Постанова № 3594470, 05.05.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2009 № 14/618-16/434-33/414

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Дзюбка П.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі: Цюман Т.В.

За участю представників:

від позивача - Миронюк В.П. (дов. №129/Д від 07.05.2008 р.);

від відповідача - Соборук Ю.Ф. (дов. б/н від 15.05.2006 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Квазар"

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.12.2008

у справі № 14/618-16/434-33/414 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Квазар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Транс"

третя особа відповідача ВАТ "Страхова компанія "Універсальна"

про стягнення 22747,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.12.2008 р. у справі № 14/618-16/434-33/414 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданим рішенням ВАТ “Квазар” звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2008 р. у справі № 14/618-16/434-33/414 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ “Квазар” – стягнути з ТОВ “Магістраль-Транс 22 747,02 грн. боргу, 227,47 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідачем було надано відзив на апеляційну скаргу у якому він просить залишити рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2008 р. у справі № 14/618-16/434-33/414 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2009 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Квазар” та призначено розгляд справи № 14/618-16/434-33/414 на 24.03.2009 р.

Від ВАТ “Квазар” надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити присутність представника у судовому засіданні 24.03.2009 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2009 р. розгляд справи було відкладено на 07.04.2009 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2009 р., у зв’язку з неявкою представників відповідача та третьої особи розгляд справи було відкладено на 22.04.2009 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2009 р. розгляд справи було відкладено на 05.05.2009 р.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

03.01.2005 року позивач та відповідач уклали договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 1/05, відповідно до умов якого позивач доручає, а відповідач приймає на себе організацію перевезень експортних та імпортних вантажів автомобільним видом транспорту, здійснює ТЕО автомобільних переходів на території України інших держав. Перевізник зобов’язується доставити довірений йому для перевезення вантаж до пункту призначення і передати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобов’язується оплатити надані перевізником послуги.

Пунктом 2.3 цього ж договору передбачено, що перевезення вантажу здійснюється па підставі заявки, підписаної керівником замовника (позивача) та скріпленої печаткою, переданою перевізникові (відповідачеві) особисто або по факсимільному зв’язку. П. 2.3.1 вищеназваного договору передбачено, що дана заявка є невід’ємною частиною цього договору.

Позивач надав відповідачу заявку на перевезення вантажу № б/н від 28.07.2006 р. відповідно до якої відповідач мав перевезти вантаж за маршрутом - Беттембург (Люксембург) - Київ, в особливих умовах якої вказано: “прослідкувати за акуратною погрузкою матеріалу, а у випадку, якщо буде збірний груз, відслідковувати зворотню загрузку в транспортний засіб”. В графі “кріплення, штабелювання” даної заявки вказано, що дерев’яні ящики повинні бути встановлені на гумові килимки, які надаються відправником.

За товарно-транспортною накладною CMR № 012908 від 03.08.2006 р. відповідач прийняв до перевезення вантаж згідно заявки.

Представник позивача отримав вантаж 08.08.2006 р. і зробив помітку в накладній, що вантаж доставлений в пошкоджених упаковках, 2 ящики розбиті і 19 котушок непридатні до використання.

На підтвердження факту пошкодження вантажу позивачем додано до матеріалів справи належним чином завірену копію Акту експертизи № 1-3306 від 08.08.2006 року, проведену Київською торгово-промисловою палатою.

Як вбачається із акту експертизи в автомобілі, виявлено, що із п’ятнадцяти вантажних місць десять - з порушеною упаковкою інофірми, при відкритті яких встановлено, що 19 котушок дроту пошкоджені, є зсування шарів дроту; причіп заповнено не до повної місткості, вантажні місця не закріплені, мали можливість переміщуватися всередині під час перевезення.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної, накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до частини 1 статті 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов’язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, які видаються відповідно до них. а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до частини 1 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до пунктом 52 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 401 від 27.06.1969 р., вантажовідправник зобов’язаний до прибуття автомобіля під вантаження підготувати вантаж до перевезення, з тим. щоб забезпечити раціональне використання рухомого складу і цілісність вантажу. Вантажі, які потребують тари для запобігання втраті, недостачі, псуванню і пошкодженню їх при перевезенні, повинні пред’являтись до перевезення у справній тарі, яка відповідає державним стандартам або технічним умовам, а в окремих випадках - в іншій справній тарі, що забезпечує їх повне збереження.

Згідно пунктом 61 Статуту автомобільного транспорту вантажовідправник при перевезенні вантажів зобов’язаний в межах обсягів вантажів, вказаних у замовленні вантажовідправником (вантажоодержувачем) проводити завантаження рухомого складу до повного використання його місткості, але не вище вантажопідйомності.

Пунктами 5.2, 5.3., 5.4 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363, встановлюються наступні вимоги до упаковки: вид упаковки має відповідати особливостям вантажу та вона має забезпечувати повне збереження вантажу під час його транспортування з урахуванням вантажно-розвантажувальних робіт. При виборі упаковки потрібно враховувати спосіб, відстань і тривалість транспортування.

Пунктом 10.16 Правил перевезення вантажів транспортом України передбачено, що замовник відповідає за всі наслідки неправильного пакування вантажів, а також застосування тари та упаковки, що не відповідають властивостям вантажу, його масі або встановленим стандартам і технічним умовам.

Крім того в заявці на перевезення вантажу № б/н від 28.07.2006 р. в особливих умовах вказано: “прослідкувати за акуратною погрузкою матеріалу, а у випадку, якщо буде збірний груз, відслідковувати зворотню загрузку в транспортний засіб”. В графі “кріплення, штабелювання” даної заявки зазначені вимоги лише про встановлення дерев’яних ящиків на гумові килимки, які надаються відправником.

Відповідно до п. 3.1.5 вищеназваного договору відповідач зобов’язаний здійснювати контроль за правильністю завантаження, розміщення та кріпленням вантажу для Убезпечення його зберігання під час перевезення, якістю упаковки, та заносити всі зауваження в CMR. У випадку порушень повідомити про це позивача.

Відповідно до пункту 57 Статуту автомобільного транспорту Української СРСР завантаження вантажів на автомобіль, закріплення, укриття та зав’язування вантажів здійснюється вантажовідправником, зняття кріплень і покриттів - вантажоодержувачем.

Відповідно до пунктами 8.20 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України водій зобов’язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілісності рухомого складу, а також сповістити замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Як вбачається з доданої до матеріалів справи накладної CMR водієм не було зроблено ніяких поміток щодо невірного розміщення вантажу в транспорті. Тобто вимоги п. 3.1.5 Договору не були виконані в повному обсязі.

Також, відповідно до п.3.3. Договору “у випадку пошкодження або втрати вантажу, а також у випадку виникнення розбіжностей між Перевізником та Замовником при передачі/одержання доставленого вантажу складається відповідний Акт, який підписується представниками зацікавлених сторін (водієм транспортного засобу, представником Замовника або вантажоодержувача), а також представником Торгово-промислової палати або митної служби та являється підставою для матеріальної відповідальності сторін. У випадку відмови складання Акту будь-якою із сторін, акт складається другою стороною за участю незацікавлених осіб. Згідно п. 3.4 Договору “ про складання акту робиться відмітка в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR), при чому вказується дата та причина складання (“Про нестачу місць”, “Про порушення пломб” та ін.), що в свою чергу являється підставою для матеріальної відповідальності сторін.”

Даний акт сторонами складений не був, що також являється порушенням Договору з боку сторін.

Стосовно посилання скаржника на положення Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, підписаної в м. Женеві 19.05.1956 р., слід зазначити, згідно ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України “Про господарські суди”, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до Закону України від 1 серпня 2006 року N 57-V Україна приєдналася до даної конвенції 01.08.2006р., тобто під час укладення договору № 1/05 на транспортно-експедиторське обслуговування від 03.01.2005 р. на території України не діяла.

Отже, на підставі вищевказаного, суд прийшов до висновку про наявність спільної вини відповідача та позивача в даних господарських правовідносинах.

Місцевий господарський суд при прийнятті оскарженго рішення наведеного не врахував, не повністю з’ясував обставини, що мають значення для справи натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, прийняв помилкове рішення.

В зв’язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення на підставі пункту 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню та приймає нове рішення, яким позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Квазар” задовольняє частково, з урахуванням обопільної вини та, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладає сплату судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Квазар” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2008 р. у справі № 14/618-16/434-33/414 скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Квазар” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Магістраль-Транс” (ідентифікаційний код 31055416) на користь Відкритого акціонерного товариства “Квазар” (ідентифікаційний код14314038) 11 373,51 грн. – основного боргу, 113, 74 грн. – державного мита та 59,00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 14/618-16/434-33/414 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Сотніков С.В.

Судді Дзюбко П.О.

Дикунська С.Я.

08.05.09 (відправлено)