Постанова № 35947832, 09.12.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2013 р. Справа № 5015/5366/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Марка Р.І.

суддів Бойко С.М.

Бонк Т.Б.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: Максимів Р.Й.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, б/н від 20.03.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 28.02.2013р.

у справі № 5015/5366/12, суддя Чорній Л.З.

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідницьке виробниче підприємство "Джерело", м. Самбір Львівської області

про визнання договору недійсним та визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2013р. у справі № 5015/5366/12 у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідницьке виробниче підприємство "Джерело" про визнання недійсним договору купівлі-продажу товару, укладеного між відповідачем та ТОВ «Радісон» та визнання права власності на майно - відмовлено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2013р. у справі № 5015/5366/12, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, б/н від 20.03.2013р. (вх.№05-05/256/13 від 28.03.2013р.).

Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що при винесенні рішення не було встановлено, яким чином право власності на спірне майно було набуте ТОВ «Радіссон», з подальшим його відчуженням ТОВ НВП «Джерело». Так, в матеріалах справи наявний лист ДПС у Львівській області від 18.09.2012р., відповідно до даних якого печатку ТОВ «Радіссон» було виявлено під час проведення заходів 14.02.2011р. по ліквідації «конвертаційного центру» працівниками УПМ ДПА Дніпропетровської області як СПД з ознаками фіктивності. Крім того, оплата за спірне майно була проведена між сторонами спірного правочину - готівкою.

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 28.03.2013р. справу за № 5015/5366/12 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І.

Ухвалою суду від 01.04.2013р. скаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги.

Розпорядженням голови суду від 29.03.2013р. у склад колегії для розгляду справи № 5015/5366/12 введено суддів Бойко С.М. та Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2013р. апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4, б/н від 20.03.2013р., на рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2013р. у справі № 5015/5366/12 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 29.04.2013р.

Розгляд справи неодноразово відкладався, в судових засіданнях, за згодою представників сторін, оголошувались перерви.

Зокрема, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2013р. розгляд справи відкладено на 09.12.2013р. На клопотання позивача з державного архіву Дніпропетровської області витребувано наступні документи: касову книгу ТОВ "Радісон", прибуткові касові ордера та оборотно-сальдову відомість загальну та по рахунках 10, 15, 36, 68 за період придбання спірного майна та його відчуження; договори купівлі-продажу, по яких ТОВ "Радісон" набуло спірне майно, а також договір, по якому майно було продане ТОВ НДВП "Джерело".

2 грудня 2013р. на розгляд суду поступило повідомлення керівника архіву в якому зазначено про те, що документи ТОВ «Радісон» на зберігання до архівного управління Дніпропетровської міської ради не надходили.

В дане судове засідання з'явились представники обох сторін, які висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

В грудні 2012р. ФОП ОСОБА_4 звернулась в Господарський суд Львівської області з позовом до ТОВ НВП «Джерело» про визнання договору купівлі-продажу товару № 22-03/10 від 22.03.2010р., укладеного між ТОВ «Радіссон» та ТОВ НВП «Джерело», - недійсним та визнання права власності на майно.

Позовні вимоги мотивовано тим, зокрема, що спірне майно (магнітно-грейферний кран ГПК-5 заводський №144; магнітно-грейферний кран ГПК-5 заводський №328; вага автомобільна ВА-15, які знаходяться за адресою: вулиця Чорновола, 2а, місто Самбір, Львівська область) було придбане позивачем у ТОВ «Метекс» на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2005р. Відтак, на переконання позивача, спірне майно не могло бути предметом купівлі-продажу згідно договору купівлі-продажу товару № 22-03/10 від 22.03.2010р., укладеного між ТОВ «Радіссон» та ТОВ НВП «Джерело», оскільки відчужувач майна згідно спірного договору (ТОВ «Радіссон») не мав правовідносин з ТОВ «Метекс», яке, в свою чергу, придбало спірне майно у ПЗПП «Заготвтормет». Останнє ж придбало майно згідно біржових угод ще у 2001р.

Відтак, позивач вважає спірний договір фіктивним правочином.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2013р. у справі № 5015/5366/12 у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» про визнання договору купівлі-продажу товару № 22-03/10 від 22.03.2010р., укладеного між ТОВ «Радіссон» та ТОВ НВП «Джерело», - недійсним та визнання права власності на майно - відмовлено.

