Ухвала суду № 35944860, 02.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 року м. Київ К/800/12831/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2012

у справі № 2а-2752/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотеп»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотеп» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, № 0000402321 від 13.02.2012.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Екотеп» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за грудень 2010 року - січень 2011 року, складено акт № 146/23-2/19332414 від 31.01.2012.

Відповідно до висновків акта перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємства - постачальника у березні 2011 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Екотеп» та постачальником - ПП «Інвест-Пром» вчинені без мети настання реальних наслідків, а тому такі правочини відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.215, ч. 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Відтак, в порушення вимог п. п. 1, 2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, ТОВ «Екотеп» завищено податковий кредит за березень 2011 року на суму 212 825,62 грн.

13.02.2012 податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000402321 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 212 827 грн., в т.ч.: 212 826 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Факт виконання господарських операцій між ТОВ «Екотеп» та ПП «Інвест-Пром» встановлено в судовому порядку з підтвердженням матеріалів справи, а саме: видатковими накладними із зазначенням переліку товарів, ціни (в тому числі податку на додану вартість); податковими накладними; витягом з журналу реєстрації довіреностей ТОВ «Екотеп»; журналом проводок за 2011 рік; банківськими виписками за червень-серпень 2011 року про сплату позивачем коштів за придбані у ПП «Інвест-Пром» товари; накладними за березень 2011 року, що підтверджують реалізацію позивачем отриманої від ПП «Інвест-Пром» продукції іншим покупцям; договором № 0108/02 від 01.06.2006 про оренду нерухомого майна, укладеного між ТОВ «Торговий дім «Галпап» (орендодавцем) та позивачем (орендарем), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування окреме визначене майно, що є власністю орендодавця - нежитлове приміщення, розташоване за адресою м. Львів, вул. Пясецького, 12; реєстром отриманих від ПП «Інвест-Пром» податкових накладних за березень 2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно положень ст. 201 зазначеного Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються обов'язкові реквізити. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином право на податковий кредит у платника податку на додану вартість виникає за наявності належно оформлених податкових накладних, фактичної сплати грошових коштів контрагенту в сумі визначеній в податкових накладних та фактичного виконання господарських операцій, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалами справи.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний