Рішення № 35950314, 03.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16812/13 03.12.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Головатенко Олексій Володимирович

про стягнення 13 341, 44 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Кудлай А.А. за довіреністю б/н від 31.12.2012 р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Головатенко О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Соверен» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - відповідач) про стягнення 13 341, 44 грн. страхового відшкодування в порядку регресу. Крім того, позивач просив покласти на відповідача витрати, понесені ним у зв'язку зі сплатою судового збору, в розмірі 1 720, 50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 04.04.2013 р. по вулиці Предславинській у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mercedes, реєстраційний номер АА0008ТС під керуванням Заволокіна С.І. та автомобіля Skoda, реєстраційний номер 08078КВ під керуванням Головатенко О.В., якого постановою Печерського районного суду міста Києва від 11.04.2013 р. було визнано винним у спричиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України. Як зазначає позивач, вартість матеріального збитку без врахування втрати товарної вартості, завданого власнику автомобіля Mercedes, реєстраційний номер АА0008ТС, згідно зі Звітом № 802 про визначення вартості матеріального збитку від 17.04.2013 р. складає 14 932, 36 грн., при цьому фактичні витрати на проведення ремонтних робіт склали 13 341, 44 грн., які позивач на виконання умов Договору страхування транспортного засобу № 1-504-010/12 від 03.10.2012 р. виплатив на користь власника автомобіля Mercedes, реєстраційний номер АА0008ТС. При цьому, позивач вказує на те, що після звернення в порядку регресу з вимогою до відповідача про відшкодування сплачених позивачем коштів, відповідач повідомив його про те, що ним прийнято рішення про виплату страхового відшкодування на суму 7 386, 02 грн., розрахованого як різниця між загальним розміром збитку, визначеного згідно зі Звітом, та вартістю деталей, які не були вказані у дефектній відомості, складеній під час огляду транспортного засобу відповідним спеціалістом. Заперечуючи проти вказаних доводів відповідача, позивач вказує на те, що всі деталі, про які зазначає відповідач, є разового застосування, та після розбирання автомобіля, зокрема, пошкоджених дверцят, для здійснення ремонту та фарбування, не можуть бути використані повторно з технологічних причин. Крім того, позивач звертає увагу на те, що такі деталі зазначені в ремонтній калькуляції, яка є додатком до звіту та формується автоматично у системі Audatex. Оскільки відповідач добровільно вимог позивача про виплату страхового відшкодування в сумі 13 341, 44 грн. не здійснив, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/16812/13, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головатенко О.В., та призначено справу до розгляду на 15.10.2013 р.

26.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він вказує на те, що 04.09.2013 р. відповідачем було сплачено 7 386, 02 грн. в рахунок погашення боргу перед позивачем, а відповідно залишок боргу становить 5 955, 42 грн. При цьому, позивач просить у відповідності до приписів ст. 49 ГПК України покласти на відповідача судові витрати у повному обсязі, оскільки часткове погашення боргу відбулось після порушення провадження у справі.

10.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києві від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить суд в частині позовних вимог про стягнення 7 386, 02 грн. припинити, у зв'язку з відсутністю предмету спору, а проти задоволення іншої частини позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що згідно довідки ДАІ від 04.04.2013 р. автомобіль Mercedes, реєстраційний номер АА0008ТС, отримав пошкодження двох лівих дверей, що також відображено у дефектній відомості від 16.04.2013 р. Оскільки у вказаній дефектній відомості не було вказано про пошкодження ущільнювача дверей передніх лівих, ущільнювача рами вікон передніх лівих, молдингу дверей передніх лівих, ущільнювача нижнього дверей передніх лівих, ущільнювача верхнього дверей передніх лівих, ніжки дзеркала лівого, модуля двері задньої лівої, молдингу двері задньої лівої, ущільнювача верхнього двері задньої лівої, ущільнювача нижнього двері задньої лівої, на думку відповідача, їх вартість має бути виключена з суми страхового відшкодування.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 15.10.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відрядженні, справу № 910/16812/13 передано для розгляду судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2013 р. суддею Пригуновою А.Б. було прийнято справу № 910/16812/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 12.11.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 28.10.2013 р. справу № 910/16812/13 було передано для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з її поверненням з відрядження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято справу № 910/16812/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 12.11.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2013 р. розгляд справи було відкладено на 03.12.2013 р.

15.11.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких він вказує на те, що розрахунок страхового відшкодування відповідача є невірним, оскільки дефектна відомість є лише актом попереднього зовнішнього огляду транспортного засобу.