При винесенні рішення місцевий господарський суд виходив з того, зокрема, що за договором купівлі-продажу від 03.10.2005р. позивач набув у власність кран ГПК-5, інв. №141, 1976 р.в., кран ГПК-5, заводський №328, інв. №437, 1983 р.в., вагу автомобільну РР-15, в кількості 1 шт., 1986 р.в.

Позовні ж вимоги стосуються визнання права власності на магнітно-грейферний кран ГПК-5 заводський №144, магнітно-грейферний кран ГПК-5 заводський №328 та вагу автомобільну ВА-15.

При співставленні індивідуально визначених ознак наведеного майна слідує, що є достатні правові підстави для розгляду питання про визнання права власності позивача лише на магнітно-грейферний кран ГПК-5 заводський №328.

Однак, за спірним договором купівлі-продажу товару №22-03/10 від 22.03.2010 року ТОВ НВП „Джерело" набуло право власності на кран ГПК-5М1 вантажопідйомністю 5 тон з підкрановим шляхом 150 м погонних (виробник - Костянтинівський завод "Вторчормет", дата виготовлення - 1990 рік, заводський номер - 144; призначення крана - для навантажувально-розвантажувальних робіт); кран ГПК-5 вантажопідйомністю 5 тон з підкрановим шляхом 150 метрів погонних (виробник - Костянтинівський завод "Вторчормет", дата виготовлення - 14.05.1983 р., заводський номер - 328; призначення крана - для навантажувально-розвантажувальних робіт); автомобільну вагу типу ВА-15 (заводський номер - 794, призначення - зважування автомобілів вагою до 15 тон).

Вказане майно передане відповідачу згідно акта приймання-передачі.

Відтак, наявність факту передачі майна за спірним договором та його оплата, жодним чином не підтверджує фіктивність договору від 22.03.2010р. за №22-03/10, укладеного між ТОВ "Раддісон" та ТОВ НВП "Джерело", а відтак відсутні правові підстави для визнання правочину недійсним з підстав його фіктивності.

Крім того, судом зазначено, що під час розгляду справи відповідачем представлено суду оригінали паспортів (копії яких долучено до матеріалів справи) на стріловий магнітно-грейферний кран ГПК-5М1 вантажопідйомністю 5 тонн (виробник-Констянтинівський завод "Вторчормет", дата виготовлення 1990 р., заводський номер- 144, призначення крана-для навантажувально-розвантажувальних робіт); стріловий магнітно-грейферний кран ГПК-5 вантажопідйомністю 5 тонн (виробник - Констянтинівський завод "Вторчормет", дата виготовлення 14.05.1983р., заводський номер- 328, призначення крана-для навантажувально-розвантажувальних робіт). Натомість позивачем не надано жодних пояснень стосовно того, яким чином оригінали технічних паспортів на спірні крани опинилися у відповідача, як і не надано доказів того, що вказані документи вибули із його володіння поза його волею.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_4 - подала апеляційну скаргу.

Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що при винесенні рішення не було встановлено, яким чином право власності на спірне майно було набуте ТОВ «Радіссон», з подальшим його відчуженням ТОВ НВП «Джерело». Так, в матеріалах справи наявний лист ДПС у Львівській області від 18.09.2012р., відповідно до даних якого печатку ТОВ «Радіссон» було виявлено під час проведення заходів 14.02.2011р. по ліквідації «конвертаційного центру» працівниками УПМ ДПА Дніпропетровської області як СПД з ознаками фіктивності. Крім того, оплата за спірне майно була проведена між сторонами спірного правочину - готівкою.

В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач, заперечуючи доводи скаржника, заявив клопотання про скерування матеріалів справи в прокуратуру Львівської області для вирішення питання про проведення слідчих дій з метою встановлення факту наявності/відсутності протиправних дій з боку ТОВ «Метекс», в особі директора Смірнова та ОСОБА_4 щодо складання різних за змістом примірників договору купівлі-продажу від 03.10.2005р., видаткової накладної № 10/03 та акта приймання-передачі від 03.10.2005р. з метою створення за цими документами певних прав для однієї зі сторін спору.

