Постанова № 35944755, 03.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-18022/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Мамчура Я.С.

суддів Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків) від 14 листопада 2012 року №0004554120.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач вказує на те, що висновки акту перевірки від 25 липня 2012 року №728/41-20/30603572 «Про результати невиїзної документальної перевірки підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» з питання правомірності відображення показників р. 12.1 задекларованих у в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року» є необґрунтованими. На підтвердження рядка 12.1 декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року ним відповідачу надавались всі необхідні декларації.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2013 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову повністю, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на те, що ним правомірно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2012 року суми податку на додану вартість в розмірі 19 189 329 грн., яка сплачена ним в ході митного оформлення товарів та випуску їх в вільний обіг на підставі тимчасових декларацій. Чинним законодавством не передбачено будь-якого обмеження щодо віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ході митного оформлення з застосуванням тимчасової митної декларації.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та приймає нову постанову з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» зареєстроване як юридична особа та є платником податку на додану вартість.

Так, Окружною державною податковою службою - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Лукойл-Україна» з питань правомірності відображення показників п.12.1 задекларованих в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року, за результатами якої складено акт від 25 лютого 2012 року №728/41-20/30603572.

В ході проведення даної перевірки відповідачем зроблені висновки про порушення позивачем вимог п.201.2 Податкового кодексу України, внаслідок чого ним не правомірно відображено податковий кредит в сумі 19 189 329 грн. не підтверджений вантажно-митними деклараціями тиру ІМ-40, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2012 року в сумі 19 189 329 грн.

Окружною державною податковою службою - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, вдруге, проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Лукойл-Україна» з питань правомірності відображення показників п.12.1 задекларованих в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року, за результатами якої складено акт від 30 жовтня 2012 року №728/41-20/30603572.

В ході проведеної перевірки відповідачем зроблені висновки про порушення позивачем вимог п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України та неправомірне відображення податкового кредиту у сумі 19 156 645,0 грн. не підтвердженого вантажно-митними деклараціями типу ІМ-40, в результаті чого занижено податкові зобов'язання на цю ж суму.

На підставі акту перевірки від 30 жовтня 2012 року №728/41-20/30603572 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2012 року №0004554120, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 23 945 806,0 грн. (за основним платежем 19 156 645,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4 789 161 грн.).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суд з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що тимчасова декларація (типу ІМ 40 ТД) не є ВМД, що заповнена у звичайному порядку, з установленням обсягом даних, на підставі якої завершується митне оформлення товарів і транспортних засобів у заявлений митний режим. Такі, тимчасові декларації не є підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Лукойл - Белорусия» (Продавець) та ПП «Лукойл-Україна» (Покупець) укладено контракт від 18 січня 2012 року №60/12/20/12/2, відповідно до умов якого Продавець передає, а Покупець купує продукцію виробника ВАТ «Мозирський НПЗ» та ВАТ «Нафтан», найменування, кількість, термін поставки, ціна окремих партій визначаються сторонами у відповідних додатках до даного договору.

Актом перевірки від 30 жовтня 2012 року №1238/41-20/30603572 встановлено, що за даними АРМ «Митниця» ПП «Лукойл - України» в травні 2012 року по ВДМ типу ІМ-40 (нараховано) сплачено ПДВ в розмірі 38404013 грн. При цьому в податковій декларації з ПДВ позивачем за травень 2012 року задекларовано 57560658 грн.

З аналізу положень ст.198 Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду (п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України) .

Відповідно до положень п.201.12 ст.201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Відповідно до ст.1 Митного кодексу України (чинного станом на травень 2012 року) декларація митної вартості - заява особи митному органу за встановленою формою відомостей щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи по відношенню до яких змінюється митний режим.

Відповідно до Класифікатора типів декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України 15 лютого 2011 року № 107, зокрема, передбачені такі типи декларацій: ІМ40 (імпорт товарів в загальному порядку) та ІМ 40 ТД (тимчасова декларація).

Перелік причин та умови застосування тимчасової та неповної декларацій, а також порядок прийняття митним органом рішення про митне оформлення товарів, заявлених з метою випуску у вільний обіг, із застосуванням цих декларацій, та заповнення їх граф, затверджено наказом Державної митної служби від 30 грудня 2003 року №932, чинного станом на травень 2012 року (далі Порядок).

Відповідно до положень п.1.5 Порядку графи тимчасової та неповної декларацій заповнюються відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної

декларації, затвердженої наказом Держмитслужби України від 09 липня 1997 року № 307 (зі змінами й доповненнями) і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 року за № 443/2247.

Митне оформлення товарів на підставі тимчасової декларації проводиться відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 року № 314; податки і збори сплачуються у повному обсязі на момент митного оформлення із застосування тимчасової декларації (п.п. 4.1, 4.3 Порядку).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у разі здійснення операцій із ввезення на митну територію України товарів формування податкового кредиту з податку на додану вартість проводиться на підставі митної декларації (в тому числі тимчасової), оформленої відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту).

Така ж позиція викладена і в листі Державної податкової служби України від 29 січня 2013 року №1387/6/15-3115.

Доводи відповідача про те, що датою виникнення права на податковий кредит вважається дата видачі митницею повністю оформленої ВМД та відповідно зняття тимчасової чи неповної декларації з контролю в ПМО та ЄАІС Держмитслужби України (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту) спростовуються вищенаведеним.

Вивчивши наявні в матеріалах справи вантажно - митні декларації позивача форми «ІМ 40» та «ІМ 40 ТД», згідно з якими позивачем імпортовано товар - нафтопродукти на митну територію України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на графі «С» значиться відтиск штампу митного органу «Сплачено». Дана обставина підтверджує справляння позивачем податків та зборів за кожною митною декларацією, в тому числі в податку на додану вартість.

Протягом травня 2012 року ПП «Лукойл-Україна» ввезено на митну територію України товару - нафтопродуктів, загальна вартість якого з урахуванням податку на додану вартість складає 345 368 469, 35 грн. Сума сплаченого податку на додану вартість становить 57 560 658,13 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем зроблені помилкові висновки про порушення позивачем вимог п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України та неправомірне відображення податкового кредиту у сумі 19 156 645,0 грн.

Наведене підтверджується і висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27 травня 2013 року №1888/1889/13-45, наявним в матеріалах справи. Відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не надано належних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Суд першої інстанції дійшов помилкового, внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, висновку про необґрунтованість адміністративного позову та про необхідність відмовити в його задоволенні.

Оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення адміністративного позову. Податкове повідомлення - рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків) від 14 листопада 2012 року №0004554120 слід визнати протиправним та скасувати.

Керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2013 року - скасувати та прийняти нову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків) від 14 листопада 2012 року №0004554120.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст виготовлено 06.12.13 року.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.