Ухвала суду № 35946901, 05.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року Справа № 9104/7301/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Сапіги В.П., Хобор Р.Б.

за участі секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

з участю осіб:

позивача по справі: представників Запорожець Т.В., Юречко А.С.

відповідача по справі: представника Гудька О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року по справі за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Луцький ремонтний завод «Мотор» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 липня 2010 року №0000432302/0, від 26 серпня 2010 року №0000432302/1, від 20 вересня 2010 року №0000432302/2, від 02 грудня 2010 року №0000432302/3,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство Міністерства оборони України «Луцький ремонтний завод «Мотор» звернулося з позовом в суд до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції та просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 липня 2010 року №0000432302/0, від 26 серпня 2010 року №0000432302/1, від 20 вересня 2010 року №0000432302/2, від 02 грудня 2010 року №0000432302/3.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що відповідачем неправомірно винесено податкові-повідомлення рішення посилаючись на несплату податкових зобов'язань контрагентом позивача ТзОВ «Спілка експортерів України» по ланцюгу господарської операції. Позивач зазначає, що має право на бюджетне відшкодування, так як відповідачем правомірність здійснення господарської операції не оспорюється, а відповідач посилається лише на недоліки у правовому статусі постачальника, зокрема неподання ним звіту про показники фінансово-господарської діяльності та посилається на ліквідацію постачальника в грудні 2008 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року в справі №2а-3511/10/0370 адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року в справі №2а-3511/10/0370 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що згідно листа ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва надіслано довідку від 16.07.2008 року №2364/23-200/33730459 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Юг-Авіа» з питань підтвердження правових взаємовідносин з ДП МО України ЛРЗ «Мотор» за квітень 2008 року». Відповідно до даних проведеної перевірки ТзОВ «Юг-Авіа» є посередником поставлених запасних частин. Постачальником є ТзОВ «Спілка експортерів України». Зустрічну перевірку провести неможливо, оскільки згідно листа ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 11.03.2009 року №2593/7/23-412 стан платника ТзОВ «Спілка експортерів України - «припинено (ліквідовано, закрито)».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Луцькою ОДПІ проведено перевірку показників податкової звітності позивача за травень 2008 року, про що складено довідку №868/23-4/08029701 від 22.09.2008 року «Про результати виїзної позапланової перевірки ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень, червень 2008 року на рахунок платника банку». У розділі 5 «Висновок» довідки №868/23-4/08029701 від 22.09.2008 року зазначено, зокрема, що перевіркою буде підтверджено заявлену ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» суму бюджетного відшкодування у декларації за травень 2008 року в розмірі 824911 грн. 00 грн. (в тому числі, спірну суму 118 000 грн. 00 коп., по якій сформовано податковий кредит у квітні 2008 року по операції придбання товару у ТзОВ «Юг-Авіа» після отримання результатів зустрічних перевірок по ланцюгу виробника.

В подальшому Луцькою ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» з питань правових відносин з постачальником другої ланки ТзОВ «Спілка експортерів України» за квітень 2008 року, які вплинули на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за травень 2008 року, про що складено акт №4148/23-3/08029701 від 15.07.2010 року. За результатами перевірки встановлено порушення позивачем пункту 1.8. статті 1, підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та не підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника в банку за травень 2008 року в сумі 118000 грн. 00 коп. Висновки Луцької ОДПІ про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 118000 грн. 00 коп. ґрунтуються на тому, що податковому органу не вдалося провести зустрічну перевірку ТзОВ «Спілка експортерів України» (контрагента у другій ланці ланцюга постачальників) через визнання його банкрутом згідно з постановою господарського суду Миколаївської області від 10.12.2008 року, та станом на 29.06.2010 року факт отримання коштів постачальниками ТзОВ «Спілка експортерів України», залученого до схеми постачання товару ДП МО України «ЛРЗ «Мотор», у другій ланці ланцюга не підтверджено.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000432302/0 від 20 липня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 118 000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що безпідставними є твердження відповідача про банкрутство постачальника, оскільки виникнення спірних правовідносин стосується квітня - травня 2008 року, а рішення про визнання постачальника ТзОВ «Спілка експортерів України» банкрутом постановлене господарським судом Миколаївської області 10 грудня 2008 року.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Так, Верховний Суд України вже неодноразово висловлював правову позицію щодо правомірності зменшення податковими органами сум бюджетного відшкодування (невідшкодування бюджетної заборгованості) з визначених податковим органом вказаних вище підстав.

Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення у подібних правовідносинах Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Верховний Суд України вказав, що така правова позиція узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Верховний Суд України у постанові від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення наголосив на тому, що такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В іншій постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ «Фірма «ВІК»до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень зазначено про правильність висновків судів про те, що за змістом підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Верховний Суд України вказав, що така позиція касаційного суду ґрунтується на правильному застосуванні положень підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06), в якій Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене апеляційні вимоги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції є неаргументованими та в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ч. 3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року в справі №2а-3511/10/0370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді В.П. Сапіга

Р.Б. Хобор