Ухвала суду № 35944867, 02.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2013 р. м. Київ К/800/14215/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2012

у справі № 2а-10653/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої Плюс»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Напої Плюс» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 19.07.2012 № 0006772204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.11.2009 по 31.12.2011, складено акт № 467/22-4/36843876 від 03.07.2012, в якому встановлено порушення: пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання на суму 611 560 грн., в т.ч.: за грудень 2010 року на суму 156 112 грн., за січень 2011 року на суму 100 095 грн., за лютий 2011 року на суму 5 233 грн., за березень 2011 року на суму 10 350 грн., за квітень 2011 року на суму 111 714 грн., за травень 2011 року на суму 161 839 грн., за червень 2011 року на суму 39 450 грн., за липень 2011 року на суму 26 567 грн., за вересень 2011 року на суму 200 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 19.07.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006772204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 683 848 грн., в т.ч.: 611 560 грн. основного платежу та 72 288 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємий період позивач мав договірні взаємовідносини з підприємствами:

- ТОВ «ЛКТ», на умовах договору поставки від 10.06.2010 №10/06-10, за яким позивачем було придбано у контрагента товар (ароматичну основу) та сплачено за нього грошові кошти в грудні 2010 року в сумі 757 874,10 грн., в т.ч. ПДВ 126 312,35 грн. та в січні 2011 року в сумі 563 268,52 грн., в т.ч. ПДВ 93 878,09 грн.;

- ТОВ «ТД «Нові Перспективи», які ґрунтувалися на договорі поставки від 22.04.11 №22/04-11, за яким позивачем було придбано у контрагента товар (ароматичну основу) та сплачено за нього грошові кошти в квітні 2011 року в сумі 616 782,04 грн., в т.ч. ПДВ 102 797,01 грн. та травні 2011 року в сумі 821 782,46 грн., в т.ч. ПДВ 136 963,74 грн.;

- ТОВ «Едікт», які ґрунтувалися на договорі на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 10.11.2010 № 9, за яким контрагентом за дорученням позивача було здійснено послуги по доставці вантажу, а позивачем оплачені відповідні послуги в сумі 6 400 грн., в т.ч. ПДВ 1 066,67 грн.;

- ТОВ «Дормашавто», на підставі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 10.12.2010 №1012/3, за яким контрагентом за дорученням позивача було здійснено послуги по доставці вантажу, а позивачем оплачені відповідні послуги за січень 2011 року в сумі 9 600 грн., в т.ч. ПДВ 1 600 грн., за лютий 2011 року в сумі 4 800 грн., в т.ч. ПДВ 800 грн., за березень 2011 року в сумі 1 200 грн., в т.ч. ПДВ 200 грн., за квітень 2011 року в сумі 3 600 грн., в т.ч. ПДВ 600 грн., за травень 2011 року в сумі 8 850 грн., в т.ч. ПДВ 1 475 грн., за червень 2011 року в сумі 1 200 грн., в т.ч. ПДВ 200 грн., за вересень 2011 року в сумі 1 200 грн., в т.ч. ПДВ 200 грн.

- ФОП ОСОБА_2, які ґрунтувалися на договорі на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.12.2010 №16, за яким контрагентом за дорученням позивача було здійснено послуги по доставці вантажу, а позивачем оплачені відповідні послуги за січень 2011 року в сумі 21 300 грн., в т.ч. ПДВ 3 550 грн., за лютий 2011 року в сумі 26 599,98 грн., в т.ч. ПДВ 4 433,33 грн., за березень 2011 року в сумі 60 899,94 грн., в т.ч. ПДВ 10 149,99 грн., за квітень 2011 року в сумі 49 900,08 грн., в т.ч. ПДВ 8 316,68 грн., за червень 2011 року в сумі 42 399,90 грн., в т.ч. ПДВ 7 066,65 грн., за липень 2011 року в сумі 31 799,94 грн., в т.ч. ПДВ 5 299,99 грн.

- ФОП ОСОБА_3, на умовах договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.11.2010 №5, за яким контрагентом за дорученням позивача було здійснено послуги по доставці вантажу, а позивачем оплачені відповідні послуги за грудень 2010 року в сумі 178 800,18 грн., в т.ч. ПДВ 29 800,03 грн., за травень 2011 року в сумі 140 399,82 грн., в т.ч. ПДВ 23 399,97 грн., за червень 2011 року в сумі 193 099,86 грн., в т.ч. ПДВ 32 183,31 грн., за липень 2011 року в сумі 127 600,02 грн., в т.ч. ПДВ 21 266,67 грн.

Збільшуючи грошове зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, податковий орган виходив з того, що за результатами перевірки контрагентів позивача встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт/послуг).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем встановлено факт реального виконання договорів та перевезення товару та наявні податкові накладні, які відповідають вимогам законодавства, договори в судовому порядку не були визнані недійсними та не встановлено факт їх нікчемності.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (придбання товару за договорами поставки та надання послуг за договорами перевезення вантажів автомобільним транспортом), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту, податковий орган вказав, що умови за договорами з контрагентами: ТОВ «ТД «Нові Перспективи», ТОВ «ЛКТ», ТОВ «Дормашавто», ТОВ «Едікт», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, не могли виконуватись, у підприємства відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), що залишилось не дослідженим судами обох інстанцій.

Також судами обох інстанцій не досліджено питання щодо руху активів у процесі здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами, з відповідним документальним підтвердженням.

Однак, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний