Постанова № 35944611, 03.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7850/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф'южн-Сек'юріті» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф'южн-Сек'юріті» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Українська біржа» про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 30 листопада 2012 року №0005802230.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач вказує на те, що відповідачем в акті перевірки від 15 листопада 2012 року №553/22-30/35961189 зроблені помилкові висновки про відсутність укладених угод про купівлю - продаж цінних паперів за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року. Чинним законодавствам передбачено електронну форму таких договорів, а підтвердженням їх укладення є виписка з реєстру угод, засвідчена ПАТ «Українська біржа».

Відсутність платіжних документів по оплаті придбаних цінних паперів не є підставою для позбавлення позивача права на віднесення таких витрат до складу його валових витрат за період, що перевірявся, оскільки положеннями Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» визначено, що при клірингу (взаємозаліку вимог і зобов'язань у торгових розрахунках) кошти знаходяться на рахунках у депозитарія, а не на рахунках банку. Оплата за такими договорами проводиться по принципу «поставка проти оплати», що підтверджується правилами ПАТ «Українська біржа». Таким чином, спростовуються твердження відповідача про те, що цінні папери позивачем придбавалися без оплати.

Витрати понесені позивачем по сплаті членських внесків до Асоціації Українських фондових торговців є валовими витратами ТОВ «Ф'южн-Сек'юріті», оскільки пов'язані з господарською діяльністю позивача. Членство в таких об'єднаннях є обов'язковою вимогою для позивача, недотримання якої може призвести до анулювання ліцензії на право здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Тому, висновки відповідача щодо протиправності віднесення ТОВ «Ф'южн-Сек'юріті» до складу своїх валових витрат сум сплачених позивачем до Асоціації Українських фондових торговців членських внесків є помилковим.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову повністю, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги, позивач вказує на те, що цінні папери за період, що перевірявся відповідачем ним придбавалися відповідно вимог чинного законодавства України про цінні папери.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та приймає нову постанову з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Ф'южн-Сек'юріті» зареєстроване як юридична особа, є платником податку на прибуток та є учасником ринку цінних паперів.

Для здійснення своєї господарської діяльності позивачем отримано: свідоцтво про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів від 23 червня 2009 року №1558; свідоцтво учасника саморегулівної організації від 14 червня 2009 року №589; ліцензія Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 квітня 2009 року серії АВ №470561 (строк дії 30 квітня 2009 року по 30 квітня 2014 року).

Так, Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 15 листопада 2012 року №553/22-30/35961189.

В ході проведеної перевірки встановлено, що позивачем, зокрема, пп.4.1.6 п.4.1. ст.4, пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.135.5.4. п.135.5. ст.135, пп.138.10.2. п.138.10. ст.138, п.153.8. ст.153 Податкового кодексу України.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 30 листопада 2012 року №0005802230, яким позивачу визначено сум податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 570 317,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 185 262 грн.

Не погоджуючись з даним податковим повідомлення - рішенням позивача звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідачем прийнято правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щ огляду на наступне.

З системного аналізу положень ст. ст. 1, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного до 01 квітня 2011 року), ст. ст.14, 139 Податкового кодексу України можна зробити висновок, що витрати платника податків - це будь-які його витрати, понесені ним під час здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків та повинна бути підтверджена первинними документами, складеними під час здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює свою господарську діяльність на ринку цінних паперів (фондовому ринку), особовості здійснення якої визначені Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Організаційні умови для укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів та інших фінансових інструментів шляхом проведення біржових торгів і забезпечує контроль за їх виконанням із застосуванням відповідних заходів впливу створює Фондова біржа, яка є юридичною особою, створеною формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, та провадить свою діяльність відповідно до Цивільного кодексу України (ст.ст. 21, 24 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).

Відповідно до положень ч.2 ст.24 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» торгівля на фондовій біржі здійснюється за правилами фондової біржі, які затверджуються біржовою радою та реєструються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Договір купівлі-продажу цінних паперів, що укладається на фондовій біржі, вважається укладеним з моменту фіксації такою фондовою біржею факту укладення договору відповідно до її правил (ч.1 ст.5 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).

Такі правила затверджені протоколом ПАТ «Українська біржа» від 09 березня 2011 року №36 та рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18 квітня 2011 року №414 (далі - «Правила»).