Представник відповідача в судове засідання 03.12.2013 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 03.12.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників позивача та третю особу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2012 р. між позивачем (страховик) та ТОВ «Палісад Інвест» (страхувальник) було укладено Договір страхування транспортного засобу № 1-504-010/12, відповідно до п. 1.1. якого страховик зобов'язався у разі настання страхового випадку виплатити страхувальнику страхове відшкодування в межах передбаченого п. 2.2. цього Договору розміру страхової суми на умовах і в обсязі, визначених цим Договором, Правилами добровільного страхування наземного транспорту від 12.11.2007 р. ЗСАТ «Соверен», затверджених Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, а страхувальник зобов'язався вчасно та у повному обсязі сплатити страховий платіж і виконувати інші умови Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору предметом страхування є майнові інтереси страхувальника або осіб, які мають право керування, які не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наступним транспортним засобом - марка Mercedes, модель S 500, 2007 року випуску, державний номер АА0008ТС, власник автомобіля - ТОВ «Палісад Інвест».

Згідно з п. 3.1.2. Договору до страхових випадків, зокрема, віднесено пошкодження чи знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2013 р. приблизно о 17-00 год., третя особа - Головатенко О.В., керуючи автомобілем марки «Skoda», держаний номер 08078КВ, в районі будинку № 35 по вулиці Предславинська в м. Києві під час виїзду із житлової зони на дорогу не надав дорогу іншому транспортному засобу, внаслідок чого сталось зіткнення з автомобілем «Mercedes S 500», державний номер АА0008ТС, який отримав механічні пошкодження.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 11.04.2013 р. у справі № 757/7737/13-п Головатенка Олексія Володимировича було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддати його стягненню у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Відповідно до Довідки, складеної УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Mercedes, державний номер АА0008ТС, отримав пошкодження у формі деформації з потертостями лакофарбового покриття двох лівих дверей.

Заявою від 05.04.2013 р. ТОВ «Полісад Інвест» звернулось до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування до Договору страхування.

17.04.2013 р. оцінювачем, суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Суліменко В.В., було складено Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу: Mercedes-Benz S 550, державний номер АА0008ТС, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту, визначена за витратним підходом, складає 14 932, 36 грн.

Також, 17.04.2013 р. ФОП Рибачук А.С. (Центр кузовного ремонту на Лепсе) було виставлено Рахунок-фактуру № РФ-11672 від 17.04.2013 р. на суму 13 341, 44 грн. для оплати робіт та деталей, необхідних для відновлення пошкоджених частин автомобіля Mercedes-Benz S 550, державний номер АА0008ТС.

22.04.2013 р. ФОП Рибачук А.С. та позивачем було підписано Акт виконаних робіт № АК-11672, відповідно до якого були проведені ремонтні роботи та при цьому використані запасні частини та матеріали на загальну суму 13 341, 44 грн.

26.04.2013 р. позивач склав Страховий акт № 04/13-53 Т, за яким було вирішено виплатити страхове відшкодування на користь ТОВ «Палісад Інвест» у сумі 13 341, 44 грн.

Того ж дня, позивачем було перераховано на користь ПП Рибачук А.С. 13 341, 44 грн. на підставі Платіжного доручення № 3355 від 26.04.2013 р.

За змістом Полісу ОСЦПВВНТЗ № АВ/6931459 цивільна відповідальність щодо автомобіля марки Skoda, державний номер 08078КВ, була застрахована відповідачем на період з 05.04.2012 р. по 04.04.2013 р. включно, розмір франшизи - 0 грн., ліміт відповідальності щодо матеріального збитку - 50 000, 00 грн.

Заявою від 11.06.2013 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити на його користь страхове відшкодування в порядку регресу на суму 13 341, 44 грн.

У відповідь, відповідач листом від 11.07.2013 р. повідомив, що з загального переліку матеріалів, використаних під час ремонту спірного автомобіля, мають бути виключена вартість деталей, які не були вказані у дефектному акті, на загальну суму 7 546, 34 грн., а саме: ущільнювача дверей передніх лівих, ущільнювача рами вікон передніх лівих, молдингу дверей передніх лівих, ущільнювача нижнього дверей передніх лівих, ущільнювача верхнього дверей передніх лівих, ніжки дзеркала лівого, модуля двері задньої лівої, молдингу двері задньої лівої, ущільнювача верхнього двері задньої лівої, ущільнювача нижнього двері задньої лівої.

04.09.2013 р. відповідач перерахував позивачу 7 386, 02 грн. на підставі Платіжного доручення № 108982 від 04.09.2013 р.

Таким чином, станом на момент вирішення даного спору по суті, спірним залишається борг в сумі 5 955, 42 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина водія транспортного засобу марки «Skoda», держаний номер 08078КВ, Головатенка Олексія Володимировича встановлена у судовому порядку, а відповідальність власника вказаного автомобіля застрахована відповідачем.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, відновлювальний ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Пунктом 9.4. Договору страхування його сторони визначили, що розмір страхового відшкодування за певним страховим випадком визначається за наданим станцією технічного обслуговування кошторисом, актом товарознавчої експертизи чи висновком аварійного комісара, визначеного страховиком.

Згідно з ч. 1 ст. 14 та ст. 204 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як наголосив Вищий господарський суд України в постановах від 04.12.2012 р. у справі № 5011-37/5786-2012 та від 04.12.2012 р. у справі № 5011-68/7859-2012, норми Закону України «Про страхування» не містять положень, які б зобов'язували страховика визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи (дослідження), проведеної оцінювачем чи суб'єктом оціночної діяльності, та на підставі лише звіту про оцінку КТЗ. Натомість положеннями статті 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування.

При визначенні розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, позивач не керувався нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» з огляду на наявність укладеного між ним та ТОВ «Палісад Інвест» Договору, у відповідності до умов якого позивачем і було здійснено визначення розміру збитку застрахованого автомобіля та страхового відшкодування. Разом з цим, позивач і не повинен був керуватися положеннями вказаного закону, оскільки цей закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Натомість відносини позивача і його страхувальника, що склались на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу, є добровільним страхуванням, яке відповідно до ст. 6 Закону здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до страхового акту було вирішено виплатити страхове відшкодування на користь страхувальника в сумі 13 341, 44 грн., виходячи з фактичних витрат, понесених у зв'язку з проведенням відновлювального ремонту спірного автомобіля.

Так, як наголошує на тому Вищий господарський суд України у своїх постановах при розгляді справ даної категорії, (постанови від 23.08.2011 р. у справі № 42/92, від 07.08.2012 р. у справі № 2/22, від 01.03.2011 р. у справі № 47/372) звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

При цьому, слід зазначити, що вказана сума є меншою від тієї, що була розрахована оцінювачем та наведена у Звіті.

Доводи відповідача про те, що до складу запасних частин при проведенні ремонту включено в тому числі деталі, які не вказані в дефектній відомості, до уваги судом не приймаються, оскільки всі перелічені в Акті виконаних робіт деталі відповідають характеру отриманих пошкоджень і про необхідність їх заміни також зазначено у калькуляції, яка є додатком до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу: Mercedes-Benz S 550, державний номер АА0008ТС.

Зміст вказаного Звіту відповідає вимогам, встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р.

Так, згідно з п. 8.5.9. Методики кількість та вартість необхідних для ремонту матеріалів визначаються за інформацією довідкової літератури та комп'ютерних програм, розроблених за даними виробника КТЗ або за даними виробника лакофарбових (основних) і допоміжних матеріалів (додаток 8).

Як вбачається зі Звіту, відповідна калькуляція щодо переліку і вартості матеріалів та ремонтних робіт визначена програмним комплексом Audatex.

Таким чином, на підставі встановлених судом обставин, слід дійти висновку, що до позивача дійсно перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вищий господарський суд України у постанові від 28.02.2012 р. у справі № 7/088-11 наголосив, що чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної (регресної) вимоги до відповідача.

Зокрема, приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Позивач звертався до відповідача з регресними вимогами, однак вони не були задоволені в добровільному порядку в повному обсязі.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Отже, відповідно до наведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

За таких обставин з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.

Вказана правова позиція наведена Верховним Судом України в постанові від 07.08.2012 р. № 3-31гс12 у справі № 12/207, яка прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, і відповідно до ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Також, правова позиція відносно того, що саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду, викладена в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 р. № 3-20гс12 у справі № 58/168.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 12.03.2012 р. № 3-12гс12 у справі № 53/128 наголошено, що норма статті 38 Закону України 2Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає наявність права у страховика на пред'явлення регресного позову, а не відсутність такого права. Аналогічну правову позицію про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право регресу, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, викладено у постанові Верховного Суду України від 07.11.2011 р. у справі № 3-118гс11.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності зобов'язання перед позивачем щодо сплати спірної суми боргу у розмірі 5 955, 42 грн., у зв'язку з чим в цій частині позов підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 7 386, 02 грн., які були добровільно сплачені відповідачем після порушення провадження у даній справі, то в цій частині суд припиняє провадження, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Так, як на тому наголошено в п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5 955, 42 грн. страхового відшкодування, суд приймає рішення про їх задоволення в цій частині.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, в тому числі в частині суми боргу, яка була сплачена після порушення провадження у справі, покладаються на відповідача, оскільки борг в цій частині виник з вини останнього.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження в частині стягнення 7 386 (сім тисяч триста вісімдесят шість) грн. 02 коп. припинити.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, місто Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, будинок 65; код ЄДРПОУ 30115243) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен» (01001, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Воломирська, будинок 7, офіс 11; код ЄДРПОУ 25264645) 5 955 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 42 коп. відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.2013 р.

Суддя В.С. Ломака