого за адресою: м. Кременчук вул. Занасипський шлях, 3, що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін актом прийому-передачі об'єкта під охорону від 09.04.2012 р. (копія міститься в матеріалах справи).

Пунктом 7 вищевказаного акта передбачена передача майна, адміністративних, господарчих та інших приміщень, ключів, матеріальних цінностей під охорону здійснюється на підставі відповідного запису в «Журналі приймання-передачі матеріальних цінностей під охорону», «Журналі приймання-передачі ключів» даний запис засвідчується підписом працівника охорони, що несе службу, та відповідальної особи за здачу об'єкта.

Так, 18.05.2012 р. під охорону відповідачу була передана землерийна машина МВТ-2М, що підтверджується записом у журналі приймання-передачі матеріальних цінностей під охорону (копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 6.3.3. договору відповідач зобов'язаний організувати забезпечити надійну охорону та недоторканість об'єкта, переданого під охорону від крадіжок, пошкоджень, розкрадання, знищення; вживати заходи реагування у випадках надходження сигналів про несанкціоноване проникнення на об'єкт, не допускати проникнення сторонніх осіб на об'єкти.

Позивач стверджує, що 01.10.2012 р. на території бази виробничого обслуговування ним було виявлено відсутність двох повітряних фільтрів з землерийної машини МВТ - 2М, що знаходилася на зберіганні відповідача, а згодом, саме 01.11.2012 р. по факту крадіжки було порушено кримінальну справу.

Відповідно п.7.2.1. договору, відповідач несе матеріальну відповідальність за заподіяні позивачу збитки в результаті, зокрема, крадіжок товарно-матеріальних цінностей, здійснених шляхом злому на об'єктах замків, вікон, вітрин та огорож, іншими способами в результаті незабезпечення належної охорони або внаслідок невиконання Виконавцем встановленого на об'єкті порядку вивозу (винесення) товарно-матеріальних цінностей, а також розкрадань, здійснених шляхом грабежу або при розбійницькому нападі

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач порушив умови договору та не відшкодував позивачу матеріальні збитки у розмірі 7454,16 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Після виявлення відсутності двох повітряних фільтрів 14.11.2012 р. відповідачу було направлено лист, згідно якого позивач зазначив, що вартість вказаних фільтрів становить 21924,00 грн., крім того вказав про необхідність проведення спільної перевірки охороняємого об'єкта.

Однак, як зазначив відповідач йому так і не було надано право на проведення спільної з позивачем перевірки та, відповідно, встановлення розмірів збитків, правоохоронними органами так і не було встановлено чи були наявними дані повітряні фільтри раніше, позивачем також не було дотримано досудового порядку вирішення спорів, порушено також і порядок передачі землерийної машини, крім того, акти прийому виконаних робіт були підписані замовником, від якого так і не надійшло заяви про недоліки у роботі виконавця. Відтак замовник позбавлений права в подальшому посилатися на будь-які недоліки.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до акта огляду землерийної машини МВТ-2М від 29.11.2012 р. жодних пошкоджень ручок та замків відсіку виявлено не було та ознак злому не встановлено, а відтак і підстави для стягнення з відповідача заборгованості - матеріальних збитків є не обґрунтованими.

На спростування доводів відповідача щодо порушення порядку передачі землерийної машини позивач зазначив про те, що п. 7 акта прийому-передачі від 09.04.2013 р. передбачена передача майна, адміністративних, господарчих та інших приміщень, ключів, матеріальних цінностей під охорону здійснюється на підставі відповідного запису в «Журналі приймання-передачі матеріальних цінностей під охорону», «Журналі приймання-передачі ключів», тоді як іншого порядку передачі окремих транспортних засобів, агрегатів, обладнання умовами договору не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України, сторони застосовують заходи досудового регулювання господарського спору за домовленістю між собою, п. 9.1 договору встановлено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються їх вирішувати шляхом взаємних переговорів та консультацій, а у випадку недосягнення згоди - у судовому порядку (п. 9.2 договору).

Враховуючи недосягнення сторонами згоди шляхом переговорів, про що свідчать листи: №1вб-8290 від 14.11.2012 р., №652 від 20.11.2012 р., №692 від 07.12.2012 р. спір був переданий на розгляд до господарського суду.

Підписаний сторонами акт здачі - прийняття наданих послуг від 30.10.2012 р., за твердженням позивача, засвідчив лише факт надання послуг та не звільняє відповідача від обов'язків відшкодування нанесених позивачеві збитків.

Факт крадіжки майна, зокрема, двох повітряних фільтрів з землерийної машини МВТ - 2В встановлений правоохоронними органами, у зв'язку з чим і було порушено кримінальну справу 01.10.2012 р. Першим заступником Прокурора м. Кременчука. А твердження відповідача про неукомплектованість землерийної машини МВТ - 2М повітряними фільтрами безпідставне, адже жодними доказами не підтверджено.

Відповідно до п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. №116, розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до заподіяння майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Зазначений позивачем у листі №1вб-8290 від 14.11.2012 р. розмір збитків - 21924,00 грн. є вартістю викраденого блоку повітряних фільтрів без урахування зносу станом на 01.10.2012 р. Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №770 від 22.02.2013 р. вартість блоку з урахуванням зносу станом на 01.10.2012 р. становить 7454,16 грн.

В своїх поясненнях відповідач зазначив про те, що враховуючи експертний висновок, в комплектацію двигуна землерийної машини повітряний фільтр та фільтр попередньої очистки не входить, а восьмициліндровий двигун BF-8M1015 C, який був переданий експерту для визначення вартості блоку повітряних фільтрів взагалі не комплектується такими.

Колегія суддів оцінює вказані твердження критично, оскільки вони не підтверджуються наявними матеріалами справи. Слід зазначити, що вартість викраденого блоку повітряних фільтрів визначена згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №770 від 22.02.2013 р., скаладеного відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. №116.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 22 ЦК України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 1 ст. 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент винесення рішення судом першої інстанції відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повного та своєчасного відшкодування збитків, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 7454,16 грн.

Факт невиконання відповідачем зобов'язання за договором належним чином доведений, документально обґрунтований, відповідачем не спростований, тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 7454,16 грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Представник позивача за невиконання договірних зобов'язань просить суд стягнути з відповідача 1324,32 грн. штрафу.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

За змістом п. 7.2.1.6 договору, виконавець сплачує замовнику штраф в розмірі 10% місячної суми договору за кожне виявлене порушення, незалежно від того, чи були цим порушенням заподіяні збитки замовнику.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів, перевіривши розгахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу у сумі 1324,32 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесем» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2013 р. у справі №910/4872/13 залишити без змін.

Справу №910/4872/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун