Ухвала суду № 35951001, 19.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8614/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

19 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представників позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Гусак О.О. Яворовського Г.Л., Панчука М.Г. Мірошниченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості «Укргазпроект» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості «Укргазпроект» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2012 № 0001112308, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2012 року ПАТ «Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості «Укргазпроект» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в якому просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2012 № 0001112308.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 16.01.2012 по 10.02.2012 співробітниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості «Укргазпроект»з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та, як наслідок, заниження податку на додану вартість в розмірі 555 667 грн. підставою чого стало:

- анулювання свідоцтва ТОВ «Зодчій 1» про реєстрацію платника податку на додану вартість;

- визнання постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2011 у справі № 2а-4789/11/2670 за позовом ДПІ у Святошинському районі м. Києва до ТОВ «Зодчій 1» недійсними установчих (засновницьких) документів ТОВ «Зодчій 1» - засновницький договір (рішення про утворення суб'єкта господарювання), статут ТОВ «Зодчій 1», а також припинення діяльності юридичної особи ТОВ «Зодчій 1»;

- реєстрація ТОВ «Зодчій 1» на підставну особу ОСОБА_8, яка не здійснювала та не мала наміру здійснювати господарську діяльність, під час державної реєстрації ТОВ «Зодчій 1» до державного реєстратора не зверталась, довіреності на вчинення дій від її імені в інтересах товариства не видавала, дозвіл на отримання печаток не отримувала, фінансово-господарської діяльності не здійснювала, не підписувала первинні документи бухгалтерського обліку тощо;

- встановлення висновком спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві від 10.02.2011 № 218, що підписи від імені гр. ОСОБА_8 в наданих на дослідження документах ТОВ «Зодчій 1» виконані іншими, невстановленими особами.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 17.02.2012 № 165/2308/00158592 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2012 № 0001112308, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 555 667 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 138 917 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Приписами пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-приймання робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що 23.04.2010, 07.06.2010 та 05.07.2010 між ТОВ «Зодчій 1» (виконавець) та ПАТ «Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості «Укргазпроект» (замовник) було укладено договори № ЗД.23.04.2010, № ЗД.07.06.10 та № ЗД.05.07.10 (далі - Договори) на виконання відповідних робіт (розробка компоновочних рішень по об'єкту: «Реконструкція ГВС Хомовичі Бібрського ЛВУ УМГ «Львівтрансгаз» (газовимірювання та АСУТП), розробка технічної пропозиції наземного комплексу підземного сховища газу Туз Голу в Туреччині, оформлення, редагування та виготовлення на паперових та електронних носіях Звітів з паспортизації газопроводів Золотоніського ЛВУМГ УМГ «Черкаситрансгаз»).

На підтвердження факту виконання умов вказаних Договорів було складено відповідні акти здачі-приймання виконаних робіт, а також ТОВ «Зодчій 1» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 3 334 000 грн. (в тому числі ПДВ 555 667 грн.).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2011 у справі № 2а-4789/11/2670 за позовом ДПІ у Святошинському районі м. Києва до ТОВ «Зодчій 1», яка набрала законної сили, визнано недійсними установчі (засновницькі) документи ТОВ «Зодчій 1», а саме: засновницький договір (рішення про утворення суб'єкта господарювання), статут ТОВ «Зодчій 1», а також припинено діяльність юридичної особи ТОВ «Зодчій 1».

Як вбачається зі змісту вказаної постанови суду, з письмових пояснень ОСОБА_8 судом встановлено, що про перебування на посаді керівника товариства громадянка не була обізнана, як про здійснення за її підписом підприємницької діяльності. Під час державної реєстрації відповідача до державного реєстратора не зверталась, довіреності на вчинення дій від її імені в інтересах товариства не видавала, дозвіл на отримання печаток не отримувала, фінансово-господарської діяльності не здійснювала, не підписувала первинні документи бухгалтерського обліку тощо.

Крім цього, висновком спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві від 10.02.2011 р. № 218 встановлено, що підписи від імені гр. ОСОБА_8 в наданих на дослідження документах ТОВ «Зодчій 1» виконані іншими, невстановленими особами. Вказана громадянка не являється керівником, засновником або учасником відповідача. Відношення до державної реєстрації та фінансово-господарської діяльності немає, внески до статутного фонду не здійснювала, підписів на фінансово-господарських та звітних документах не ставила.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи протоколу допиту свідка, ОСОБА_8 вказала, що вона ніколи свідомо не виконувала функції директора та засновника ТОВ «Зодчій 1», не набувала права власності на статутний фонд підприємства, ніколи не бачила печатку ТОВ «Зодчій 1».

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 204 ЦКУ).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що договори, укладені між позивачем та ТОВ «Зодчій 1», акти здачі-приймання виконаних робіт та податкові накладні, виписані зазначеним контрагентом, підписані невстановленою особою з боку контрагента, що не мала повноважень на їх підписання, не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи-контрагента, а фіктивність ТОВ «Зодчій 1» визнано в судовому порядку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем робіт та послуг у ТОВ «Зодчій 1», дають йому право на податковий кредит та включення витрат на оплату відповідних робіт та послуг до складу валових витрат підприємства.

Крім цього, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність посилання представника позивача на те, що до ПАТ «Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості «Укргазпроект» повинні бути застосовані штрафні санкції передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а не ПК України, оскільки, до 06 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, були відсутні норми, які б прямо встановлювали необхідність застосування штрафних санкцій за виявлені у 2011 році податкові порушення у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Тому до 06 серпня 2011 року заходи відповідальності, передбачені Податковим кодексом України, могли бути застосовані за порушення, вчинені до набрання ним чинності, лише в тому обсязі, в якому вони не перевищували попередні санкції за ті самі діяння. Так само не могли бути застосовані більші розміри відповідальності, встановлені попереднім нормативним актом. Зазначене пояснюється тим, що застосуванню підлягає той нормативно-правовий акт, який є чинним на момент застосування заходів відповідальності, і якщо таким актом підвищеного розміру санкцій не передбачено, то і не може бути застосовано відповідних санкцій.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Таким чином, висновки податкового органу щодо порушення ПАТ «Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості «Укргазпроект» положень пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» є правомірними, а позовні вимоги ПАТ «Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості «Укргазпроект» - безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості «Укргазпроект» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 21.11.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.