Рішення № 35950032, 03.12.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.12.2013р. Справа № 907/1103/13

За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Борзна Чернігівської області

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Імпекс Бізнес Трейд", м. Ужгород

ПРО стягнення суми 13409,22грн., в тому числі 12387,05грн. заборгованості по оплаті за відпущену продукцію, 247,74грн. за користування грошовими коштами та 774,43грн. пені за несвоєчасний розрахунок

(позовні вимоги викладно у відповідності до заяви позивача, поданої в порядку вимог статті 22 ГПК України щодо уточнення суми позову)

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача -

від відповідача - не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Борзна Чернігівської області звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Імпекс Бізнес Трейд", м. Ужгород про стягнення суми 14691,03грн., в тому числі 12387,05грн. заборгованості по оплаті за відпущену продукцію, 247,74грн. за користування грошовими коштами та 2056,24грн. пені за несвоєчасний розрахунок.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.11.2013р. порушено провадження у справі №907/1103/13 та призначено справу до розгляду на 19.11.2013р.

Ухвалою суду від 18.11.2013р. розгляд справи було відкладено на 03.12.2013р. для надання сторонам можливості подати суду додаткові докази в обґрунтування своїх доводів та заперечень.

Позивачем на виконання вимог суду до судового засідання подано заяву в порядку вимог статті 22 ГПК України, згідно якої проведено перерахунок суми заявлених позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасний розрахунок, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача суму 13409,22грн., в тому числі 12387,05грн. заборгованості по оплаті за відпущену продукцію, 247,74грн. за користування грошовими коштами та 774,43грн. пені за несвоєчасний розрахунок. Дані позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, вказує на невиконання відповідачем умов договору поставки товару, що полягає у несвоєчасній оплаті його вартості.

Відповідач вимог ухвал суду від 05.11.2013р. та від 19.11.20113р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, свого уповноваженого представника в судове засідання не направив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду Закарпатської області надсилались на адресу відповідача, вказану у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Також матеріали справи містять докази про те, що поштове повідомлення про розгляд справи було отримане відповідачем 13.11.2013р. (повідомлення про вручення 8800610954354)

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.12.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши прокурора та повноважних представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2012 р. між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою (далі - ФОП) ОСОБА_1 (за договором - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Імпекс Бізнес Трейд » в особі директора Буніна Івана Євгеновича (за договором - Покупець) був укладений Договір поставки № 30 (далі - Договір).

Відповідно до укладеного договору № 30 від 01 жовтня 2012 р. ТОВ «Імпекс Бізнес Трейд» взяло на себе зобов'язання сплатити за товарним кредитом згідно видаткової накладної № СО-0001478 від 20.04.2013р. суму 12387,05 грн.

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати Покупцю «Товар» в кількості та асортименті передбаченими видатковими накладними в обумовлений договором строк, а Покупець зобов'язується без затримки прийняти та оплатити поставлений товар.

Згідно п.2.2. Замовлення вважається прийнятим, якщо протягом трьох днів після його отримання Покупець не повідомляє своїх заперечень по замовленню. За наявності заперечень Постачальник у зазначений термін вживає заходів щодо їх врегулювання.

Відповідно п.6.1 Покупець оплачує Постачальнику поставлений Товар за цінами видаткових накладних протягом 21 календарних днів з дня поставки Товару.

Позивач стверджує, що фактично розрахунок за даними видатковими накладними не був проведений, тобто умови договору, що до строків оплати товару Покупцем було порушено. Претензії, щодо виконання умов Договору за поставлений товар керівництвом ТОВ «Імпекс Бізнес Трейд» до уваги взяті не були, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду для захисту своїх інтересів та поновлення своїх прав.

У поданій суду заяві від 02.12.2013р. позивач зазначає, що борг відповідача становить за поставлену продукцію становить суму 12387,05грн., яку просить стягнути в примусовому порядку. Також просить стягнути з відповідача суму 247,74грн. за користування грошовими коштами та 774,43грн. пені за несвоєчасний розрахунок.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, позивач, виконуючи взяті на себе зобов'язання за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар, загальна вартість якого складає 12387,05грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами уповноважених останнім осіб на отримання ними товарно-матеріальних цінностей та які водночас скріплені печаткою відповідача у видаткових накладних, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах даної справи.

Даний спір виник внаслідок того, що відповідач, в порушення прав позивача та умов передбачених пунктом 6.1 Договору, отриманий ним товар не оплатив повністю, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 12387,05грн.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно п.6.1 Покупець оплачує Постачальнику поставлений Товар за цінами видаткових накладних протягом 21 календарних днів з дня поставки Товару. Тобто, строк оплати товару відповідачем за умовами договору настав 11.05.2013р.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту повного погашення відповідачем перед позивачем заборгованості, сторонами даного спору до суду не подано.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з наведених вище обставин, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 12387,05грн. підлягає задоволенню.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач своє зобов'язання щодо вчасної оплати поставленої продукції виконав неналежним чином.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 7.2. Договору Покупець несе матеріальну відповідальність перед Постачальником за прострочення оплати товару і зобов'язаний сплатити неустойку (пеню) у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення оплати включаючи день оплати. У відповідності до наведеного у позовній заяві розрахунку пені позивач просить стягнути з відповідача суму 2056,24грн. пені за період з 11.05.2013р. по 23.10.2013р.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

На виконання вимог суду позивачем подано розрахунок суми пені з урахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір якої за період з 11.05.2013р. по 23.10.2013р. становить суму 774,43грн. та яка підлягає до задоволення з урахуванням вищенаведеного.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору, а саме п. 6.3 Договору, передбачено, що Постачальник має право вимагати від покупця оплату Товару та оплати 2% від несплаченої суми за користування грошовими коштами Постачальника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд здійснивши перерахунок 2% річних нарахованих на загальну суму заборгованості в розмірі 12387,05грн. встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2% річних у розмірі 247,74грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 13409,22грн., в тому числі 12387,05грн. заборгованості по оплаті за відпущену продукцію, 247,74грн. за користування грошовими коштами та 774,43грн. пені за несвоєчасний розрахунок.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Бізнес Трейд» (88006, Закарпатська область м. Ужгород, вул. Гагаріна, буд. 101, п/р 26003000208620 в АТ «Ерсте Банк», МФО банку 380009, код ЄДРПОУ 35438356, свід.платника ПДВ 100071283, ІПН354583507014) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 р/р НОМЕР_2 ТВБВ №10024/0179 філії ЧОУ ПАГ «Ощадбанк» в м. Борзна, МФО 353553) суму 13409,22грн., в тому числі 12387,05грн. заборгованості по оплаті за відпущену продукцію, 247,74грн. за користування грошовими коштами та 774,43грн. пені за несвоєчасний розрахунок, а також суму 1720,50 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 11.12.2013р.

Суддя О.Ф. Ремецькі