Вказане клопотання ТОВ НВП «Джерело» мотивоване тим, зокрема, що ОСОБА_4 до моменту звернення до суду з позовом у даній справі, двічі (як мінімум) зверталась до суду за захистом своїх порушених прав з вимогами, які обґрунтовувала наявністю укладеного між нею та ТОВ «Метекс» договору купівлі-продажу від 03.10.2005р.

При цьому, зміст договорів купівлі-продажу від 03.10.2005р., видаткових накладних та актів приймання-передачі, у кожній зі справ (ухвала Господарського суд Львівської області від 01.03.2012р. у справі №5015/212/12 - позов залишено без розгляду за заявою ОСОБА_4; ухвала Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14.06.2013р. - позов залишено без розгляду за заявою ОСОБА_4), в тому числі й у даній справі, різняться між собою.

Так, у справі, що розглядалась Самбірським міськрайонним судом Львівської області, наявна копія договору купівлі-продажу від 03.10.2005р., згідно якого ОСОБА_4 діяла в статусі фізичної особи без використання правового статусу фізичної особи-підприємця.

У справі № 5015/212/12, що розглядалась Господарським судом Львівської області, ОСОБА_4 діяла вже з використанням правового статусу фізичної особи-підприємця.

При цьому, подані копії спірного договору, як в першому так і в другому випадках, не містять індивідуалізуючи ознак майна, які б виділяли ці речі з-поміж інших однорідних речей.

Звертаючись з позовом у даній справі, ОСОБА_4 в підтвердження позовних вимог подано копії договору купівлі-продажу від 03.10.2005р., видаткової накладної № 10/03 та акта приймання-передачі від 03.10.2005р., які містять відомості про рік випуску, заводський та інвентаризаційний номери кранів, наділяючи ці речі тільки їм властивими ознаками, що вирізняють їх з-поміж інших однорідних речей.

Відтак, на переконання відповідача, вищевказане не дозволяє встановити, який з цих трьох примірників договору купівлі-продажу від 03.10.2005р. дійсно був укладений між ТОВ «Метекс» і ОСОБА_4, в якому статусі діяла остання при його укладенні та чи підлягає даний спір вирішенню в порядку господарського судочинства.

Копії примірників договору купівлі-продажу від 03.10.2005р., видаткової накладної № 10/03 та акта приймання-передачі від 03.10.2005р. додано до клопотання.

Крім того, 9 грудня 2013р. на розгляд суду поступило клопотання відповідача про призначення у справі судової технічної експертизи вище перелічених договорів купівлі-продажу на предмет встановлення часу виготовлення цих договорів.

Судова колегія відмовила у задоволенні обох клопотань відповідача, оскільки предметом розгляду у даній справі є договір купівлі-продажу майна, укладений між ТОВ «Радіссон» та ТОВ НВП «Джерело».

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, судова колегія не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваного рішення у даній справі, з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині визнання недійсним договору позивач посилається на норму статті 234 Цивільного кодексу України.

Так, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Аналіз зазначеної вище норми закону дозволяє виділити такі ознаки фіктивного правочину: наявність зовнішньої форми правочину, що фіксує удавані наміри сторін; відсутність у сторін дійсного наміру створити наслідки, які зумовлювалися у цьому правочині. При цьому важливо наголосити, що у діях сторін фіктивного правочину відсутній намір встановити, змінити чи припинити взаємні права та обов'язки, а тому сторони такого правочину, як правило, фактично його не виконують.

В пункті 24 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 6 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

З врахуванням наведених обставин та наявність факту передачі майна, жодним чином не підтверджується фіктивність договору від 22.03.2010р. за №22-03/10 укладеного між ТзОВ "Раддісон" та ТзОВ "Науково-дослідницьке виробниче підприємство "Джерело", а відтак відсутні правові підстави для визнання правочину недійсним з підстав його фіктивності.

Щодо вимог позивача про визнання права власності на спірне майно, то і в цій частині судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 328 ЦКУ право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 334 ЦКУ право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не зв'язаних з позбавленням володіння. Зазначений позов може бути заявлений власником індивідуально-визначеної речі, що як володіє, так і не володіє нею (якщо при цьому не ставиться питання про її повернення).

