Рішення № 35950244, 25.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18491/13 25.11.13

За позовом спільного українсько-італійського товариства з обмеженою відповідальністю «Манулі Україна Лтд»

До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «А Логістик»

Про стягнення 58331,67 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Цурка Н.О. (за дов.)

від відповідача Філатов В.А. (керівник)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом спільне українсько-італійське товариство з обмеженою відповідальністю «Манулі Україна Лтд» до товариства з обмеженою відповідальністю «А Логістик» про стягнення за договором поставки № 04-170 від 27.01.2012 р. 58331,67 грн., з яких: 55868,02 грн. боргу, 2053,04 грн. пені, 410,61 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою суду від 25.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/18491/13, розгляд останньої призначено на 04.11.2013 р..

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін розгляд справи відкладено до 25.11.2013 р..

Відповідач позовні вимоги відхилив у повному обсязі, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. На думку відповідача, обов'язок щодо оплати товару у нього виникає за умови: поставки товару та надання покупцю рахунку-фактури. За таких обставин, оскільки позивач не направив йому рахунки-фактури, строк оплати не настав та не є простроченим.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

27.01.2012 р. між спільним українсько-італійським товариством з обмеженою відповідальністю «Манулі Україна Лтд» (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «А Логістик» (покупцем) укладено договір поставки № 04-170 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю пакувальні матеріали (плівку стретч, плівку ПВХ, плівку ПОФ, стрічку скотч, надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти поставлений товар і оплатити його на умовах визначних цим Договором.

Згідно з п. 3.4 Договору датою поставки є дата оформлення видаткової накладної або товарно-транспортної накладної, виписаної на ім'я покупця чи підписаної його представником, підтверджуючим факт отримання товару.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування 100% вартості партії товару згідно з рахунком-фактурою протягом тридцяти календарних днів з моменту поставки (п. 4.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.03.2013 р.).

Позивач поставив, а відповідач отримав товару на загальну суму 55868,02 грн., що підтверджується видатковими накладними, на яких міститься підпис представника покупця, який діє на підставі відповідних довіреностей на отримання матеріальних цінностей.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» (далі - Закон) визначено, що документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинним документом.

Виходячи з викладених вище умов, видаткова накладна фіксує здійснення господарської операції, а тому є первинним документом.

Додані до матеріалів справи видаткові накладні відповідають вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (складені на паперових носіях, мають такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції), а тому є первинними документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

У той же час рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а має тільки інформаційний характер. Форма рахунку (рахунку-фактури) не відноситься до типових форм, затверджених Держкомстатом, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено.

Фактично рахунок-фактура є документом, який передбачає лише виставлення визначених сум до оплати покупцем за товари, які поставляються (фактично поставлені) або послуги, що надаються (фактично надані), а сам факт отримання товарів (послуг) повинен підтверджуватися видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

Отже, оскільки необхідні для розрахунку реквізити містяться в Договорі та відповідних видаткових накладних, відповідач не був позбавлений можливості здійснити розрахунок за товар.

Відповідач товар не оплатив.

Станом на день розгляду справи 55868,02 грн. боргу відповідачем не сплачено.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, що передбачено ст. 692 Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 55868,02 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати більше ніж на 5 банківських днів, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1% від оплаченої суми за кожен день такого прострочення.

За розрахунком позивача, здійсненим з врахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який прийнято судом як вірний, з відповідача підлягає стягненню 2053,04 грн. пені (за період з 12.06.2013 р. по 20.09.2013 р.).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.

За розрахунком позивача, прийнятим судом як вірний, з відповідача за період з 12.06.2013 р. по 20.09.2013 р. підлягає стягненню 410,61 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «А Логістик» (04073, м. Київ, проспект Московський, 9, код 31112217) на користь спільного українсько-італійського товариства з обмеженою відповідальністю «Манулі Україна Лтд» (01001, м. київ, Майдан Незалежності, 2, код 24929232) 55868,02 грн. боргу, 2053,04 грн. пені, 410,61 грн. трьох процентів річних, 1720,50 грн. судового збору.

Рішення підписано 06.12.2013 р.

Суддя С. А. Ковтун