Ухвала суду № 35948029, 05.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року Справа № 9104/145570/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.

за участю секретаря судового засідання: Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства "Новояворівське державне підприємство "Екотрансенерго" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 р. по справі за позовом Державного підприємства "Новояворівське державне підприємство "Екотрансенерго" до Державної податкової інспекції в Яворівському районі Львівської області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Відділ державної виконавчої служби Яворівського районного управління юстиції Львівської області, Приватне підприємство "Нива - В.Ш.", Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнор" про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Державне підприємство «Новояворівське державне підприємство «Екотрансенерго» (надалі - НДП «Екотрансенерго») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області ДПС (надалі - ДПІ у Яворівському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001562320 від 09.04.2012 року.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що не повинен нараховувати та сплачувати податок на додану вартість за наслідками примусової реалізації належного йому майна, яку здійснив орган державної виконавчої служби (надалі - орган ДВС) в процедурі примусового виконання судового рішення через спеціалізовану організацію. На думку позивача, примусова реалізація арештованого майна не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість (надалі - ПДВ), оскільки він, як боржник у виконавчому провадженні, не укладав жодних цивільно-правових договорів щодо передачі права власності на належне йому майно, як це передбачено податковим законодавством.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд зазначив, що відповідно до норм податкового законодавства правовідносини, які виникли при реалізації майна з прилюдних торгів за своїм змістом є договором комісії, тому з дати отримання повідомлення комісіонера про реалізацію майна третій собі (переможцю торгів) у комітента (НДП «Екотрансенерго») виникає обов'язок задекларувати грошове зобов'язання з податку на додану вартість; при цьому базою оподаткування є ціна продажу згідно протоколу проведення прилюдних торгів. Втім, в жодному із двох випадків отримання повідомлення про реалізацію власного нерухомого майна позивач свого обов'язку по нарахуванню зобов'язання з податку на додану вартість не виконав.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

НДП «Екотрансенерго» зареєстроване як юридична особа Яворівською районною державною адміністрацією 30.04.2003 року за №111-р/03 і діє на підставі статуту, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України 15.08.2006 року за № 298.

З 10 лютого 2012 року по 03 березня 2012 року ДПІ у Яворівському районі проводила позапланову виїзну перевірку НДП «Екотрансенерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, за наслідками якої склала акт № 13/23-2/34509969 від 23.03.2012 року (надалі - акт перевірки від 23.03.2012 року).

За змістом акта перевірки від 23.03.2012 року, під час перевірки правомірності декларування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковий орган встановив їх заниження всього на суму 262000 грн., у т.ч. за червень 2010 року на 246000 грн. та за грудень 2011 року на 16000 грн. Виявлене порушення є наслідком безпідставного, як зазначив орган ДПС, заниження позивачем бази оподаткування податком на додану вартість операцій щодо продажу будівель, а саме: будівлі головного корпусу гаражного господарства, інв. №100106, загальною площею 10027,5 м2, яка розташована за адресою: Львівська область, Яворівський район,с. Новий Яр, та будівлі складу - бази БУ-32, загальною площею 495,1 м2 за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Новий Яр.

Зазначені будівлі були продані з прилюдних торгів спеціалізованими організаціями ПП «Нива - В.Ш.» та ТОВ «Юнор» на підставі договорів між органом ДВС, укладених з метою проведення прилюдних торгів по реалізації майна боржника з метою примусового виконання рішення господарського суду про стягнення з боргу. Орган ДПС зазначив, що у разі якщо орган ДВС здійснює операції з продажу майна, на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації (на прилюдних торгах, аукціонах), то на дату події, що відбулася раніше (відвантаження майна боржника чи зарахування коштів у рахунок його оплати), у боржника виникають податкові зобов'язання з ПДВ. При цьому базою оподаткування є загальна (остаточна) ціна реалізації. На вимогу покупця на цю дату виписується податкова накладна на остаточну вартість, в якій окремим рядком виділяється сума податку на додану вартість. Втім, позивач (боржник у виконавчому провадженні), зареєстрований у встановленому порядку як платник ПДВ, за наслідками відчуження належного йому майна зобов'язань з ПДВ не нарахував та не сплатив, що є порушенням вимог пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) та п. 189.4 ст. 189 розділу 5 «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України.

Свою незгоду з висновками акта перевірки від 23.03.2012 року позивач висловив у письмових запереченнях, за наслідками розгляду яких прийнято рішення №301/10/23-2 від 05.04.2012 року, відповідно до якого зауваження платника залишені без задоволення.

