Рішення № 3595235, 13.04.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" квітня 2009 р. Справа № 9/029-09

Господарський суд Київської області в складі судді Євграфової Є.П., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна», м. Київ,

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Реанкор», с. Залізне, Васильківський район,

про стягнення 68964,24 грн., за участю представників:

позивача:Сахацький С.О., довіреність б/н від 13.02.2009р.

відповідача:не з’явились, обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реанкор» (далі –відповідач) про стягнення 68964,24 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки з відстроченням платежу №2703/07 від 27.03.2007 року в порушення умов якого, відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений позивачем товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 68964,24 грн., з врахуванням штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.03.2009 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.03.2009 року.

Відповідач, що належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи ухвалою від 10.03.2009 року, в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали не виконав, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 13.04.2009 року.

В судове засідання 13.04.2009 року відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 30.03.2009 року, не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали не виконав, письмового відзиву не подав.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 13.04.2009 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Реанкор»27.03.2007 року було укладено договір №2703/07, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «Ромстал Україна») зобов’язався поставляти покупцеві (ТОВ «Реанкор») сантехнічні вироби (далі –товар), а покупець зобовязався приймати й своєчасно здійснювати оплату замовленої ним продукції.

Оплата продукції за договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів по безготівковому розрахунку на банківський рахунок постачальника. Формою оплати за договором є оплата з відстроченням платежу. Строк відстрочення платежу з оплати товару складає 30 (тридцять) календарних днів з дати відвантаження товару.

Аналіз умов договору свідчить, що останній є договором поставки, відповідно до умов якого (ст. 117 ЦК України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивачем в період з 08.07.2008 року по 31.07.2008 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 99144,27 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних №РУ-0004905 від 08.07.2008 року, №РУ-0005706 від 31.07.08 року та довіреностями ЯОП №555384 від 08.07.2008 року, ЯКЮ №661098 від 31.07.08 року копії яких знаходяться в матеріалах справи.

За розрахунками позивача відповідач за одержаний товар розрахувався частково у встановлений договором строк сплативши 48798,80 грн.

Отже, відповідачем зобов’язання зі сплати отриманого за договором поставки товару виконані частково. Станом на час звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 50345,47 грн.

Доказів погашення заборгованості за отриманий товар в сумі 50345,47 грн. відповідачем в ході розгляду справи не подано.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В статті 525 вказаного Кодексу зазначено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведені положення законодавства, відповідач є боржником, що прострочив виконання грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу за поставлений товар в сумі 50345,47 грн. є правомірними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором.

На підставі п. 9.2 договору позивач просить стягнути з відповідача за порушення строків проведення платежів пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, що за розрахунком позивача становить 7433,40 грн.

Враховуючи, що поданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства, зокрема нормам, щодо відповідальності за порушення грошових зобов’язань, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що поданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних на суму 929,18 грн. та розрахунок інфляції в сумі 5221,65 грн. відповідає вимогам законодавства та є обґрунтованим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також згідно п. 9.2 договору позивач просить стягнути з відповідача штраф за порушення порядку оплати, визначеного договором в розмірі 10% від неоплаченої суми в розмірі 5034,55 грн.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В силу вимог ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України пеня та штраф є різновидом неустойки, яка в свою чергу є господарською санкцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф та пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності.

Заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 5034,55 грн. штрафу за порушення відповідачем порядку оплати за умови сплати покупцем пені, нарахованої позивачем за порушення строку оплати свідчить про безпідставне намагання позивача застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність одного і того ж виду за одне і теж порушення договірного зобов’язання, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених вимог у вказаній частині, в зв’язку з чим відмовляє в їх задоволенні.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 63929,68 грн.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного, керуючись ст.124 Конституції України, ст. ст. 1, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реанкор» (08606, Київська область, Васильківський район, с. Залізне, вул. Мічуріна, 3, код ЄДРПОУ 32086508) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромстал Україна» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-а, код ЄДРПОУ 32346937) заборгованість в сумі 50345,47 грн. (п’ятдесят тисяч триста сорок п’ять грн. сорок сім коп.), суму інфляції - 5221,65 грн. (п’ять тисяч двісті двадцять одна грн. 00шістдесят п’ять коп.), три відсотки річних –929,18 грн. (дев’ятсот двадцять дев’ять грн. вісімнадцять коп.), пеню в сумі 7433,40 грн. (сім тисяч чотириста тридцять три грн. сорок коп.), витрати по сплаті державного мита –639,30 грн. (шістсот тридцять дев’ять грн. тридцять коп.), 109,39 грн. (сто дев’ять грн. тридцять дев’ять коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Суддя                                         Є.П. Євграфова