Як вбачається із матеріалів справи, за умовами біржових угод позивач набув у власність кран ГПК-5, інв. №141, 1976 р.в., кран ГПК-5, заводський №328, інв. №437, 1983 р.в., вагу автомобільну РР-15, в кількості 1 шт., 1986 р.в. Позовні вимоги стосуються визнання права власності на магнітно-грейферний кран ГПК-5 заводський №144, магнітно-грейферний кран ГПК-5 заводський №328 та вагу автомобільну ВА-15. При співставленні індивідуально визначених ознак наведеного майна слідує, що є достатні правові підстави для розгляду питання про визнання права власності позивача лише на магнітно-грейферний кран ГПК-5 заводський №328.

За оплатним договором купівлі-продажу товару №22-03/10 від 22.03.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницьке виробниче підприємство „Джерело" набуло право власності на кран ГПК-5М1 вантажопідйомністю 5 тон з підкрановим шляхом 150 м погонних (виробник - Костянтинівський завод "Вторчормет", дата виготовлення - 1990 рік, заводський номер - 144; призначення крана - для навантажувально-розвантажувальних робіт); кран ГПК-5 вантажопідйомністю 5 тон з підкрановим шляхом 150 метрів погонних (виробник - Костянтинівський завод "Вторчормет", дата виготовлення - 14.05.1983 р., заводський номер - 328; призначення крана - для навантажувально-розвантажувальних робіт); автомобільну вагу типу ВА-15 (заводський номер - 794, призначення - зважування автомобілів вагою до 15 тон).

Вказане майно передане відповідачу згідно акту приймання-передачі.

Крім того, під час розгляду справи відповідачем було представлено суду оригінали паспортів (копії яких долучено до матеріалів справи) на стріловий магнітно-грейферний кран ГПК-5М1 вантажопідйомністю 5 тонн (виробник-Констянтинівський завод "Вторчормет", дата виготовлення 1990 р., заводський номер- 144, призначення крана-для навантажувально-розвантажувальних робіт); стріловий магнітно-грейферний кран ГПК-5 вантажопідйомністю 5 тонн (виробник - Констянтинівський завод "Вторчормет", дата виготовлення 14.05.1983р., заводський номер- 328, призначення крана-для навантажувально-розвантажувальних робіт).

Водночас, позивачем не надано жодних пояснень з приводу того, яким чином оригінали технічних паспортів на спірні крани опинилися у відповідача, як і не надано доказів того, що вказані документи вибули із його володіння поза його волею.

За приписами ст.392 ЦК України позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі втрати документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів. (постанова ВГСУ від 14.01.13 №5009/1837/12).

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що в позивача на сьогоднішній день відсутнє майно, а саме кран ГПК-5, інв.№141, 1976р.в.; кран ГПК-5, заводський №328, інв.№437, 1983р.в. та вага автомобільна РР-15, що знаходяться за адресою м.Самбір, вул.Чорновола, 2а, а в свою чергу за адресою м. Самбір, вул. Чорновола, 2 "д", знаходиться майно, що є у власності ТзОВ "НДВП "Джерело", а саме стріловий магнітно-грейферний кран ГПК-5М1 вантажопідйомністю 5 тонн з підкрановим шляхом 150 метрів пагонних (виробник-Констянтинівський завод "Вторчормет", дата виготовлення 1990 р., заводський номер- 144, призначення крана-для навантажувально-розвантажувальних робіт); стріловий магнітно-грейферний кран ГПК-5 вантажопідйомністю 5 тонн з підкрановим шляхом 150 метрів пагонних (виробник - Констянтинівський завод "Вторчормет", дата виготовлення 14.05.1983р., заводський номер - 328, призначення крана-для навантажувально-розвантажувальних робіт); автомобільна вага типу ВА-15 (заводський номер-794, призначення-зважування автомобілів вагою до 15 тонн).

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про безпідставність позовних вимог.

З врахуванням викладеного в сукупності, доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеним та не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення у даній справі, оскільки скаржником не подано у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі та обґрунтовували неправомірність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2013р. у справі № 5015/5366/12 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 11 грудня 2013р.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.