Постанова № 35949061, 02.12.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 року Справа № 811/3390/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., за участю секретаря Побочій О.В., представників:

- позивача - Кузьменко Л.В.;

- відповідача - Король Д.М.;

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Кіровоградський завод гідравлічних машин «Цукрогідромаш»доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській областіпровизнання недійними, нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 року №0000082202 та №0000092202, - ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство «Кіровоградський завод гідравлічних машин «Цукрогідромаш» (надалі за текстом - позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (надалі по тексту - відповідач) про визнання нечинними, недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 року №0000082202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3509,00 грн., в тому числі 2339,00 грн. за основним платежем та 1170,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000092202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3684,00 грн., в тому числі 2456,00 грн. основного платежу та 1228,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеному в акті перевірки, та зазначає, що господарські операції з контрагентом - ПП «Кіровоградський митний термінал» мали реальний характер, підтверджені належним чином складеними первинними документами, а результати послуг отриманих від контрагента використано у власній господарській діяльності.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача вимогу позову не визнав та просив суд відмовити в задоволені позову з огляду на позицію викладену в запереченні на адміністративний позов (Т.1 а.с.174-178).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02.12.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 07.12.2013 року.

Заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши у судовому засіданні надані докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Кіровоградський митний термінал» за березень - квітень та серпень 2012 року їх реальності та повноти відображення в обліку.

Результати перевірки оформлені актом №102/22-2/00380014 від 26.06.2013 року (Т.1 а.с.39-57).

В ході перевірки встановлено порушення:

- пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 2456,00 грн.;

- п.198.3, 198.6, ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2339,00 грн., в тому числі:

- за березень 2012 року на суму ПДВ 1001,00 грн.;

- за квітень 2012 року на суму ПДВ 540,00 грн.;

- за серпень 2012 року на суму ПДВ 798,00 грн.;

На підставі акту перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.07.2013 року №0000082202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3509,00 грн., в тому числі 2339,00 грн. основного платежу та 1170,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (Т.1 а.с.62) та №0000092202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3684,00 грн., в тому числі 2456,00 грн. за основним платежем та 1228,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (Т.1 а.с.63).

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, з метою встановлення факту реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом - ПП «Кіровоградський митний термінал», а отже, правомірності формування податкового кредиту та формування валових витрат суд приходить до наступних висновків.

Щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки позивача висновки відповідача щодо нікчемності правочинів між позивачем та ПП «Кіровоградський митний термінал» ґрунтуються на аналізі відомостей одержаних з акту позапланової невиїзної перевірки вказаного підприємства, складеного посадовими особами відповідача.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ПП «Кіровоградський митний термінал» щодо отримання від останнього послуг з митного брокера, що підтверджується договором №92 від 21.03.2011р.; №63 від 16.03.2012р. (т.1а.с. 130, 131, 142, 143), актами приймання наданих послуг (т.1а.с. 132-141), банківськими виписками про оплату вартості наданих послуг (т.1а.с.144-163), ліцензіями виданими ПП «Кіровоградський митний термінал» Державною митною службою України про право на здійснення діяльності митного брокера (т.1а.с.211, 212).

Протягом перевіреного періоду позивача здійснювалось формування показників податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних виписаних контрагентом позивача (Т.1 а.с.164 -173).

Результати отриманих послуг використано позивачем у власній господарській діяльності під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності, що підтверджується копіями вантажних митних декларацій, зокрема графа 14 яких містить запис про декларанта\представника - ПП «Кіровоградський митний термінал» (т.1а.с. 216-250, т.2а.с.1-14).

З огляду на вище вказане, суд приходить до висновку, що позивач мав всі підстави для формування податкового кредиту на підставі документів виписаних ПП «Кіровоградський митний термінал».

Щодо збільшення грошове зобов'язання з податку на прибуток.

Судом встановлено, за перевірений період позивач мав взаємовідносини з ПП «Кіровоградський митний термінал», про що відповідно укладалися договори, зокрема договір-доручення №92 від 21.03.2011 року (Т.1 а.с.130-131), договір-доручення №63 від 16.03.2012 року (Т.1 а.с.142-143), відповідно до умов вказаних договорів ПП «Кіровоградський митний термінал» надавало послуги позивачу щодо декларування товарів й іншого майна, що переміщується через митний кордон, позивач в свою чергу зобов'язувався вчасно оплатити надані послуги.

Факт отримання послуг згідно вище вказаних договорів підтверджується актами виконаних робіт (послуг) (Т.1 а.с.132-141), факт оплати в безготівковій формі підтверджується копією банківської виписки (Т.1 а.с.144-163). Факт оплати отриманих послуг податковим органом не заперечувався.

Вказані послуги щодо переміщення товарів через митний кордон України, надавалися в зв'язку з експортуванням позивачем товарів до іноземних держав, що підтверджується копіями вантажних митних декларацій (форма МД-2) (Т.1 а.с.217-219, 221-222, 224-225, 227-229, 231-235, 239-240, 242-243, 245-246, 249-250, Т.2 а.с.3-8, 11-14).

Відповідно до пунктів 138.1, 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, господарські операції платників податків на підставі яких формуються податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки позивача зроблено формальний висновок про безпідставність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ПП «Кіровоградський митний термінал».

Посилання відповідача на акт перевірки контрагента, складеного посадовими особами відповідача, як на доказ нікчемності угод, суд до уваги не приймає, оскільки вказаним актом жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки позивача так і акту перевірки контрагента.

Крім того, висновки акту перевірки не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та вказаним підприємством оскільки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки позивача не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені фінансово-господарські документи та податкові накладні, які підтверджують товарність операцій між ним та контрагентами, останній мав право на формування податкового кредиту та витрат на підставі цих документів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки у позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином складені податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ПП «Кіровоградський митний термінал», то позивачем правомірно сформовано податковий кредит та витрати за цими господарськими операціями.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 09.07.2013 року №0000082202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 3509,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 09.07.2013 року №0000092202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 3684,00 грн.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Кіровоградської області грошові кошти в розмірі 115,00 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 06.12.2013 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник