Постанова № 35944414, 05.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року Справа № 920/1483/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Борденюк Є.М., Вовк І.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу кооперативного підприємства "Універмаг" на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 у справі № 920/1483/13за позовомКооперативного підприємства "Універмаг"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4прозобов'язання вчинити дії,(представники сторін в судове засідання не з'явились),

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2013 року кооперативне підприємство "Універмаг" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просило зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 звільнити нежитлове приміщення (торговельну площу), площею 16,57 кв. м, що знаходиться на 1-му будинку АДРЕСА_1, яке перебувало в користуванні відповідача на підставі договору оренди №117 від 18.03.2006, та повернути його позивачу з дотриманням порядку, передбаченого умовами договору.

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.09.2013 позов задоволено.

Під час апеляційного перегляду вказаного судового рішення за скаргою відповідача, 15.10.2013 Харківським апеляційним господарським судом винесено ухвалу, якою зупинено провадження у справі до прийняття рішення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі №1813/44/2012.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, посилаючись при цьому на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та на помилковість висновків про наявність обставин, що перешкоджають перегляду рішення місцевого суду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції предметом позовних вимог у даній справі є зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 звільнити нежитлове приміщення (торговельну площу), у зв'язку з припиненням договору оренди, на підставі якого відповідач користувався майном, належним позивачу.

Водночас, апеляційним судом встановлено, що в провадженні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ знаходиться справа № 1813/44/2012 за позовами ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до КП "Універмаг" про проведення реального розподілу нерухомого майна та виділення їм в натурі 165,43 кв. м загальної площі нежитлового приміщення по вул. Жовтневій, 8 в м. Охтирка Сумської області та визнання за ними права спільної часткової власності на вказане нерухоме майно.

Касаційне провадження з перегляду судового рішення апеляційної інстанції у вказаній справі, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі, відкрито ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.06.2013 і станом на час винесення оскарженої ухвали апеляційним господарським судом - не завершено.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Судом апеляційної інстанції враховано, що згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" поняття пов'язаності справ полягає в тому, що рішення іншого органу, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, а неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом означає, що обставини, які розглядаються іншим судом не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Відтак, встановивши обставини розгляду судом іншої юрисдикції справи у спорі щодо права власності на майно, яке перебуває в користуванні відповідача, і яке позивач вимагає повернути на свою користь, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість подальшого провадження у даній справі за позовом особи, яка можливо не є власником такого майна.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для зупинення провадження у даній справі, а щодо доводів скаржника вважає за необхідне зазначити наступне.

Зі змісту ст. 785 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлено позов у даній справі, вбачається, що наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві предмет договору найму у разі його припинення, і право вимагати повернення речі має наймодавець.

Між тим, за приписами ст. 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, а також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно зі ст. 770 Цивільного кодексу України, права та обов'язки наймодавця переходять до нового власника у разі зміни власника речі, переданої у найм.

Таким чином, звертаючись з позовом про повернення майна з оренди на підставі ст. 785 Цивільного кодексу позивач повинен не тільки підтвердити обставину припинення дії договору оренди, але й належними і достатніми доказами довести наявність в нього необхідного обсягу прав на це майно, в тому числі, на час судового розгляду його вимог.

Оскільки станом на день винесення оскарженої ухвали питання наявності або відсутності у позивача права власності на об'єкт оренди остаточно не вирішено в судовому порядку, проте від встановлення цієї обставини безпосередньо залежить висновок стосовно обґрунтованості позовних вимог у даній справі, апеляційним судом зроблено правильний висновок про необхідність зупинення провадження у даній справі до набрання чинності судовим рішенням у справі №1813/44/2012.

При цьому доводи скаржника про те, що відповідач не є стороною вищевказаної цивільної справи, по-перше, не свідчить про можливість розгляду господарським судом справи за відповідним позовом особи, право власності якої в судовому порядку оспорюється іншими особами, по-друге, спростовуються положеннями ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України, за якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Інші доводи про те, що приміщенння, право власності на яке оспорюється цивільними позивачами, відмінні від тих, які вимагає повернути позивач у даній справі, спростовуються матеріалами справи, тому відхиляються колегією суддів касаційної інстанції.

З огляду на те, що жодні доводи касаційної скарги не спростовують висновку апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 у справі № 920/1483/13 - без змін.

Головуючий суддя Судді : Могил С.К. Борденюк Є.М. Вовк І.В.