Ухвала суду № 35944943, 03.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 року м. Київ К/9991/6855/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року

у справі № 2а-23872/10/0570

за позовом Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

до Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук»

про стягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином, -

ВСТАНОВИВ:

Ясинуватська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області (позивач) звернулась до суду з позовом до Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (відповідач), в якому просила стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України кошти, одержані за нікчемним правочином, в розмірі 38 600,30 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року, в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, Ясинуватська ОДПІ Донецької області оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між відповідачем та ДП «Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук» укладено договір безвідсоткової позички № 1 від 13 квітня 2009 року, відповідно до умов якого відповідач (позикодавець) зобов'язується передати у власність контрагента (позичальник) протруювач насіння «Раксіл-Ультра», а позичальник зобов'язується повернути його позикодавцю до 01 травня 2009 року.

11 травня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до договору безвідсоткової позички № 1 від 13 квітня 2009 року, згідно з якою у зв'язку з відсутністю у відповідача необхідності використання препарату «Раксіл-Ультра» та неможливістю повернення позичальником даного протруювача домовлено доповнити вказаний договір пунктом такого змісту: «при неможливості повернення обумовленого в пункті 1.1 розділу 1 договору предмету позики позичальник повертає вартість отриманого у позику майна, а саме - 38 600,30 грн.».

Відмовляючи в позові повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України) якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Аналіз вказаної норми ГК України дає підстави для висновку про те, що необхідною умовою для кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, та, як наслідок, для застосування конфіскаційних санкцій до учасників такого правочину, є наявність у сторін (сторони) мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач посилався на акт № 367/23-1/00729333 від 30 серпня 2010 року про результати позапланової виїзної перевірки Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 червня 2010 року, яким встановлено порушення відповідачем пункту 11 статті 9 Закону України від 01 червня 2000 року № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (в редакції, чинній на час виконання спірного договору) з огляду на здійснення роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами без отримання відповідної ліцензії.

За змістом пункту 11 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час звернення Ясинуватської ОДПІ Донецької області з позовом до суду) органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 цієї статті, можуть звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Поряд з цим передумовою для звернення до суду з позовом про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, є отримання контролюючим органом відповідних доказів на підтвердження наявності у сторін (сторони) такого правочину мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства.

Разом з тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на те, що укладений між відповідачем та ДП «Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук» договір є нікчемним, позивач не надав жодних належних доказів того, що спірний правочин не відповідає дійсним намірам учасників щодо набуття цивільних прав і обов'язків та що ці наміри суперечать інтересам держави і суспільства.

При цьому слід враховувати, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно із статтею 227 Цивільного кодексу України є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятись як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

В свою чергу, контролюючим органом доказів визнання спірного договору недійсним у судовому порядку надано не було.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.