Постанова № 35946751, 04.12.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа № 914/3025/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого -судді Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.

Марко Р.І.

при секретарі Процевич Р.,

за участю представників:

від позивача з'явився,

від відповідача з'явився,

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_2 б/н від 14.10.2013 року, м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2013 року, суддя Березяк Н.Є. у справі № 914/3025/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Графопак», м.Золочів

до відповідача: фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Львів

про стягнення 32621,92 грн. боргу та витребування майна із чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 03.10.2013 року позовні вимоги ТОВ «Графопак» задоволено частково та витребувано від фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь ТОВ «Графопак» лобзиковий станок GNU марки S.R.L. (TRAFORATICE CFN 150) тип 5002.

В частині стягнення орендної плати та штрафних санкцій, суд дані вимоги залишив без розгляду з огляду на те, що позивачем не надано доказів в обґрунтування своїх вимог, а також не подано доказів сплати судового збору з цих вимог.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог мотивоване покликанням на ст.ст.387, 400, 1212 ЦК України, а також тим, що відповідач доказів повернення майна позивачу після закінчення терміну дії договору оренди не надав, а відтак вимога позивача про витребування від відповідача лобзикового станка є обґрунтована і підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення місцевого суду скасувати частково та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог стосовно витребування орендованого майна відмовити, апелюючи тим що судом не зазначено беззаперечних доказів того, що ФОП ОСОБА_2 є недобросовісним володільцем майна, тому скаржник вважає, що суд першої інстанції неправомірно посилається на ст.ст. 387, 400, 1212 ЦК України.

Скаржник також зазначає, що позивачем не надано жодних доказів щодо отримання відповідачем повідомлення про припинення дії договору оренди.

Також скаржник звертає увагу суду на те, що з моменту направлення повідомлення про відсутність наміру поновлювати дію договору до моменту подання позову (більше ніж протягом року) позивачем не вчинено жодних дій щодо витребування майна, яке є предметом договору.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, мотивуючи тим, що позивачем було направлено лист - повідомлення відповідачеві з вимогою повернення переданого в оренду майна протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги. Зазначений лист був направлений відповідачу з описом вкладення, однак, зазначений лист був повернутий на його адресу по спливу місячного терміну за закінченням терміну зберігання. Отже, позивач вважає, що належним чином повідомив відповідача про відмову у продовженні договору оренди.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свою позицію, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 01.06.2006 року між ТзОВ «ГрафоПак» ( орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 ( Орендар) було укладено договір оренди обладнання відповідно до умов п.1.1 якого позивач передає, а відповідач приймає в орендне користування лобзиковий станок GNU, яке розташоване за адресою Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники, вул.Тролейбусна,15.

Згідно п.3.1 договору орендна плата майна, що передається в оренду, становить 250 грн. в місяць в т.ч.ПДВ.

Після закінчення строку даного договору його було переукладено на строк до 01 червня 2010 року. Враховуючи те, що у ТзОВ «ГрафоПак» були відсутні заперечення щодо користування майном, згаданий договір було поновлено на строк встановлений договором - до 01.06.2012 року.

22 травня 2012 року позивач повідомив орендаря про припинення дії договору та необхідність повернення орендованого майна після закінчення терміну дії договору. Проте, за наявним повідомленням (а.с.13) не вбачається, що відповідач отримував це повідомлення і останній заперечує факт його отримання.

В зв'язку із неповерненням відповідачем обладнання після закінчення терміну дії договору, 06.06.2012 року позивач направив відповідачу лист повідомлення з вимогою повернення переданого в оренду майна протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги. Зазначений цінний лист був направлений відповідачу з описом вкладення, однак, як зазначив в судовому засіданні представник позивача, зазначений лист був повернутий на його адресу по спливу місячного терміну за закінченням терміну зберігання (а.с.15), що підтверджує пояснення відповідача про неотримання даного повідомлення.

Зважаючи на вищевикладене, місцевий господарський суд, покликаючись на ст.ст. 387, 400, 1212 ЦК України задоволив позовні вимоги стосовно витребування майна з чужого незаконного володіння.

Однак такий висновок суду не ґрунтується на правильному застосуванні судом норм матеріального права.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною другою статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

За відсутності акту приймання-передавання орендованого майна, правовідносини на підставі договору оренди фактично тривають.

Отже, наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин виключає можливість пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки передання майна в користування особі, яка зобов'язалась повернути це майно після закінчення строку, на який воно передане, але не виконує цього обов'язку, базуються на умовах укладеного між сторонами договору та регулюються відповідно Розділом ІІІ Книги п'ятої ЦК України.

Майно, передане власником іншій особі у володіння або користування за договором між ними, не може вважатися таким, що вибуло з володіння власника не з його волі.

Позивач повинен був ставити вимогу про повернення орендованого майна за договором оренди, а не повернення майна з чужого незаконного володіння. Зміна представником позивача в апеляційній інстанції правової підстави позову на повернення орендованого майна за договором не може бути прийнята на цій стадії процесу до уваги, оскільки суперечить вимогам ГПК України.

Відповідно і ст.1212 ЦК України неправильно застосована судом першої інстанції, оскільки аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Отже місцевий господарський суд не врахував вищенаведеного, що призвело до неправильного застосування останнім норм матеріального права.

Відтак, рішення в частині задоволених позовних вимог про витребування орендованого майна з чужого незаконного володіння підлягає скасуванню, відповідно, апеляційна скарга відповідача - задоволенню.

В частині стягнення орендної плати та штрафних санкцій, суд дані вимоги залишив без розгляду з огляду на те, що позивачем не надано доказів в обґрунтування своїх вимог, а також не подано доказів сплати судового збору з цих вимог, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з позивача на користь відповідача належить повернути шляхом стягнення 860,25 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 б/н від 14.10.2013 року задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2013 року в справі №914/3025/13 скасувати частково.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині витребування від фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь ТОВ «Графопак» лобзикового станка GNU марки S.R.L. (TRAFORATICE CFN 150) типу 5002.

В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Графопак» ( 80700, Львівська область, м.Золочів вул. Степана Тудора,1 код ЄДРПОУ 30063583) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ід. код. НОМЕР_1) 860,25 грн. в повернення судового збору.

Наказ видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд

Головуючий -суддя: Бойко С.М.

Судді: Бонк Т.Б.

Марко Р.І.

Повний текст постанови

виготовлено 11.12.2013р.