Рішення № 35950303, 11.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/20799/13 11.12.13

За позовомПублічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "Сіті" Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"до про Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" відшкодування шкоди в порядку регресу 4 145,04 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Київської філії "Сіті" Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 4 145,04 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2013 порушено провадження у справі №910/20799/13, розгляд справи призначено на 20.11.2013.

12.11.2013 від Моторного (транспортне) страхового бюро України надійшов лист про відсутність інформації щодо полісу ВА№7451658.

В судовому засіданні 20.11.2013 оголошено перерву на 11.12.2013, на підставі ст.77 господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на позов, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, та просив суд застосувати строк позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду після спливу трирічного строку позовної давності. Також відповідач заперечив проти стягнення 3 % річних, оскільки останній не мав перед позивачем грошового зобов'язання, а зобов'язана відшкодувати шкоду в порядку регресу.

В судове засідання 11.12.2013 представники сторін в судове засідання не з'явились.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.

В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

06.08.2008 між ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (далі - позивач, страховик) та представництвом "АстраЗенека ЮК Лімітед" (далі - страхувальник) укладений Договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформлений полісом №19G-0193914 (далі -Договір), за яким був застрахований автомобіль "Рено Кліо" державний номер АА7785ВМ.

31.03.2009 о 16 год. 00 хв. по пр. Ілліча - вул. М. Улянової в м. Донецьк сталася дорожньо -транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Рено Кліо" державний номер АА7785ВМ, під керуванням Михальченко Н.І., що перебував у трудових відносин з "АстраЗенека ЮК Лімітед" згідно подорожнього листа від 31.03.2009 та "Ваз 2107" державний номер 46034ЕК під керуванням Кротікова С.В.

09.04.2009 АстраЗенека ЮК Лімітед" звернулось до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (лист №036-10 від 01.02.2010) страхового відшкодування на рахунок СТО - ТОВ "МарКон-Моторс".

Згідно акту автотоварознавчого дослідження від 09.04.2009 №1023/04-09 автомобіля "Рено Кліо" державний номер АА7785ВМ вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 5 135,15 грн., вартість матеріального збитку завданого пошкодженому автомобілю становить 4 583,75 грн. та додана до акту калькуляція.

Наведені у даній калькуляції роботи та замінені деталі знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із тими пошкодженнями, що зазначені в акті огляду транспортного засобу (дефектна відомість), довідці виданої УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000537 від 30.12.2009 ТОВ "МарКон-Моторс" вартість відновлювального ремонту склала 7 656,00 грн.

На підставі вищевказаного договору від 06.06.2008, страхового акта № 75088 від 04.02.2010, рахунку-фактури №СФ-0000537 від 30.12.2009, позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 7 544,65 грн. Факт здійснення зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням №17354 від 11.02.2010 на суму 7 544,65 грн. за мінусом франшизи (111,35 грн. або 2 %) згідно умов Договору страхування.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, з метою досудового врегулювання спору, позивач 18.12.2012 звернувся до відповідача з вимогою б/н про виплату страхового відшкодування в розмірі 4 073,75 грн., яка ним отримана 21.12.2012, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

У відповідь на вимогу, відповідач повідомив (лист від 09.01.2013 №01-04-0007), що за результатами розгляду заяви про виплату страхового відшкодування, страхова компанія прийняла рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 4 073,75 грн., яка буде здійснена найближчим часом.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 2. ст. 1187 Цивільного кодексу України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регрес) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати, тобто в сумі 4 073,75 грн.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно "АстаЗенека ЮК Лімітед" власника автомобіля "Рено Кліо" внаслідок експлуатації "Ваз 2107" державний номер 46034ЕК.

Як вбачається з постанови Пролетарського районного суду міста Донецька від 13.05.2009 (справа №3-930/09), Кротикова С.В. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення - акт судового розгляду справи, який є результатом дослідження всіх документів та з'ясування всіх необхідних обставин. Таким чином, у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, дорожньо-транспортні пригоди, належним доказом є довідка Державної автомобільної інспекції, складена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. У свою чергу, протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, остаточний висновок щодо наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення міститься у постанові суду.