На підставі акта перевірки від 23.03.2012 року ДПІ у Яворівському районі прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001562320 від 09 квітня 2012 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 327500 грн., у тому числі 262000 грн. - за основним платежем, 65500 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач вважає зазначене рішення протиправним, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду. Спір про правильність визначання основного зобов'язання чи суми нарахованих санкцій між сторонами відсутній. Позивач та третя особа стверджують, що операції з примусової реалізації майна боржника у виконавчому провадженні з прилюдних торгів не є об'єктом оподаткування ПДВ, в той час як відповідач наполягає на зворотному.

Колегією суддів встановлено, що виникненню спірних правовідносин передувало звернення ВАТ «Львівобленерго» до відділу державної виконавчої служби Яворівського РУЮ із заявою від 13.07.2009 року за № 502-374/2 про примусове виконання наказу господарського суду Львівської області № 20/107 від 03.07.2009 року про стягнення з НДП «Екотрансенерго» 741950,02 грн. Державний виконавець ВДВС Яворівського РУЮ 22.07.2009 року виніс постанову ВП № 13862089 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Львівської області № 20/107. У процесі виконавчого провадження державний виконавець прийняв рішення про погашення боргу НДП «Екотрансенерго» за рахунок продажу майна боржника. Для цього було описано та накладено арешт на будівлю головного корпусу гаражного господарства, інв. № 100106 (а.с. 120-121) з метою його наступної реалізації на прилюдних торгах відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з постановою від 09.12.2009 року державний виконавець доручив Львівському НДІ судових експертиз надати висновок щодо ринкової вартості майна, зазначеного в акті опису та арешту від 03.12.2009 року. Відповідно до висновку експерта № 4360 від 22.01.2010 року ринкова вартість описаного згідно з актом від 03.12.2009 року майна становить 2106760 грн. (з ПДВ) та 1755633 грн. (без ПДВ).

Для примусової реалізації майна боржника ВДВС Яворівського РУЮ уклав договір від 18.02.2010 року зі спеціалізованою організацією ТОВ «Юнор» про надання послуг по організації та проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме - будівлі головного корпусу гаражного господарства, інв. № 100106 (Львівська область, Яворівський район, с. Новий Яр, буд. 75, (лот № 1). Стартова ціна означеного майна спершу становила 1755633 грн. (без ПДВ), про що боржнику було повідомлено одночасно із зазначенням місця та дати торгів. Оскільки бажаючих придбати цей лот не виявилось, державний виконавець за участю представника боржника провели переоцінку арештованого майна шляхом зменшення його вартості на 30% від початкової вартості, після чого його ціна зменшилась до 1228943,10 грн. (без ПДВ). У підсумку, переможцем прилюдних торгів став гр. ОСОБА_2, який придбав лот № 1 за 1230000 грн., про що складено протокол по реалізації майна від 29.06.2010 року.

ВДВС Яворівського РУЮ листом від 30.06.2010 року, а ЛФ ТОВ «Юнор» листом № 2027 від 29.06.2010р. повідомили НДП «Екотрансенерго» про результати прилюдних торгів щодо реалізації арештованого майна, які відбулись 29.06.2010 року, у тому числі про те, що кошти від продажу майна зараховані на рахунок відділу 30.06.2010 року.

У зв'язку з тим, що коштів, вилучених від реалізації будівлі головного корпусу гаражного господарства виявилось недостатньо для виконання судових рішень щодо погашення кредиторської заборгованості НДП «Екотраненерго» перед ВАТ «Львівобленерго» та погашення витрат виконавчого провадження, ВДВС Яворівського РУЮ 11.08.2011 року провів опис та арешт нерухомого майна боржника, а саме: будівлі складу-бази БУ-32, загальною площею 495,1 м2 за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Новий Яр, вул. без назви, 95, про що склав акт від 11.08.2011 року. Залишкова вартість будівлі станом на 01.01.2011 року становила 71604,87 грн. Про результати оцінки ринкової вартості арештованого майна згідно з актом від 11.08.2011 року, а також про місце та дату прилюдних торгів боржнику було також повідомлено. Продаж арештованого майна здійснювала спеціалізована організація - ПП «Нива- В.Ш.» на підставі договору з ВДВС Яворівського РУЮ від 01.12.2011 року про надання послуг по організації та проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. Переможцем прилюдних торгів, які відбулися 20.12.2011 року, став гр. ОСОБА_3, який придбав будівлю складу-бази БУ-32 загальною площею 495,1 м2 за 80000 грн. Результати прилюдних торгів арештованого майна оформлено протоколом № 1411273-1 від 20.12.2011 року. Після розподілу коштів, отриманих за продане майно, залишок невикористаних коштів перераховано НДП «Екотрансенерго». Різницю між ціною реалізації та залишковою вартістю основного засобу в сумі 8395 грн. позивач відніс до доходів підприємства та відобразив це в Декларації з податку на прибуток за ІІ-ІV кв. 2011 року по р. 02 «Дохід від операційної діяльності» (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг).

Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо обов'язку боржника у виконавчому провадженні нарахувати грошове зобов'язання з ПДВ за наслідками реалізації належного йому арештованого майна у процесі примусового виконання органом ДВС судового рішення колегія суддів керувалася наступним.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження (далі - Закон № 606) примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Одним із заходів примусового виконання рішень, встановлених Законом № 606, є звернення стягнення на майно боржника. Згідно зі статтею 50 цього ж Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до статті 5 Закону № 606 (ч. 3 ст. 11 Закону № 606 у чинній редакції) державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

За змістом частини першої статті 61 Закону України № 606 у редакції закону, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин щодо звернення стягнення на майно у 2010 році (сьогодні норми такого ж змісту містяться у статті 62 Закону України «Про виконавче провадження») реалізація арештованого майна здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку реалізації арештованого майна затверджено наказом Міністерства юстиції України від 15.07.99 N 42/5 (далі - Порядок), реалізація арештованого майна здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу на аукціоні. Згідно з пунктом 3.1 зазначеного Порядку орган державної виконавчої служби укладає з організатором аукціону договір, яким доручає реалізацію майна організатору аукціону за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота. Розмір винагороди за надані послуги з реалізації арештованого майна не повинен перевищувати з урахуванням податку на додану вартість 15 відсотків від вартості майна. Аналогічна норма передбачена Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 N 68/5. Згідно з пунктом 3.1 цього Положення орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота.

Оскільки правовідносини, які виникли у процесі примусового виконання судового рішення шляхом реалізації арештованого майна НДП «Екотрансенерго» мали місце як у 2009-2010 роках, так і в 2011 році, то при вирішенні питання щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу такого майна суд вірно застосував, поряд з чинним законодавством, також і норми закону, які діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Отже, до набрання чинності Податковим кодексом України, нормативне регулювання відносин у сфері оподаткування податком на додану вартість, зокрема такі поняття, як платник податку на додану вартість, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168).

Згідно із п. 3.1 статті 3 цього Закону об'єктом для оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Поставка товарів, як зазначено у п. 1.4 статті 1 Закону № 168, - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Вирішуючи питання чи є операції з реалізації арештованого майна в рамках виконавчого провадження об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до вимог Закону № 168 суд виходив з наступного. Поставка товарів, за змістом визначення, яке містить названий вище Закон, передбачає перехід права власності на них від власника (постачальника) до покупця. Тому відносини саме в частині накладення арешту на таке майно, вилучення, передавання його на зберігання (тобто відносини боржника у виконавчому провадженні та органу ДВС) не можна вважати операціями з поставки товару в розумінні Закону № 168.

Поряд з тим слід зауважити, що зі змісту того ж Закону № 168 випливає, що операції з примусової реалізації арештованого майна організатором аукціону на підставі договору з органом державної виконавчої служби не віднесено до категорії неоподатковуваних чи таких, що звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

У цьому випадку колегія суддів погоджується з позицією відповідача про те, що за всіма ознаками саме реалізація арештованого майна є поставкою товару в розумінні п. 1.4. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки передбачає перехід права власності, але оподатковуються такі операції з урахуванням особливостей, визначених у п. 4.7 статті 4 Закону № 168, оскільки договір, на підставі якого здійснюється реалізація арештованого майна, є трьохстороннім та відноситься до договорів комісії.

Колегія суддів враховує, що пунктом 3.2. статті 3 Закону № 168 визначає вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування ПДВ, та не містить таких операцій як примусова реалізація майна боржника у виконавчому провадженні.

У випадках, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону № 168 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; 2) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Роз'яснення щодо застосування законодавчих норм при оподаткуванні податком на додану вартість операцій з реалізації органами ДВС через спеціалізовані організації арештованого майна боржників були викладені у листі ДПА України від 14.04.2000 року № 1961/6/16-1220-26, з урахуванням змін, внесених листом ДПА України від 30.05.2008 року № 11098/7/16-1517. Відповідно до названого листа у разі якщо торгуюча організація на комісійних засадах здійснює операції з продажу арештованого майна особи, яка є платником податку на додану вартість, то на дату, що сталася раніше, чи відвантаження арештованого майна боржника, чи зарахування коштів у рахунок його оплати, у торгуючої організації виникають податкові зобов'язання. При цьому базою оподаткування є загальна (остаточна) ціна реалізації. На вимогу покупця на цю дату виписується податкова накладна на остаточну вартість, в якій окремим рядком виділяється сума податку на додану вартість. При цьому торгуюча організація всю суму податку на додану вартість відображає в книзі продажу товарів (робіт, послуг), форма і порядок заповнення якої затверджені наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, та включає до декларації з податку на додану вартість і визначену позитивну різницю між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту, перераховує до бюджету. На дату отримання торгуючою організацією коштів за реалізоване майно ним надсилається копія платіжного доручення боржнику, дата отримання якого боржником і буде датою, на яку такий боржник проводить операцію з бухгалтерського та податкового обліку з відчуження майна. На зазначену дату у боржника збільшуються податкові зобов'язання та виписується торгуючій організації податкова накладна на остаточну вартість реалізованого майна за мінусом суми, фактично залишеної торгуючою організацією на покриття власних видатків з урахуванням податку на додану вартість. Така податкова накладна для торгуючої організації є підставою для збільшення податкового кредиту, датою збільшення якого у торгуючої організації відповідно до п.4.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є дата перерахування коштів на користь комітента.

