Постанова № 35948120, 04.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 р.Справа № 2а-6534/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Василенко І.Ю.,

за участю представника позивача Чамари Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року по справі за адміністративним позовом комунального підприємства Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2012 року комунальне підприємство Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва (далі КП Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 серпня 2012 року № 0000742301 в частині визначення податку на додану вартість в сумі 103025 грн. та штрафних санкцій у розмірі 25755 грн. 50 коп.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 20 червня по 27 липня 2012 року посадовими особами ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 03 серпня 2012 року за № 2081/22-100/03331466, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем п. п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 та п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1 та 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 105832 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2012 року № 0000742301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 105832 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 26359 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, а тому прийняте відповідачем на його підставі податкове повідомлення-рішення в частині визначення податку на додану вартість в сумі 103025 грн. та штрафних санкцій у розмірі 25755 грн. 50 коп. підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року позовні вимоги КП Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 20 серпня 2012 року № 0000742301 в частині визначення податку на додану вартість в сумі 103025 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25755 грн. 50 коп..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги п. п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 та п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1 та 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України щодо обов'язковості доведення підприємством товарності укладених договорів поставки. Крім того, судом не прийнято до уваги, що позивачем у грудні 2010 року занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1331 грн. 68 коп. не у зв'язку з завищенням податкового кредиту, а у зв'язку з невірним розрахунком податкового зобов'язання при відвантажені товару ПП «Жадор». На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 20 червня по 27 липня 2012 року посадовими особами ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 03 серпня 2012 року за № 2081/22-100/03331466, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем п. п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 та п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 105832 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2012 року № 0000742301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 105832 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 26359 грн..

Назване податкове повідомлення-рішення відповідача оскаржене позивачем в судовому порядку в частині визначення зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 103025 грн. та штрафних санкцій у розмірі 25755 грн. 50 коп.

Задовольняючи позовні вимоги КП Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем виконано усі передбачені законодавством умови щодо формування податкового кредиту та при цьому підприємство має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так, протягом грудня 2009 року та січня, лютого та грудня 2010 року позивач формував податковий кредит у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (у вказаній вище редакції) передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит протягом перевіреного податковим органом періоду позивач, серед іншого, формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ПП «Світлолюкс-Миколаїв».

Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

На підставі п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, пунктом 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037).

Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому у податкового органу відсутні претензії безпосередньо до КП Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва. У контролюючого органу існують претензії до контрагентів постачальника позивача ПП «Світлолюкс-Миколаїв».

Будь-які докази, що підтверджують обізнаність позивача про можливість порушення податкового законодавства ПП «Світлолюкс-Миколаїв» у податкового органу також відсутні.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами, а реальність виконання господарських зобов'язань за укладеними позивачем договорами поставки підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

За таких обставин, суми податку на додану вартість у розмірі 101693 грн. за виписаними контрагентом позивача податковими накладними були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2009 року та січень, лютий та грудень 2010 року.

Разом з цим, судом першої інстанції помилкового скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 20 серпня 2012 року за № 0000742301 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 1332 грн..

Так, в підпункті 3.2.1 «Правильність визначення податкових зобов'язань» акта перевірки встановлено, що позивачем занижено суму податку на додану вартість за грудень 2010 року на 1332 грн..

При цьому, всупереч доводам позивача та висновкам суду першої інстанції, заниження податкового зобов'язання виникло у зв'язку з не включенням позивачем до складу податкових зобов'язань у грудні 2010 року суми ПДВ при відвантажені 4,7 тонн металобрухту на адресу покупця ПП «Жадор», що підтверджується накладною за грудень 2010 року за № 666 на загальну суму 7990 грн. 08 коп., у тому числі ПДВ 1331 грн. 68 коп.. Вказана господарська операція знайшла своє відображення в бухгалтерському обліку позивача (т. 1 а. с. 31, зворот).

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірне визначення позивачу податковим органом зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2010 року в розмірі 1332 грн. за основним платежем та 333 грн. (1332 грн. х 0,25 % = 333 грн.) за штрафними (фінансовими) санкціями, що свідчить про необхідність часткового задоволення вимог апеляційної скарги податкового органу.

На підставі наведеного, оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 101693 грн. (103025 грн. (оскаржене зобов'язання) - 1332 грн. (правомірно визначене зобов'язання) = 101693 грн.) за основним платежем та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25422 грн. 50 коп. (25755 грн. 50 коп. (оскаржені санкції) - 333 грн. (правомірно визначені санкції) = 25422 грн. 50 коп.).

Оскільки висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи, суд апеляційної інстанції на підставі п. 3 ч. 1 ст. 202 КАС України приходить до висновку про скасування постановленого судового рішення з винесенням нової постанови про часткове задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги комунального підприємства Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 20 серпня 2012 року № 0000742301 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 101693 (сто одна тисяча шістсот дев'яносто три) грн. за основним платежем та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25422 (двадцять п'ять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 50 коп..

В іншій частині відмовити комунальному підприємству Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст постанови складено 09 грудня 2013 року.

Головуючий:

Судді: