Рішення № 3594559, 13.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/55

13.04.09

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Вертикаль»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «НГБ-Промцивільбуд»

Про

стягнення 59938,96 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях брали участь представники сторін:

Від позивача : Матросов О.О.- представник за довіреністю № б/н від 06.08.2008 року;

Від відповідача не з’явився

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Вертикаль»до Товариства з обмеженою відповідальністю «НГБ-Промцивільбуд»про стягнення 59938,96 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2009 року порушено провадження у справі № 37/55, розгляд справи було призначено на 16.03.2009 року о 10-20.

Представник відповідача в судове засідання 16.03.2009 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі не виконав.

Представник позивача вимоги ухвали Господарського суд міста Києва про порушення провадження у справі № 37/55 від 26.02.2009 року виконав частково, зокрема, не провів взаємозвірку розрахунків.

В судовому засіданні 16.03.2009 року представник позивача надав суду витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, відповідно до якого станом на 13.04.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НГБ-Промцивільбуд»значиться за адресою: 01030, м. Київ, Шевченківський район, вул. Пирогово, 6-А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 37/55 від 16.03.2009 року розгляд справи на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено до 13.04.2009 року на 16-20.

Представник позивача в судовому засіданні 13.04.2009 року зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 13.04.2009 року не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/55 від 16.03.2009 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «НГБ-Промцивільбуд»до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не подав, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.04.2009 року за згодою представника позивача було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Вертикаль»(постачальник), та Товариством з обмеженою відповідальністю «НГБ-Промцивільбуд»(покупець), було укладено договір поставки № КВ 04/01-2008 (далі-договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупця металопродукцію, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором (п. 1.1 договору).

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В п. 3.3 договору сторонами визначено, що датою поставки кожної окремої партії товару вважається дата, що вказана в видатковій накладній. Дата поставки визначає момент переходу права власності та ризику випадкової загибелі товару.

Відповідно до п. 4.1 договору поставка товару здійснюється за договірними цінами, які погоджені сторонами та зафіксовані в рахунках –фактури та видаткових накладних.

Згідно п. 5 договору допускаються наступні умови розрахунку за поставлений товар –100% оплата вартості кожної партії товару (п. 5.1). Оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Постачальника належних до сплати сум, або у іншій формі узгодженій сторонами (п. 5.2). Датою оплати покупцем отриманого товару вважається дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника.

На виконання умов договору за період з 09.06.2008 року по 22.08.2008 року позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 224715,16 грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними та видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали досліджені судом у судовому засіданні. Факт отримання відповідачем продукції з тарою за товарно-транспортними накладними підтверджується підписом повноважної особи відповідача, який скріплений печаткою юридичної особи відповідача.

За твердженням позивача, відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати поставленого товару по договору виконав частково, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 49667,99 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Вертикаль»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання в повному обсязі, покладені на нього договором. Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання зобов’язання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 5.1 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар повністю не розрахувався.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов в частині стягнення боргу в розмірі 49667,99 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позивач посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь та 3 % річних в розмірі 887,41 грн. за період прострочення з 27.06.2008 року по 09.02.2009 року.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 887,41 грн. за період прострочення з 27.06.2008 року по 09.02.2009 року, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до п 6.5 договору сторони погодили, що за прострочення платежу згідно п. 5.1 цього договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Крім сплати пені, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 7 % від суми несплаченого товару, зазначеного у п. 5.1 договору.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання протирічить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, а тому підстави для нарахування одночасно пені та штрафу відсутні (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ N 13/710-06 від 12.07.2007 року). З урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє в стягненні 3476,75 грн. штрафу.

В свою чергу перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивач правомірно припинив нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також вірно визначив розмір пені у відповідності до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», а тому враховуючи те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання щодо оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов’язань в розмірі 5906,81 грн. визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 47, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НГБ-Промцивільбуд»(юридична адреса 01030, м. Київ, Шевченківський район, вул. Пирогово, 6-А, фактична адреса 02093, м. Київ, провулок Поліський, 7/1, кв. 50, код 32962038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Вертикаль»(03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 1 код 32919911) 49667,99 грн. основного боргу, 5906,81 грн. пені, 887,41 грн. –3 % річних, 564,62 грн. витрат по сплаті державного мита та 111,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

4. На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Вертикаль»(03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 1 код 32919911) з Державного бюджету України державне мито в сумі 165,61 грн., що перераховане платіжним дорученням № 537 від 29.01.2009 року (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення року 05.05.2009 року