У контексті спірних правовідносини Податковий кодекс України (надалі - ПК України) визначає наступний механізм оподаткування податком на додану вартість операцій з примусової реалізації майна боржника у виконавчому провадженні.

Відповідно до підп. «а» п. 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування ПДВ визначений статтями 196-197 ПК України та не поширюється на спірні правовідносини.

Особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках визначено у статті 189 ПК України. У п. 189.4. названої статті зазначено, що базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу. Зазначений порядок дати виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту застосовується також на операції з примусового продажу арештованого майна органами юстиції.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, згідно з п. 187.1. статті 187 ПК України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Оцінюючи встановлені судом фактичні обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин колегія суддів дійшла наступних висновків.

НДП «Екотрансенерго» зареєстроване у встановленому законом порядку як платник податку на додану вартість та на момент виникнення спірних правовідносин мало статус боржника у виконавчому провадженні. З метою стягнення з НДП «Екотрансенерго» заборгованості орган ДВС накладав арешт на нерухоме майно боржника та розпочав процедуру його примусової реалізації шляхом продажу з прилюдних торгів. Для цього орган ДВС укладає договори зі спеціалізованими організаціями про організацію та проведення прилюдних торгів, у першому випадку з ТОВ «Юнор» (2010 р.), в подальшому - з ПП «Нива В.Ш.» (2011р.). Спеціалізовані організації договірні зобов'язання виконали, за що в подальшому отримали обумовлену договором винагороду.

Про результати проведення прилюдних торгів (продаж майна, суму, за яку таке було реалізовано, переможця торгів тощо) ВДВС Яворівського РУЮ та спеціалізовані торгівельні організації повідомляли НДП «Екотрансенерго» як боржника у виконавчому провадженні, що підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами (а.с. 74-79, 138-140, 156, 195-200).

Той факт, що НДП «Екотрансенерго» отримувало такі повідомлення та достеменно знало про факт реалізації власного нерухомого майна, ціну продажу тощо додатково підтверджується долученими до матеріалів справи додатковими письмовими поясненнями позивача № 483/02 від 19.06.2012р., а також записами в книзі обліку основних засобів (а.с. 163-166), інвентарними картками обліку основних засобів.

Так, по факту отримання згаданої інформації НДП «Екотрансенерго» в червні 2010 року списало будівлю головного корпусу гаражного господарства по бухгалтерському обліку з основних засобів, а фінансові результати такої операції відобразило в Декларації з податку на прибуток за І півріччя 2010 року; в грудні 2011 року списало будівлю складу-бази БУ-32 по бухгалтерському обліку з основних засобів, а фінансові результати такої операції відобразило в Декларації з податку на прибуток за 2011 рік .

Відповідно до наведених вище норм податкового законодавства правовідносини, які виникли при реалізації майна з прилюдних торгів за своїм змістом є договором комісії, тому з дати отримання повідомлення комісіонера про реалізацію майна третій собі (переможцю торгів) у комітента (НДП «Екотрансенерго») виникає обов'язок задекларувати грошове зобов'язання з податку на додану вартість; при цьому базою оподаткування є ціна продажу згідно протоколу проведення прилюдних торгів. Втім, в жодному із двох випадків отримання повідомлення про реалізацію власного нерухомого майна позивач свого обов'язку по нарахуванню зобов'язання з податку на додану вартість не виконав.

Той факт, що орган ДВС виставив належне НДП «Екотрансенерго» (платнику ПДВ) нерухоме майно на прилюдні торги за стартовою ціною, що не включала суму ПДВ згідно експертної оцінки, а спеціалізовані організації провели такі торги, свідчить лише про їх протиправні дії, які боржник як сторона виконавчого провадження мав/має можливість оскаржити до суду у встановленому процесуальним законом порядку. Проте такі протиправні дії третіх осіб не породжують для платника податку нових/додаткових прав чи пільг. Дізнавшись про реалізацію власного нерухомого майна платник ПДВ як комітент повинен був самостійно визначити суму грошового зобов'язання з ПДВ та задекларувати таку у шляхом включення її до показників звітної декларації з ПДВ.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Новояворівське державне підприємство "Екотрансенерго" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 р. по справі № 2а-3191/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик