Ухвала суду № 35944898, 03.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 року м. Київ К/9991/51137/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року

у справі № 2а-8704/08

за позовом Державного підприємства «Свердловантрацит»

до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року, адміністративний позов Державного підприємства «Свердловантрацит» (позивач) до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області (відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000551742/0 від 11 квітня 2008 року в частині визначення Відокремленому підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Червонопартизанська» ДП «Свердловантрацит» суми податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 192,75 грн. (64,25 грн. - основний платіж, 128,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000581742/0 від 11 квітня 2008 року в частині визначення Відокремленому підрозділу «Фізкультурно-оздоровчий клуб «Шахтар» ДП «Свердловантрацит» суми податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 798,42 грн. (266,14 грн. - основний платіж, 532,28 грн. - штрафні (фінансові) санкції). Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Свердловантрацит» державне мито в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ в м. Свердловську Луганської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2009 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ДП «Свердловантрацит» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт № 329-23-32355669 від 31 березня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000551742/0 від 11 квітня 2008 року, яким ВП «Групова збагачувальна фабрика «Червонопартизанська» ДП «Свердловантрацит» визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 1 026,30 грн. (342,10 грн. - основний платіж, 634,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0000581742/0 від 11 квітня 2008 року, яким ВП «Фізкультурно-оздоровчий клуб «Шахтар» ДП «Свердловантрацит» визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 798,42 грн. (266,14 грн. - основний платіж, 532,28 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення відокремленими підрозділами позивача підпункту 4.2.1 пункту 4.2, підпунктів 8.1.1, 8.1.4 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 889-IV) у зв'язку з неутриманням податку з доходів фізичних осіб із виплачених Суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_3 коштів за надані послуги та Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 коштів за продані товари.

Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону № 889-IV податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Підпунктами 9.12.1, 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону № 889-IV передбачено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Якщо фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Декрет № 13-92) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Враховуючи те, що розділи І - ІІІ Декрету № 13-92 втратили чинність з 01 січня 2004 року, доходи, отримані фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності не від здійснення такої діяльності оподатковуються за правилами, встановленими Законом № 889-IV, тобто з покладенням обов'язку щодо нарахування, утримання та перерахування сум податку до бюджету на податкового агента, який виплачує ці доходи.

Що ж стосується доходів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності, то порядок обчислення та сплати з них податку встановлено статтею 14 Декрету № 13-92, а саме - податковим органом на підставі декларацій, поданих фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності.

Отже, з огляду на те, що в розглядуваній ситуації доходи СПД-ФО ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 отримувались від здійснення ними підприємницької діяльності, що, зокрема, підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи первинними документами, у відокремлених підрозділів ДП «Свердловантрацит» були відсутні підстави вважати себе податковими агентами вказаних суб'єктів підприємницької діяльності та виконувати відповідні обов'язки щодо утримання та перерахування податку до бюджету.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.