Так, відповідно до п.20.17 Правил звіти про угоди, укладені учасником торгів, надаються учаснику торгів через Робочу станцію ЕТС в режимі реального часу. Звіт про угоду вважається наданим учаснику торгів в момент реєстрації угоди в Реєстрі угод. На вимогу учасника біржових торгів Біржа може надати йому Виписку з Реєстру угод, яка містить інформацію про угоди укладені цим учасником на біржових торгах. Виписка з реєстру угод оформлюється в паперовому вигляді і затверджується печаткою Біржі та підписом уповноваженної особи Біржі.

Наслідком укладання біржової угоди в ЕТС є формування біржового контракту. Біржовий контракт (договір) є електронним документом, що укладається при посередництві ЕТС. Учасник торгів, підписавши Договір на проведення операцій на ринку цінних паперів, Договір про інформаційно-технічне забезпечення та Угоду про використання аналога власноручного підпису в ЕТС, погоджується з тим, що усі договори укладаються на біржі виключно на умовах, викладених у цих Правилах. Відсутність положень цих Правил у копії електронного договору, у вигляді документа на папері, посилання на ці Правила чи окремі положення цих Правил не свідчить про те, що договір укладений не у відповідності з цими Правилами (п. 20.19 Правил).

Відповідно до п.20.20.3 Правил на ринку заявок учасники торгів мають право виставляти заявки на продаж цінних паперів та інших фінансових інструментів і укладати угоди за умови обов'язкового повного попереднього блокування відповідних цінних паперів та інших фінансових інструментів у розмірі не меншому кількості, яка вказана в заявці.

З наведеного вбачається, що біржовий контракт (договір) про купівлю-продаж цінних паперів є електронним документом. Вимоги щодо обов'язкового укладання таких договорів в письмовій формі чинним законодавством не передбачено.

Крім того, слід завернути увагу на те, що відповідно до положень ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Доказом укладання договору купівлі-проваджу цінних паперів в електронному вигляду (паперовим носієм) у відповідності до п.20.17 Правил є виписка з реєстру угод, затверджена підписом уповноваженої особи біржі.

Пунктом 20.16 звіт (виписка з реєстру угод) про угоди учасника торгів містить наступні відомості ідентифікаційний номер угоди; код цінного паперу; міжнародний ідентифікаційний номер цінного папера (ISIN); дата та час реєстрації угоди в Реєстрі угод; сукупність прав та обов'язків по угоді купівлі-продажу цінних паперів (купівля цінних паперів або продаж цінних паперів); ціна одного цінного паперу; сума угоди; кількість цінних паперів; дата проведення розрахунків по угоді.

З аналізу п.20.16 Правил можна зробити висновок, що звіт (виписка з реєстру угод) містить всі необхідні дані про укладені учасником ринку цінних паперів угод по купівлі - продажу цінних паперів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки відповідача щодо не укладення позивачем договорів купівлі - продажу цінних паперів за період, що перевірявся є помилковими.

Щодо оплати придбаних на біржі цінних паперів, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1.6 Правил всі розрахунки за угодами, щодо цінних паперів укладених на біржі здійснює депозитарій за договором про кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів згідно "Положення про розрахунково-клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів" затвердженого Рішенням ДКЦПФР.

Відповідно до положень ст.19-1 Закону України Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» клірингова діяльність - діяльність з визначення зобов'язань, що підлягають виконанню за правочинами щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів, підготовка документів (інформації) для проведення розрахунків, а також створення системи гарантій з виконання зобов'язань за правочинами щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів.

Особами, які провадять клірингову діяльність, є клірингові установи та Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках. Центральний депозитарій цінних паперів та Національний банк України можуть провадити клірингову діяльність з урахуванням вимог, встановлених законодавством.

Так, з метою виконання вимог чинного законодавства щодо здійснення клірингу та розрахунків, між Депозитарієм ПАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» та ПАТ «Українська біржа» укладений договір про кліринг та розрахунки за договорами щодо цінних паперів №Б7/09 від 28 жовтня 2009р., невід'ємною частиною якого є Регламент проведення розрахунків за договорами щодо цінних паперів, укладеними на фондовій біржі ПАТ «Українська біржа», з попереднім резервуванням цінних паперів та грошових коштів.

Відповідно до п.22.1 Правил єдиним принципом розрахунків за укладеними на Біржі угодами є «поставка проти оплати».

Відповідно до п.22.3 Правил при укладанні на Біржі угод, розрахунки за ними здійснюються відповідно до наступних вимог:

розрахунки здійснюються шляхом поставки проти оплати на стандартизованих умовах виконання розрахунків в цінних паперах та грошових коштах в Депозитарії згідно з Договором про кліринг та розрахунки за договорами щодо цінних паперів, на підставі відомості сквитованих розпоряджень, що формується Біржею;

розрахунки здійснюються виключно по рахунках в цінних паперах тих зберігачів, які в депозитарному договорі надали повноваження Депозитарію здійснювати операції списання/зарахування цінних паперів по їх рахунках в цінних паперах на підставі інформації, отриманої Депозитарієм від Біржі.

обсяг, термін та порядок надання розрахункової інформації про укладені угоди визначаються регламентом проведення розрахунків за договорами щодо цінних паперів, який укладений між Біржею та Депозитарієм при укладанні між ними договору про кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

За результатами торговельного дня Біржа у термін, визначений Договором про кліринг та розрахунки за договорами щодо цінних паперів, що укладений між Біржею та Депозитарієм, формує та надає Депозитарію відомість сквитованих розпоряджень за укладеними на Біржі угодами щодо цінних паперів з дотриманням наступних вимог:

виконане замовлення на продаж/купівлю цінного паперу чи його частина, інформація щодо якого (якої) внесена до реєстру угод, набуває статусу розпорядження зберігача до Депозитарію на відповідно переказ/одержання цінних паперів з реквізитами, що відповідають інформації, внесеній до реєстру угод (п.22.4 Правил).

З аналізу вищевикладеного вбачається, що у разі укладення договорів купівлі-продажу на біржі, розрахунки за такими договорами здійснюються депозитарієм за принципом «поставка проти оплати» на підставі інформації, отриманої останнім від біржі. Зазначена інформація передається депозитарію від біржі у вигляді відомості сквитованих розпоряджень.

Проведення депозитарієм грошових розрахунків за біржовими договорами здійснюється відповідно до Положення про розрахунково-клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів, укладеними на фондовій біржі ПАТ «Українська біржа», затвердженого ПАТ «Українська біржа», ПАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» 01 квітня 2011 року та Національного банку України від 10 червня 2010 року №276.

Наведене вище спростовує висновки відповідача про відсутність розрахунків позивача по договорам купвлі-продажу цінних паперів, укладених на ПАТ «Українська біржа» за період що перевірявся відповідачем.

Щодо віднесення позивачем сум сплачених членських внесків до складу валових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» професійна діяльність учасників фондового ринку, крім фондових бірж та депозитаріїв, здійснюється за умови членства щонайменше в одному об'єднанні професійних учасників ринку цінних паперів та/або саморегулівній організації, що об'єднує професійних учасників ринку цінних паперів за відповідним видом професійної діяльності.

Отже, обов'язковою умовою здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів є членство в саморегулівній організації, у зв'язку з чим, позивач став учасником однієї з таких організацій, а саме - Асоціації «Українські фондові торговці», підтвердженням чого є свідоцтво від 04 червня 2009 року №589.

Згідно з пунктом 4 рішення Державної комісії з цінних паперів та фондовому ринку від 17 липня 1997 року № 17 «Про членство професійних учасників ринку цінних паперів у сертифікованих ДКЦПФР об'єднаннях» недотримання особою вимоги щодо обов'язкового членства в Об'єднаннях є підставою для анулювання відповідного дозволу (ліцензії) на право професійної діяльності на ринку цінних паперів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що перерахування позивачем до Асоціації «Українські фондові торговці» здійснюється у зв'язку з його господарською діяльністю, а тому ним правомірно віднесено суму даних внесків до складу його витрат.

Так ж позиція викладена і в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2011 року К-21410/08.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не надано належних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Суд першої інстанції дійшов помилкового, внаслідок порушення норм матеріального права висновку про необґрунтованість адміністративного позову та про необхідність відмовити в його задоволенні.

Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення адміністративного позову. Податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 30 листопада 2012 року №0005802230 слід визнати протиправним та скасувати.

Керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф'южн-Сек'юріті» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2013 року - скасувати.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 30 листопада 2012 року №0005802230.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст виготовлено 09.12.13р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.