Цивільно-правова відповідальність Кротикова С.В. була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) ВА№7451658 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом ВА№7451658), діючим на дату ДТП (31.03.2009).

Отже, відповідач є особою на яку полісом ВА№7451658 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля "Ваз 2107" державний номер 46034ЕК на час спірної ДТП.

З матеріалів справи, а саме зі страхового акту зробленим позивачем вбачається, що останнім було виплачене страхове відшкодування в сумі 7 544,65 грн. на підставі рахунку-фактури №СФ-0000537 від 30.12.2009 та з урахуванням умов договору страхування.

Отже, позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 7 544,65 грн., однак заявив до стягнення 4 073,75 грн. враховуючи франшизу відповідача (510,00грн.) грн. за полісом ВА№7451658.

За встановленими судами обставинами справи, позивач здійснивши виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту, отримав право вимоги, яке особа, що одержала страхове відшкодування, мала до особи, відповідальної за завдані збитки, у межах фактичних витрат.

Відповідач щодо розміру страхового відшкодування заперечень не надавав.

Відповідач, як вже зазначалось, подав суду заяву застосування строків позовної давності у справі, та просив відмовити позивачу в позові.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За приписом частини шостої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за регресними зобов'язаннями починається від дня виконання основного зобов'язання. Тому, зокрема, право страховика за договором страхування на подання до суду регресного позову про стягнення з винної особи коштів, виплачених страховиком як страхове відшкодування, виникає з моменту сплати такого відшкодування, а не з моменту виникнення страхового випадку (п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 №10.).

Абзацом 4 пункту 8 Постанову Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду цивільних справ про відшкодування шкоди" №6 від 27.03.1992, роз'яснено, що регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів, тощо).

Позивач виконав своє зобов'язання по виплаті страхового відшкодування 11.02.2010, а отже саме з цього час мав право на звернення до суду з позовом про відшкодування понесеної шкоди в порядку регресу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, що передбачено ст. 253 Цивільного кодексу України.

Тому, в даному випадку перебіг позовної давності розпочався 12.02.2010 та закінчився б 12.02.2013, однак слід зазначити наступне.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. (ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України).

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

визнання пред'явленої претензії;

зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

письмове прохання відстрочити сплату боргу;

підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу (п. 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 №10.).

В матеріалах справи наявний лист відповідача № 01-04-0007 в якому він зазначає, про прийняття рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 4 073,75 грн., яка буде здійснюватися найближчим часом. Вказаний лист розцінюється як письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу, яке датоване 09.01.2013.

Тобто враховуючи норми ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності щодо страхового відшкодування у розмірі 4 073,75 грн. перервався саме 09.01.2013, та враховуючи ч.3 ст. 264 Цивільного кодексу України, почався заново, тому позивач звернувся до суду (28.10.2013) в межах строку позовної давності.

Тому заява відповідача про застосування строку позовної давності визнається судом необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Позивач також заявив до стягнення 3 % річних у розмірі 71,29 грн., проти задоволення яких відповідач заперечив.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Таким чином, перевіривши порядок нарахування 3 % річних, суд дійшов висновку про їх вірність.

Доводи позивача відповідачем не спростовані, що є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 4 145,04 грн.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку із задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під'їзд, код 20080515) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, код 16467237) в особі Київської філії "Сіті" Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (04053, м. Київ, вул. Гоголівська, 43-А, оф. 2, код 24580961) страхового відшкодування у розмірі 4 073,75 грн. (чотири тисячі сімдесят три гривні 75 коп.), 3 % річних - 71,29 грн. (сімдесят одна гривня 29 коп.) та 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 12.12.2013

Суддя М.Є. Літвінова