Рішення № 3594697, 21.04.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.04.09 р. Справа № 15/66

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 00210602)

до відповідача закритого акціонерного товариства “АзовЕлектроСталь” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 25605170)

про стягнення провізної плати в сумі 17780,57 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Чумаков Д.В. за довіреністю № 17/29 від 14.01.2009 р.

від відповідача: Потоцька С.С. за довіреністю № 301/1Д від 05.01.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ до закритого акціонерного товариства “АзовЕлектроСталь” м. Маріуполь про стягнення провізної плати в сумі 17780,57 грн.

Ухвалою суду від 27.02.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/66, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У судовому засіданні представниками позивача та відповідача було заявлено письмове клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв’язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

08.11.2007 р. сторони уклали договір поставки № 58/60/295 АЕСсн, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався передати у встановлений строк у власність покупця (відповідач) товар, а покупець в порядку та на умовах, передбачених договором, зобов’язався прийняти та оплатити його.

Згідно п. 5.1 договору поставка товару здійснюється на умовах FCA м. Краматорськ (ІНКОТЕРМС 2000 року).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що транспортні витрати покупець зобов’язаний оплатити згідно виставленим рахункам у випадку відвантаження залізничним транспортом.

Відповідно до п. 13.3 договір вступив в силу з моменту його підписання сторонами та діяв до 31.12.2008 р.

Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) обов’язками продавця щодо поставки товару при застосуванні терміну FCA – FREE CARRIER (... named place) ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (... назва місця) є наступне:

Покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця. Проте, за наявності прохання покупця або відповідної комерційної практики, у випадку, якщо покупець своєчасно не дав інших указівок, продавець вправі укласти договір перевезення на звичайних умовах за рахунок і на ризик покупця.

На виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачу товар за залізничними накладними, при цьому провізна плата, зазначена в даних накладних, склала: за залізничною накладною № 50585020 від 13.06.2008 р. на суму 3378,00 грн., без ПДВ, за залізничною накладною № 50585021 від 13.06.2008 р. на суму 3378,00 грн., без ПДВ, за залізничною накладною № 50585067 від 23.06.2008 р. на суму 3246,00 грн., без ПДВ, за залізничною накладною № 45457443 від 11.08.2008 р. на суму 4815,14 грн., без ПДВ. Таким чином, загальна сума провізної плати складає 17780,57 грн., в т.ч. ПДВ. Завірені копії залізничних накладних додані до позову.

Позивач виставив відповідачу рахунки–фактури на оплату отриманого товару № 1–596 від 13.06.2008 р., № 1–597 від 13.06.2008 р., № 1–617 від 23.06.2008 р., № 1–793 від 11.08.2008 р. При цьому в даних рахунках окремим рядком був виділений розмір провізної плати, оплаченої вантажовідправником по вказаним фактам відвантаження. Як зазначає позивач, рахунки–фактури передавалися відповідачу нарочним. Завірені копії рахунків додані до позову.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву № 523/1042 від 21.04.2009 р., в якому заперечує по факту отримання рахунків на оплату стосовно провізної плати. Але в матеріалах справи є лист № 58/526 від 05.02.2009 р. з поштовою квитанцією № 5518 від 06.02.2009 р. про направлення відповідачу рахунків для оплати, в яких окремо вказані суми провізної плати. На думку суду, поштова квитанція є достатнім доказом поштового відправлення відповідачу вказаного листа з додатком рахунків на оплату. З урахуванням часу поштового перебігу, передбаченого нормативними строками пересилання поштових відправлень в межах області, протягом трьох днів (наказ міністерства транспорту та зв’язку України № 1149 від 12.12.2007 р.), відповідач вказаний лист повинен був отримати у період з 06.02.2009 р. по 11.02.2009 р. (з урахуванням вихідних днів).

Свої заперечення відповідач не підтвердив будь–якими письмовими доказами про неотримання поштового відправлення згідно поштової квитанції від 06.02.2009 р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заперечення відповідача не приймається судом до уваги, тому що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог № 17/438 від 21.04.2009 р., згідно якої просить суд стягнути з відповідача транспортні витрати в сумі 17780,57 грн. відповідно до п. 5.2 договору № 58/60/295 АЕСсн від 08.11.2007 р., замість стягнення провізної плати в сумі 17780,57 грн. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав уточнені позовні вимоги.

З пояснень позивача № 17/439 від 21.04.2009 р. вбачається, що оплата ним залізниці провізної плати за відправлення продукції здійснювалося на підставі договору № 42/30–27026 від 11.01.2007 р., укладеного між позивачем та державним підприємством „Донецька залізниця”.

Згідно пунктів 2.3, 2.4 даного договору залізниця відкриває позивачу особовий рахунок, на який останній перераховує передоплату за перевезення вантажів та додаткові послуги.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 даного договору по мірі виконання перевезень та надання послуг залізниця списує відповідні суми з особового рахунку на підставі перевізних документів та направляє не пізніше 3 робочого дня через станцію перелік списаних сум.

Позивач надав до суду довідку № 162/21/04 від 21.04.2009 р., видану Міністерством транспорту та зв’язку України Державною адміністрацією залізничного транспорту України Донецькою залізницею станції Краматорськ, з якої вбачається, що в підтвердження факту зняття грошових коштів з особового рахунку позивача, йому були надані квитанції про приймання вантажу № 50585067, № 50585021, № 50585020, № 50585020 та переліки № 305 від 13.06.2008 р., № 289 від 23.06.2008 р.

Крім того, позивач зазначає, що відправлення вантажу на адресу відповідача за залізничною накладною № 45457443 від 11.08.2008 р. здійснювалося закритим акціонерним товариством „Торговий дім Завод Дніпропрес”, що підтверджується листом № 05к/488 від 24.06.2008 р., завірена копія якого додана до позову. Закрите акціонерне товариство „Торговий дім Завод Дніпропрес” сплатило залізниці витрати в розмірі 5778,17 грн., пов’язані з відправленням вантажу. Вказані витрати були позивачем повернуті закритому акціонерному товариству „Торговий дім Завод Дніпропрес” 11.11.2008 р. згідно платіжного доручення № 11541, що підтверджується банківською випискою від 11.11.2008 р.

Завірені копії договору № 42/30–27026 від 11.01.2007 р., переліків № 305 від 13.06.2008 р. та № 289 від 23.06.2008 р., банківської виписки від 11.11.2008 р., оригінал довідки № 162/21/04 від 21.04.2009 р. містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та проаналізувавши діюче законодавство, дійшов наступного висновку:

Згідно ст. 311 ГК України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Згідно п. 17 Статуту залізниць України визначено, що перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Згідно п. 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач підтвердив належними доказами факт понесення ним транспортних витрат, сплачених перевізнику та вантажовідправнику на суму 17780,57 грн.

Договором № 58/60/295 АЕСсн від 08.11.2007 р. встановлений обов’язок покупця (відповідача) оплатити транспортні витрати. Враховуючи той факт, що вказані витрати були понесені позивачем, у відповідача виникає зобов’язання здійснити їх відшкодування в повному обсязі.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Моментом пред’явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензії № 17/831–5714 від 12.12.2008 р. з вимогою сплатити суму заборгованості за транспортні витрати, понесені у зв’язку з відправленням вантажу. Факт відправлення даної претензії на адресу відповідача підтверджується поштовою квитанцією № 21/491. З урахуванням часу поштового перебігу, передбаченого нормативними строками пересилання поштових відправлень в межах області, протягом трьох днів (наказ міністерства транспорту та зв’язку України № 1149 від 12.12.2007 р.), відповідач вказану претензію повинен був отримати у період з 12.12.2008 р. по 17.12.2008 р. (з урахуванням вихідних днів). Завірені копії претензії та поштової квитанції додані до позову.

Крім моменту отримання вимоги строк оплати в даному випадку залежить від факту виставлення позивачем рахунків на оплату за транспортні витрати у вигляді провізної плати, що прямо передбачено п. 5.2 договору між сторонами. Факт виставлення рахунків на оплату доведений позивачем належним чином.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Виходячи з цього, строк оплати для відповідача згідно ст. 530 ЦК України та п. 5.2 договору № 58/60/295 АЕСсн від 08.11.2007 р. наступив у період з 12.02.2009 р. по 18.02.2009 р. Тобто строк виконання грошового зобов’язання для відповідача наступив.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання відшкодувати позивачу транспортні витрати в якості провізної плати на суму 17780,57 грн., тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у зв’язку із задоволенням позовних вимог покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з закритого акціонерного товариства “АзовЕлектроСталь” (юридична адреса: 87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1; код ЄДРПОУ 25605170; поточний рахунок 26003900175599 в МФ ПУМБ Україна, МФО 335742) на користь відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” (юридична адреса: 84306, Донецька область, м. Краматорськ; код ЄДРПОУ 00210602; поточний рахунок 2600901517252 в філії ВАТ „Державний експортно–імпортний банк України” в м. Донецьк, МФО 334817) транспортні витрати в якості провізної плати залізничним транспортом на суму 17780,57 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 177,81 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

У судовому засіданні 21.04.2009 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення підписаний судом 24.04.2009 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя