Рішення № 3594298, 16.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/172

16.04.09

За позовом Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та Захист"

до Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про стягнення 3246 811,16 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Дем»яненко М.В.- довіреність б/н від 01.09.2008р.;

від відповідача: Ходюк О.Я.- довіреність ВКВ № 919895 від 04.07.2008р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Добробут та Захист" звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 3246 811,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов п. 7.2 Депозитного договору №873 від 23.06.2008 відмовив позивачу у достроковому поверненні коштів у розмірі 3 150 000,00 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 3 150 000,00 грн. –суми вкладу, 2 243, 84 грн. –проценти за користування вкладом, 94 567, 32 грн. –заборгованість за прострочення грошового зобов’язання, а також понесені ним по справі судові витрати – 25 500,00 грн. –державного мита, 118, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

26.03.2009 р. представник позивача в судовому засіданні подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 3 150 000,00 грн. –суми вкладу, 15 534,24 грн. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати.

Відповідач проти позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на належність виконання умов Депозитного договору з боку ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит". Крім того, зазначив, що на момент звернення позивача до відповідача про дострокове повернення суми вкладу діяла постанова Національного банку України № 319 від 11.10.2008 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків»пунктом 2.5. якої було передбачено, що банки виконують свої зобов'язання за всіма типами договорів із залучення коштів у будь-якій валюті лише в разі настання строку завершення зобов»язань, незалежно від категорії контрагентів. Листом НБУ від 28.10.2008 року № 18-311/3496-14715 надано роз'яснення п. 2.5. розповсюджується також на міжбанківські вкладні (депозитні) та кредитні операції відповідно до встановлених кореспондентських відносин, а не тільки до вкладів фізичних осіб. Крім того, діє Постанова НБУ № 413 від 04.12.2008 року, пунктом 2 якої зобов'язано банки уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками. Також своїм листом від 06.12.2008 року за № 22-310/946-17250 Голова НБУ Стельмах В. С., посилаючись на зазначену Постанову, заборонив банкам здійснювати дострокове повернення депозитів.

Ухвалою від 02.03.2009 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 26.03.2009 р.

26.03.2009 р. за клопотанням представника відповідача судом оголошувалася перерва до 16.04.2009 р. для підготовки повного тексту рішення.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.04.2009 оголошено повний текст рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про банківський строковий вклад (депозит) №873 (надалі - Депозитний договір), за умовами п. 1.1 якого позивач зобов'язався надати відповідачу грошові кошти (надалі - вклад), у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а Відповідач зобов'язався виплатити позивачу проценти і повернути вклад згідно з умовами Депозитного договору.

Відповідно до п. 2.1 Депозитного договору сума вкладу становить 3 150 000,00 грн.

Відповідно до п.3.1 Депозитного договору дата повернення вкладу – 30 червня 2009 року включно.

Позивач перерахував на депозитний рахунок кошти в сумі 3 150 000,00, що підтверджується платіжним дорученням №1833 від 23.06.2008 та виписками по рахунку позивача.

Згідно з умовами п. 7.2 Депозитного договору позивач має право на дострокове повернення вкладу на підставі письмово попередження позивачем відповідача не менш, ніж за 3 (три) банківських дні до дати дострокового повернення. За умовами п. 7.1 Депозитного договору повернення вкладу здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, що вказаний в п. 10 Депозитного договору.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, позивач керуючись правом, передбаченим п. 7.2 Депозитного договору неодноразово направляв адресу відповідача листи (вих. №2619 від 09.10.2008р., №2918 від 29.10.2008р. та №3236 від 26.11.2008р.) з вимогою достроково повернути вклад.

Однак, відповідач залишив листи позивача без задоволення.

16.01.2009р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №49 з вимогою повернути вклад протягом п'яти днів з дати отримання претензії.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав претензію 26.01.2009р.

Таким чином Відповідач на виконання вимог, передбачених п. 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України та п. 7.2 Депозитного договору повинен був повернути позивачу вклад у сумі 3 150 000,00 грн. в строк до 02.02.2009 року.

Станом на день звернення позивача до суду відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов’язання не виконав, кошти на поточний рахунок вкладника (позивача) в сумі 3 150 000,00 грн. не повернув.

Відповідно до п. 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу незалежно від його виду Банк зобов'язаний видати вклад на першу вимогу вкладника.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до ч. 1. ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 4 ст. 343 ГК України юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Матеріали справи містять всі належні докази того, що сума неповернутого вкладу становить 3 150 000,00 грн.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов’язань за Договором.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми депозиту у розмірі 3 150 000,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 15 534,24 грн. –3 % річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок 3% річних нарахованих позивачем, господарський суд приходить до висновку, що їх нарахування здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розмірі позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Добробут та Захист” (02232, м. Київ, вул. Бальзака, 81/1; 02098, м. Київ, вул. Шумського, буд. 1, ідентифікаційний код 31571133) 3 150 000 (три мільйони сто п»ятдесят тисяч) грн. –суми вкладу, 15 534 (п'ятнадцять тисяч п’ятсот тридцять чотири) грн. 24 коп. - 3% річних, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. -державного мита, а також 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

Суддя М.М. Якименко